"25" травня 2017 р. Справа №920/750/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №5 від 27.01.2017р.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської міської ради (вх.№979С/1-41 від 24.03.2017р.), на рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2016р. у справі №920/750/16,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афганський центр", м. Суми,
до Сумської міської ради, м. Суми,
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2016р. по справі №920/750/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваленко О.В., судді Костенко Л.А., Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено. Визнано укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Афганський центр" і Сумською міською радою зміни до договору оренди земельної ділянки, 23.11.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №6541, затвердженого рішенням Сумської міської ради №1497-МР від 30.11.2005р. та зареєстрованого у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2005р. №040561200240 в частині цільового та функціонального призначення земельної ділянки шляхом викладення п. 2.1. договору з моменту набрання рішенням суду законної сили в наступній редакції: “Земельна ділянка надається в оренду під багатоквартирну житлову забудову”.
Стягнуто з Сумської міської ради на користь ТОВ "Афганський центр" 1378,00 грн. судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення з Сумської міської ради на користь ТОВ "Афганський центр" витрат на правову допомогу відмовлено.
Відповідач - Сумська міська рада, з рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2016р. по справі №920/750/16 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким залишити позов без задоволення; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначив, що суд першої інстанції, в порушення частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, не дотримався встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, якою є складання або перепогодження проекту відведення земельної ділянки. Також, відповідач вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем на адресу позивача відповіді на звернення протягом строку, встановленого статтею 188 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 04.02.2016р. на лист від 29.01.2016р. №2 була надана відповідь, де зазначалось, що заявнику необхідно розробити проект землеустрою, а 04.11.2016р. позивачу була направлена відповідь на лист від 20.10.2016р. №01/10.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2017р. призначено до розгляду на 17.05.2017р.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4991 від 15.05.2017р.), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 19.12.2016р. у справі №920/750/16 - без змін.
Відповідач надав клопотання (вх.№5123 від 17.05.2017р.) про залучення до матеріалів справи копії відповіді на звернення позивача від 04.02.2016р. в якості доказу належного виконання Сумською міською радою вимог статті 188 Господарського процесуального кодексу України. Вказані документи долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017р. з метою повної та всебічної перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, розгляд справи відкладено на 25.05.2017р.; ухвалено Сумській міській раді в строк до 23.05.2017р. надати суду для долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії рішень Сумської міської ради №677-МР від 24.12.2003р., №947-МР від 29.09.2004р., №1440-МР від 26.10.2005р., №1943-МР від 19.12.2012р., №2180-МР від 06.03.2013р.
Від представника Сумської міської ради надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (вх.№5412 від 24.05.2017р.), у зв'язку із неможливістю вчасного виконання вимог ухвали суду від 17.05.2017р., якою витребувано документи від Сумської міської ради.
В судове засідання представник відповідача не з'явився.
Колегія суддів, розглянувши надане клопотання про відкладення розгляду справи, вважає необхідним зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до частини 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Як вбачається із матеріалів справи, строки, встановлені апеляційній інстанції для розгляду апеляційної скарги на рішення суду вже вичерпані. Клопотання про продовження строків розгляду справи апелянтом надано не було.
Таким чином, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 25.05.2017р. представник позивача проти вимог скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
23.11.2005р. між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Афганський центр" було укладено договір оренди земельної ділянки (Договір), відповідно до умов якого відповідач на підставі рішень Сумської міської ради від 24.12.2003р. №677-МР "Про вилучення земельної ділянки у ВАТ "SELMI" та надання її ТОВ "Афганський центр", від 29.09.2004р. №947-МР "Про надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям, затвердження прибудинкових територій та внесення змін до рішень Сумської міської ради" та від 26.10.2005р. №1440-МР "Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради" надав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди) загальною площею 2,4111 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, перехрестя вулиць Калініна та Першотравнева.
Зі змісту п. 1.3. Договору вбачається, що земельна ділянка віднесена до категорії землі житлової та громадської забудови.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що земельна ділянка надається в оренду під будівництво громадсько-торговельного комплексу "Афганський центр", згідно з Українським класифікатором цільового використання для 1,779 га - землі комерційного використання; для 1,2332 га - землі автомобільного транспорту.
Згідно п. 2.2. Договору він укладається терміном до 24.12.2028р. для 1,5927 га; для 0,8184 га - до 26.10.2030р.
Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації (п. 8 Договору).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 23.11.2005р., зареєстровано в реєстрі за №6541, затверджено рішенням Сумської міської ради №1497-МР від 30.11.2005р. та зареєстровано у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2005р. №040561200240.
Рішенням Сумської міської ради №1943-МР від 19.12.2012 року та №2180-МР від 06.03.2013 року були затверджені генеральний план забудови міста Суми та план зонування території міста Суми, відповідно до яких спірна земельна ділянка розташована в житловій зоні /Ж/ - змішана багатоквартирна житлова забудова, функціональне призначення якої: розміщення житлової та громадської забудови.
Судом встановлено, що на даний час на спірній земельній ділянці здійснюються роботи по новому будівництву багатоповерхових житлових будинків, про що свідчать декларації про початок виконання будівельних робіт, видані управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, та законність видачі яких підтверджена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016р. у справі №818/66/16.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що з метою приведення договору у відповідність до вимог генерального плану забудови міста Суми та плану зонування території міста Суми, якими з 19.12.2012р. на спірній земельній ділянці передбачене будівництво багатоповерхових житлових будинків, звернувся до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради для отримання містобудівних умов та обмежень, які б відповідали генплану міста. Отримавши їх, позивачу стало відомо, що відповідачем фактично було змінено цільове та функціональне призначення земельної ділянки, але до Договору відповідні зміни внесені не були, у зв'язку з чим 29.01.2016р. звернувся до відповідача з проханням внести зміни до Договору, а саме: п. 2.1. Договору викласти в новій редакції: "Земельна ділянка надається в оренду під багатоквартирну житлову забудову", проте відповіді не отримав, у зв'язку з чим змушений звернутись за захистом свого права в господарський суд.
Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що цільове використання земельної ділянки - під будівництво громадсько-торгівельного комплексу, як зазначено в Договорі, не суперечить функціональному призначенню плану забудови - розміщення житлової та громадської забудови та генеральному плану, і внесення змін в останній не є підставою для внесення змін в договір оренди (та не тягне обов'язку внесення таких змін).
Приймаючи оскаржуване рішення про повне задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем подано достатні та допустимі докази наявності правових підстав для внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 23.11.2015 р. в частині викладення п. 2.1. Договору в новій редакції: "Земельна ділянка надається в оренду під багатоквартирну житлову забудову", оскільки судом встановлено, що відповідачем вже видано містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки для нового будівництва двох багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків з виділенням двох черг будівництва, а також видано відповідні декларації про початок виконання будівельних робіт.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 19 Земельного кодексу України закріплено такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.
Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, землі житлової та громадської забудов віднесені до Секції В (Розділи 02 та 03), та включають в себе, зокрема, землі, які використовуються для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (підрозділ 02.01) та землі, які використовуються для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (підрозділ 02.03).
Колегія суддів зазначає, що якщо земельна ділянка була надана для розміщення об'єкта чи для використання в межах будь якої категорії відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, але там буде розташований інший об'єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.
Також, вказане будівництво не суперечить Проекту внесення змін до Генеральному плану м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012р. №1943-МР та Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013р. №2180-МР, про що свідчать отримані позивачем містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.
Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в постанові від 23.05.2016р. у пов'язані справі №818/66/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афганський центр" до відповідача: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування приписів, постанови про накладення штрафу, наказу про скасування реєстрації декларації та зобов'язання вчинити дії, копія якої міститься в матеріалах справи, а частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Колегія суддів зазначає, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України "Про землеустрій").
Основними нормативно-правовими актами, що визначають процедуру зміни цільового призначення земель є Земельний кодекс України (ст.ст.19, 20, 122, 150, 151, 186, 186-1), Закон України "Про землеустрій" (ст.ст.20, 22, 25, 26-31, 50), Закон України "Про державний земельний кадастр".
Зміна цільового призначення може відбуватись із зміною категорії та без зміни категорії.
Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст.31, 33-37 Земельного кодексу України. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Отже, за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони, така зміна не потребує розробки Проекту землеустрою та здійснюється за заявою землекористувача (ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 15, ст. 21, ст. 26 Закону України "Про державний земельний кадастр"), проте має відбуватись з урахуванням містобудівної та документації із землеустрою.
Як вже було зазначено вище, Генеральним планом забудови міста Суми та планом зонування території міста Суми, затвердженими рішеннями Сумської міської ради №1943-МР від 19.12.2012р. та №2180-Мр від 06.03.2013р. відповідно було передбачено на вказаній земельній ділянці будівництво багатоповерхових житлових будинків.
Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради було видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №135/06.01-15 від 25.08.2015р. Також, позивачу було видано Декларацію про початок виконання будівельних робіт "ОСОБА_1 будівництво першого багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці за адресою: перехрестя вулиць Калініна та Першотравнева в м. Суми", яка була зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 28.08.2015р. за №СМ083152401333, правомірність видачі якої було підтверджено постановою від 23.05.2016р. у справі №818/66/16 Харківського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом №2 від 29.01.2016р., пропонуючи внести зміни в п. 2.1. Договору та викласти його в новій редакції: "Земельна ділянка надається в оренду під багатоквартирну житлову забудову". Лист отриманий відповідачем 29.01.2016р., що підтверджується відміткою канцелярії та відповідним штампом на самому листі.
В якості доказів надання відповіді в 20-денний строк на зазначений лист, відповідач надав суду апеляційної інстанції копію листа №403/30.02.02-12 від 04.02.2016р. в якому вказано на необхідність звернення із заявою до Сумської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку із зміною її цільового призначення. Однак, колегія суддів вважає вказаний лист неналежним доказом, що підтверджує надання відповіді на лист №2 від 29.01.2016р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного листа на адресу позивача, як і відсутні докази отримання зазначеного листа позивачем.
22.06.2016р. позивач знову звернувся до відповідача листом №12 та 20.10.2016р. з листом №01/10 з аналогічною вимогою, проте відповідні зміни в договір не внесені до цього часу.
Відповідач додав до матеріалів справи лист-відповідь від 03.11.2016р. №06.01-18/3219, в якому позивачу відмовлено у внесенні змін з посиланням на те, що внесення запропонованих змін є неможливим без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні її цільового призначення.
Згідно статті 30 Закону України "Про оренду землі" та п. 5.1. Договору зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до вимог статті 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
Отже, як встановлено матеріалами справи, на перші два листи позивача відповіді відповідачем надано не було, а на третій лист відповідач повідомив позивача про неможливість внесення відповідних змін до договору, що свідчить про недосягнення згоди сторін щодо внесення змін до договору оренди землі.
Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при зміні та розірванні договорів, то тільки дотримання сторонами встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку зміни та розірвання і недосягнення при цьому згоди може свідчити про наявність між ними спору.
Станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою додаткову угоду до договору оренди землі між сторонами так і не було підписано.
Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, а частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що позивачем подано достатні та допустимі докази наявності правових підстав для внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 23.11.2015р. в частині викладення п. 2.1. Договору в новій редакції: "Земельна ділянка надається в оренду під багатоквартирну житлову забудову", оскільки судом встановлено, що відповідачем вже видано містобудівні умови та обмеження забудови спірної земельної ділянки для нового будівництва двох багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків з виділенням двох черг будівництва, а також видано відповідні декларації про початок виконання будівельних робіт, а отже позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, які підтверджують фактичні витрати позивача на оплату послуг адвоката, договір на надання відповідних послуг та посвідчення адвоката, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2016р. у справі №920/750/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст.49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.
Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2016р. у справі №920/750/16 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 29 травня 2017 року.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя П.В. Тихий