пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
24.05.2017 справа № 32/5009/5385/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді:Малашкевич С.А., Будко Н.В. , Москальової І.В. ,
секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача - 1: від відповідача - 2: від відповідача - 3: від третьої особи - 1: від третьої особи - 2: від третьої особи - 3: ОСОБА_4 ОСОБА_5 - представник за дов.; не з'явились; не з'явились; ОСОБА_6 - представник за дов.; не з'явились; не з'явились; не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", м. Бердянськ Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від06.12.2016
у справі№ 32/5009/5385/11 (суддя Носівець В.В.)
за позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
до відповідачів: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3:1.Якимівської районної державної адміністрації, смт. Якимівка Запорізької області; 2.Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ; 3.Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", м. Бердянськ Запорізької області; Федерація професійних спілок України, м. Київ 1.Комунальне підприємство "Якиміське бюро технічної інвентаризації", смт. Кирилівка Запорізької області; 2.Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м. Харків; 3.Фізична особа-підприємець ОСОБА_8, смт. Кирилівка Запорізької області
провизнання недійсним розпорядження № 125 від 17.03.2003р., визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2016р. задоволені позовні вимоги Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України, м. Київ, внаслідок чого:
- визнано недійсним та скасовано розпорядження Якимівської районної державної адміністрації № 125 від 17.03.2003р. "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ "Приазовкурорт", санаторій "Кирилівка";
- визнано право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Кирилівка", який складається з: корпус № 3, 3А, 2395,6 кв.м.; корпус № 2, 2Б, 1003,7 кв.м.; корпус № 2, 2Б1, 859,4 кв.м.; перехідник, 2Б2, 33 кв.м.; грязеводолікування, 2, 1, 1, 1, 1, 1В, В1, В2, ВЗ, В4, В5, 2125 кв.м.; адміністративний корпус, 2Г, 620,1 кв.м.; корпус № 1, 2Д, 721,4 кв.м.; їдальня, 1, 1, 1Є, Є1, Є2, 943,1 кв.м.; кінотеатр зимовий, 2Ж, 825,7 кв.м.; гараж-диспетчерська, 1І, 84,9 кв.м.; прохідна, 1К, 27,5 кв.м.; бокс на три автомобіля, 1І1, 213,6 кв.м.; автогараж на три бокса, 1Н, 205,5 кв.м.; гараж з майстернями, 1О, 464,2 кв.м.; склад ДОК, 1П, 366 кв.м.; склад № 3, 1Р, 157,2 кв.м.; склад № 1,1С, 70,4 кв.м.; склад № 4, 1Т, 54,7 кв.м.; ЗТП, 1У, 23,6 кв.м.; ЗТП, 1У1, 52,7 кв.м.; продовольчий склад, 1Ц, 362,2 кв.м.; пральня, 1Ч, 233,1 кв.м.; котельня на 4 котла, 1Ч1, 370 кв.м.; котельня на 3 котла, 1Ч2, 171,4 кв.м.; котельня, 1Ч3, 34,8 кв.м.; площадка для паркування автотранспорту, 8,1248 кв.м.; вбиральня, 1; насосна питного водопостачання, 2; мазутосховище, 3; басейни регенерації грязі, 4; насосна мінерального водопостачання, 5; свердловина № 7, 6; свердловина № 8, 7; свердловина № 10, 9; свердловина № 11, 10; свердловина № 1/1, 11, що розташовані по вул. Санаторна, 1 в смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область;
- витребувано із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" та повернено у власність держави в особі Фонду державного майна України об'єкти нерухомого майна санаторію "Кирилівка", який складається з: корпус № 3, 3А, 2395,6 кв.м.; корпус № 2, 2Б, 1003,7 кв.м.; корпус № 2, 2Б1, 859,4 кв.м.; перехідник, 2Б2, 33 кв.м.; грязеводолікування, 2, 1, 1, 1, 1, 1В, В1, В2, ВЗ, В4, В5, 2125 кв.м.; адміністративний корпус, 2Г, 620,1 кв.м.; корпус № 1, 2Д, 721,4 кв.м.; їдальня, 1, 1, 1Є, Є1, Є2, 943,1 кв.м.; кінотеатр зимовий, 2Ж, 825,7 кв.м.; гараж-диспетчерська, 1І, 84,9 кв.м.; прохідна, 1К, 27,5 кв.м.; бокс на три автомобіля, 1І1, 213,6 кв.м.; автогараж на три бокса, 1Н, 205,5 кв.м.; гараж з майстернями, 1О, 464,2 кв.м.; склад ДОК, 1П, 366 кв.м.; склад № 3, 1Р, 157,2 кв.м.; склад № 1,1С, 70,4 кв.м.; склад № 4, 1Т, 54,7 кв.м.; ЗТП, 1У, 23,6 кв.м.; ЗТП, 1У1, 52,7 кв.м.; продовольчий склад, 1Ц, 362,2 кв.м.; пральня, 1Ч, 233,1 кв.м.; котельня на 4 котла, 1Ч1, 370 кв.м.; котельня на 3 котла, 1Ч2, 171,4 кв.м.; котельня, 1Ч3, 34,8 кв.м.; площадка для паркування автотранспорту, 8,1248 кв.м.; вбиральня, 1; насосна питного водопостачання, 2; мазутосховище, 3; басейни регенерації грязі, 4; насосна мінерального водопостачання, 5; свердловина № 7, 6; свердловина № 8, 7; свердловина № 10, 9; свердловина № 11, 10; свердловина № 1/1, 11, що розташовані по вул. Санаторна, 1 в смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область;
- стягнуто з Якимівської районної державної адміністрації в доход державного бюджету України 203,00 грн. судових витрат; стягнуто з ПАТ "Приазовкурорт" в доход державного бюджету України 24462,00 грн. судових витрат;
- в позові до ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач - 3 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції, як незаконне, необґрунтоване, та таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги його клопотання про застосування позовної давності, неправильно встановлено перебіг строку позовної давності, внаслідок чого невірно застосовано положення ст. 261 ЦК України та не застосовано положення ст. 257 ЦК України, не взяті до уваги надані докази щодо пропуску терміну на оскарження спірного рішення прокурором - відомості про обізнаність прокуратури у справі №137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ "Укрпрофоздоровниця" ще з 1997 року. Також, на думку скаржника місцевим господарським судом невірно застосовано положення Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990р., Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» та Закону України від 10.09.1991р. «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 846 від 23.05.2017р., у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею - членом колегії Склярук О.І. через перебування у відпустці на дату слухання справи - 23.05.2017р., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 32/5009/5385/11, та визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя - Малашкевич С.А., судді - члени колегії: Будко Н.В., Москальова І.В.
В призначене судове засідання з'явились Прокурор, представники позивача та відповідача - 3, інші сторони правом на участь у судовому засіданні не скористались, до суду не прибули.
Усі учасники спору були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів, з урахуванням думки представників сторін, які з'явились в судове засідання, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі зазначених представників.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав свою скаргу, просив її задовольнити, рішення суду - скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити, проти чого заперечували Прокурор та позивач, оскільки вважають зазначену скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, та таким що прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства. Свою позицію сторони обґрунтували письмово у наданих до суду мотивованих відзивах.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" та на виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.03.1960р. № 335 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку», Міністерство охорони здоров'я мало передати до 01 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та інше.
Згідно з п.2 передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснювалася безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 1 січня 1960 року, а також з асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Києва № 1971 від 23.12.1991р. зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що створене на підставі майна його засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. З 05 травня 2011р. правонаступником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
За актом прийому-передачі майна від 24.01.1992р. Федерація незалежних профспілок України передала у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно територіальних санаторно-курортних установ профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, в обсязі та сумі відповідно додатку. Згідно переліку, викладеному в додатку, до акту прийому-передачі від 24.01.1992р. АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" передано санаторій "Кирилівка" за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вулиця Санаторна.
Рішенням № 2/6 загальних зборів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 20.06.2002р., оформленого Протоколом № 2 "Про створення закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт", ухвалено виступити останньому співзасновником ЗАТ "Приазовкурорт", реорганізувавши його шляхом виділення Приазовського ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Цим же рішенням загальних зборів схвалено проекти установчих документів ЗАТ "Приазовкурорт" та встановлено, що вклад ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в статутний фонд ЗАТ "Приазовкурорт" в розмірі статутного фонду реорганізованого Приазовського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в сумі 43 485 200 грн.
Рішенням установчих зборів ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.2002р., вирішено створити ЗАТ "Приазовкурорт" та затвердити статут ЗАТ "Приазовкурорт". В Установчому договорі про створення і діяльність ЗАТ "Приазовкурорт" зазначено, що засновниками юридичної особи є ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Запорізька обласна Рада професійних спілок. Відповідно до "Акту приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, що належить на правах власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у власність ЗАТ "Приазовкурорт" (на підставі свідоцтва про право власності від 12.01.2000р. № 12), як внесок до Статутного фонду" від 30.10.2002р. передано майновий комплекс Санаторій "Кирилівка" у власність ЗАТ "Приазовкурорт" як внесок ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до статутного фонду Товариства (додаток № 5 до акту приймання-передачі від 30.10.2002 р.).
Згідно з п. 1.1 Статуту ПАТ "Приазовкурорт", затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів ЗАТ "Приазовкурорт", протокол № 2 від 05.10.2011р., і зареєстрованого 12.10.2011р. за № 10991050039000201, ЗАТ "Приазовкурорт" створено відповідно до установчого договору про створення та діяльність ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.2002р. шляхом перетворення Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у вищенаведене акціонерне товариство. ЗАТ "Приазовкурорт" змінено своє найменування на ПАТ "Приазовкурорт". ПАТ "Приазовкурорт" є повним правонаступником Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Якимівська РДА видала 17.03.2003р. розпорядження № 125, а на підставі останнього - свідоцтво від 25.03.2003 р. про право власності ЗАТ "Приазовкурорт" на комплекс будівель і споруд санаторію "Кирилівка". КП "Якимівське БТІ" проведено реєстрацію права власності ЗАТ "Приазовкурорт" на комплекс будівель і споруд санаторію "Кирилівка".
Прокурор вважає, що зазначене розпорядження прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2011р., яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. залишено без змін, позовні вимоги задоволено частково:
- визнано недійсним та скасовано розпорядження Якимівської районної державної адміністрації № 125 від 17.03.2003 р. "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ "Приазовкурорт", санаторій "Кирилівка";
- визнано право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторій "Кирилівка", що розташований за адресою: вул. Санаторна, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізької області (Корпус № 3, 3А, 2395,6 кв.м., К орпус № 2, 2Б, 1003,7 кв.м., Корпус № 2, 2Б1, 859,4 кв.м.; Перехідних, 2Б2, 33 кв.м., Грязеводолі- кування, 2, 1, 1, 1, 1, 1В, В1, В2, ВЗ, В4, В5, 2125 кв.м.; Адміністративний корпус, 2Г, 620,1 кв.м.; Корпус № 1, 2д, 721,4 кв.м.; їдальня, 1, 1, 1Є, Є1, Є2, 943,1 кв.м.; Кінотеатр зимовий, 2ж, 825,7 кв.м.; Гараж-диспетчерська, 1І, 84,9 кв.м.; Прохідна, 1К, 27,5 кв.м.; Бокс на три автомобіля, 1І1, 213,6 кв.м.; Автогараж на три бокса, 1Н, 205,5 кв.м.; Гараж з майстернями, 1О, 464,2 кв.м.; Склад ДОК, 1П, 366 кв.м.; Склад № 3, 1Р, 157,2 кв.м.; Склад № 1,1С, 70,4 кв.м.; Склад № 41Т, 54,7 кв.м.; ЗТП, 1 У, 23,6 кв.м.; ЗТП,1У1, 52,7 кв.м.; Продовольчий склад, 1Ц, 362,2 кв.м.; Пральна, 1Ч, 233,1 кв.м.; Котельня на 4 котла,1ч1, 370 кв.м.; Котельня на З котла, 1Ч2, 171,4 кв.м.; Котельня, 143, 34,8 кв.м.; Площадка для паркування автотранспорту, 8,1248 кв.м.; Вбиральня, 1; Насосна питного водопостачання, 2; Мазутосховище, 3; Басейни регенерації грязі, 4; Насосна мінерального водопостачання, 5; Свердловина № 7, 6; Свердловина № 8, 7; Свердловина № 10, 9; Свердловина № 11, 10; Свердловина № 1/1, 11);
- витребувано із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" спірний комплекс будівель і споруд та повернути його у власність держави в особі Фонду державного майна України;
- стягнуто з Якимівської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита 78 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в доход Державного бюджету України 12750 грн. 00 коп. державного мита, 78 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з ПАТ "Приазовкурорт" в доход Державного бюджету України 12750 грн. 00 коп. державного мита, 78 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- Клопотання заступника прокурора Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково в межах задоволених вимог, заборонено ПАТ "Приазовкурорт" та іншим особам вчиняти певні дії, а саме: відчужувати нерухоме майно санаторію "Кирилівка" в цілому та окремими об'єктами, зокрема: Корпус № 3, 3А, 2395,6 кв.м., Корпус № 2, 2Б, 1003,7 кв.м., Корпус № 2, 2Б1, 859,4 кв.м.; Перехідних, 2Б2, 33 кв.м., Грязеводолі- кування, 2, 1, 1, 1, 1, 1В, В1, В2, ВЗ, В4, В5, 2125 кв.м.; Адміністративний корпус, 2Г, 620,1 кв.м.; Корпус № 1, 2д, 721,4 кв.м.; їдальня, 1, 1, 1Є, Є1, Є2, 943,1 кв.м.; Кінотеатр зимовий, 2ж, 825,7 кв.м.; Гараж-диспетчерська, 1І, 84,9 кв.м.; Прохідна, 1К, 27,5 кв.м.; Бокс на три автомобіля, 1І1, 213,6 кв.м.; Автогараж на три бокса, 1Н, 205,5 кв.м.; Гараж з майстернями, 1О, 464,2 кв.м.; Склад ДОК, 1П, 366 кв.м.; Склад № 3, 1Р, 157,2 кв.м.; Склад № 1,1С, 70,4 кв.м.; Склад № 41Т, 54,7 кв.м.; ЗТП, 1 У, 23,6 кв.м.; ЗТП,1У1, 52,7 кв.м.; Продовольчий склад, 1Ц, 362,2 кв.м.; Пральна, 1Ч, 233,1 кв.м.; Котельня на 4 котла,1ч1, 370 кв.м.; Котельня на З котла, 1Ч2, 171,4 кв.м.; Котельня, 143, 34,8 кв.м.; Площадка для паркування автотранспорту, 8,1248 кв.м.; Вбиральня, 1; Насосна питного водопостачання, 2; Мазутосховище, 3; Басейни регенерації грязі, 4; Насосна мінерального водопостачання, 5; Свердловина № 7, 6; Свердловина № 8, 7; Свердловина № 10, 9; Свердловина № 11, 10; Свердловина № 1/1, 11, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, вул. Санаторна.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2016 р. рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
У вказаній постанові Вищого господарського суду України зазначено, що попередні судові інстанції помилково наділили Прокурора статусом самостійного позивача і дійшли помилкового висновку про початок перебігу позовної давності з часу проведення прокурорської перевірки, та не встановили початок перебігу позовної давності для Фонду державного майна України, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску.
Під час нового розгляду місцевим господарським судом даної справи прокурором заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яке обґрунтовано тим, що частина об'єктів, про визнання права власності на які заявлено, на підставі договорів купівлі-продажу відчужено відповідачем-3, яке судом першої інстанції з урахуванням приписів ст. 22 ГПК України задоволено.
Прокурором також надавались уточнення до позовної заяви щодо адреси об'єкту нерухомого майна санаторію "Кирилівка", а саме: з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2016 року вбачається, що комплексу санаторію "Кирилівка" присвоєно адресу: вул. Санаторна, 1, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область.
Таким чином, остаточними позовними вимогами у даній справі є:
1) визнання недійсним та скасувати розпорядження Якимівської районної державної адміністрації № 125 від 17.03.2003 р. "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ "Приазовкурорт", санаторій "Кирилівка";
2) визнання права власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Кирилівка", який складається з: корпус № 3, 3А, 2395,6 кв.м.; корпус № 2, 2Б, 1003,7 кв.м.; корпус № 2, 2Б1, 859,4 кв.м.; перехідник, 2Б2, 33 кв.м.; грязеводолікування, 2, 1, 1, 1, 1, 1В, В1, В2, ВЗ, В4, В5, 2125 кв.м.; адміністративний корпус, 2Г, 620,1 кв.м.; корпус № 1, 2Д, 721,4 кв.м.; їдальня, 1, 1, 1Є, Є1, Є2, 943,1 кв.м.; кінотеатр зимовий, 2Ж, 825,7 кв.м.; гараж-диспетчерська, 1І, 84,9 кв.м.; прохідна, 1К, 27,5 кв.м.; бокс на три автомобіля, 1І1, 213,6 кв.м.; автогараж на три бокса, 1Н, 205,5 кв.м.; гараж з майстернями, 1О, 464,2 кв.м.; склад ДОК, 1П, 366 кв.м.; склад № 3, 1Р, 157,2 кв.м.; склад № 1,1С, 70,4 кв.м.; склад № 4, 1Т, 54,7 кв.м.; ЗТП, 1У, 23,6 кв.м.; ЗТП, 1У1, 52,7 кв.м.; продовольчий склад, 1Ц, 362,2 кв.м.; пральня, 1Ч, 233,1 кв.м.; котельня на 4 котла, 1Ч1, 370 кв.м.; котельня на 3 котла, 1Ч2, 171,4 кв.м.; котельня, 1Ч3, 34,8 кв.м.; площадка для паркування автотранспорту, 8,1248 кв.м.; вбиральня, 1; насосна питного водопостачання, 2; мазутосховище, 3; басейни регенерації грязі, 4; насосна мінерального водопостачання, 5; свердловина № 7, 6; свердловина № 8, 7; свердловина № 10, 9; свердловина № 11, 10; свердловина № 1/1, 11, що розташовані по вул. Санаторна, 1 в смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область.
3) витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" спірних об'єктів нерухомого майна та повернення їх у власність держави в особі Фонду державного майна України.
Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно Санаторій "Кирилівка" у власність ЗАТ "Приазовкурорт", та дійшов висновку про порушення інтересів держави і обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Якимівської районної державної адміністрації № 125 від 17.03.2003 р. "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ЗАТ "Приазовкурорт", санаторій "Кирилівка". Стосовно клопотань відповідачів - 2,3 щодо застосування позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що доданими сторонами матеріалами не підтверджується, що позивач (ФДМ України) був обізнаний про передачу спірного майна до статутного капіталу ПрАТ "Приазовкурорт" раніше 2011 року, тобто до перевірки, яку проводила прокуратура, а й отже строк позовної давності позивачем не пропущений.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (10.09.1991р.) передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій, та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України є державною власністю України.
Стаття 2 вказаного Закону встановлювала, що Кабінету Міністрів України в основному до 1 жовтня 1991 р. забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 01 грудня 1991 року, майно цих підприємств передати Фонду державного майна. Відповідно до приписів статті 3 Закону визнавалися недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР 29.11.1990 р.
Згідно статті 4 вказаного Закону рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передано Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у відання громадських організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України № 3943-ХІІ від 04.02.1994 р. зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників.
Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України та Закону України "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна.
За змістом постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Враховуючи викладене, на час виникнення спірних правовідносин Фонд державного майна України був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, тому спірне майно є державною власністю.
За таких обставин, на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло відчужуватися (передаватися до статутного фонду) виключно за згодою власника.
Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати, Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санітарно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної постанови майно передавалось профспілковим організаціям у відання.
Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої є Федерація професійних спілок України.
Згідно статуту ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (що раніше мало назву ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України. Засновниками товариства є Федерація професійних спілок України (яка є правонаступником Ради Федерації незалежних профспілок України) та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (який є правонаступником Фонду соціального страхування України). При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд товариства становить 92,92% розміру статутного фонду.
Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
Вказана правова позиція, з метою усунення розбіжностей у застосуванні судами норм матеріального права, викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 р. № 3-107гс14, від 25.11.2014 р. № 3-104гс14, від 25.11.2014 р. № 3-115гс14, від 04.02.2015р. № 3-190гс14, від 04.02.2015 р. № 3-189гс14, яка відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Постановою Верховного Суду України від 25.09.2007 р. (справа № 30/475-05-117190) встановлено, що майно передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються знову при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає, що факт належності до державної власності майна, яке передавалося до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є встановленим та ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно Санаторію "Кирилівка" у власність ЗАТ "Приазовкурорт".
Водночас, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно санаторію "Кирилівка" у статутний фонд (у власність) ЗАТ "Приазовкурорт".
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірний об'єкт нерухомості мав статус державної (загальнодержавної) власності, у зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.
Вирішуючи питання позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач (ФДМ України) був обізнаний про передачу спірного майна до статутного капіталу ПрАТ "Приазовкурорт" раніше 2011 року, тобто до перевірки, яку проводила прокуратура. Таким чином, встановивши, що за наслідками проведеної перевірки прокурором у 2011 році Фонду державного майна України стало відомо про порушення права державної власності на спірне майно, саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності, а з огляду на те, що прокурор з позовом про визнання недійсним розпорядження № 125 від 17.03.2003 р. та визнання за державою Україна права власності на спірне майно звернувся до суду у вересні 2011 року, то позовна давність не пропущена і порушене право держави підлягає захисту. Оскільки, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності заява позивача про визнання поважними причин пропущення позовної давності та поновлення строку позовної давності відхилена судом з зазначених вище підстав.
Проте, з такими висновками колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, прокурор, звертаючись до господарського суду з позовом просив визнати поважними причини пропуску строку звернення з даним позовом та просив поновити строк позовної давності. За твердженням прокурора про порушення інтересів держави він дізнався у ході прокурорської перевірки на виконання доручення від 04.08.2011 р. Генеральної прокуратури України.
Позивач (Фонд державного майна України) також надавав до суду письмові пояснення в яких вказував, що про порушення своїх прав та обов'язків йому стало відомо в 2011 році з позову Прокуратури Запорізької області, та також просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( пункт 1 ст.32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав - учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).
У ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосуванню якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).
При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час подання позову в даній справі) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів держави або громадянина в суді в межах повноважень, визначених в законі звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справи за його участю, тощо.
Згідно з частиною першою четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.
Як зазначалося в позовній заяві прокурора з даної справи:
- Постановою ВРУ від 04.02.1994 р. № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, останнє є загальнодержавною власністю. Пунктом 3 цієї постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів),
- згідно зі статтею 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України затвердженого постановою ВРУ від 07.07.1992 р. названий фонд здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Відтак, прокурор вважає, що власником спірного майна на момент видання спірного розпорядження була держава в особі Фонду державного майна України, який визначено позивачем по цій справі.
Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який на думку прокурора мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності має розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 13.04.2016р. № 907/238/15. В іншій постанові від 22.04.2015р. № 916/2122/13 Верховний суд також навів правовий висновок, згідно з яким за змістом частини першої другої, четвертої статті 29 ГПК України, ст.261 ЦК України в разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, позовна давність повинна обраховуватися із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звернувся до суду прокурор) стало відомо про порушення його права, а не з моменту коли про порушене право стало відомо прокурору.
За приписами ГПК України:
- при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 -16 цього Кодексу (частина третя ст.82),
- висновок щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (частина перша статті 111- 28).
У підпункті 4.1. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" також зазначено, що якщо у передбачених законом випадках з позовами до господарського суду звертається прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.
При встановленні початку перебігу строку позовної давності для позивача по цій справі (Фонд державного майна України) та наявності або відсутності поважних причин, його пропуску судова колегія виходить з наступного.
Як вбачається з тексту позовної заяви прокурор та позивач (який є власником спірного майна) просять суд визнати недійсним та скасувати розпорядження Якимівської РДА щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, визнати право власності за державою та витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння.
Позов подано у вересні 2011 року.
Відповідно до приписів п.4 ст.268 ЦК України, який був чинним на момент звернення до суду з зазначеним позовом, строк позовної давності не застосовувався до вимог, зокрема, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.
В подальшому, зазначений пункт було виключено, проте, згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу 1 Закону України від 20.12.2011р. № 4176-У1 "Про внесення змін до деяких законів України про вдосконалення порядку здійснення судочинства" протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Отже, розпорядження Якимівської РДА, яке є правовим актом органу державної влади, порушує права власності держави на спірні об'єкти нерухомості.
Згідно із частинами першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності
До правовідносин, які виникли під час дії нормативного правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність але якщо права і обов'язки зберігалися і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства. Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставитися під сумнів сталість цивільного обороту, підтримують яку норми про позовну давність. Тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже з огляду на статус держави та її органів, як суб'єкта владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'явлені від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коди держава в особі її органів як суб'єкта владних повноважень довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова ВСУ від 16.09.2015р.).
Судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку ФДМУ не міг не знати про факт вибуття з його володіння спірного майна раніше 2011 року, оскільки на виконання вимог постанови Верховної Ради України від 11.11.1996 № 461/96-ВР "Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови ВРУ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" ФДМУ у 1996 році був складений Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України, до якого було включене і спірне майно.
Незважаючи на це, та всупереч своєму обов'язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову ФДМУ не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.
На вищевказаний Перелік звертає увагу і Верховний суд України у постановах від 25.03.2015 року по справі № 11/163/2011/5003 та від 22.03.2017р. у справі № 5004/2115/11, підкреслюючи факт обізнаності ФДМ України про порушення свого права ще у 1996 році.
За таких умов, судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо його обізнаності стосовно порушення прав та інтересів лише з 2011 року, з моменту подання позову Прокуратурою Запорізької області, оскільки, останній пов'язує порушення свого права з 1992 року, а саме у зв'язку з передачею майна Федерацією незалежних профспілок України у власність АТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за актом прийому-передачі від 24.09.1992, тобто зазначені вище докази вказують на те, що позивач був обізнаний про належність спірного майна відповідачу починаючи з 1996 року та мав право і можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права, але не скористався таким правом.
Таким чином, твердження прокурора Запорізької області та Фонду Державного майна України про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для подачі позову у зв'язку з тим, що про порушення інтересів держави дізналися лише у 2011 році у ході прокурорської перевірки, не розцінюються судом як поважні та обгрунтовані, оскільки, з підстав, наведених вище, позивач не міг не знати та повинен був бути обізнаний про такі порушення раніше. Позивач не навів обгрунтованих причин не вжиття ним заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі до звернення прокурора з позовом до суду.
Отже, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", скасування рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016р., та відмову у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строків позовної давності.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. у справі № 32/5009/5385/11 задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2016 р. у справі № 32/5009/5385/11 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні клопотання Фонду державного майна України та Заступника прокурора Запорізької області про поновлення строку позовної давності для подачі позову - відмовити.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Фонду Державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, 12/24, ідентифікаційний код 02647763) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 27 131,50 грн.
Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий С.А. Малашкевич
Судді: Н.В. Будко
І.В. Москальова