24.05.2017 року Справа № 904/11913/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.
секретар судового засідання Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №5/26-108 від 14.02.2017р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. у справі №904/11913/16
за позовом Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш", м.Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 58813,16 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. (з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2017р. про виправлення описки) у справі №904/11913/16 (суддя Панна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" на користь Криворізької міської ради 58813 грн. 16 коп. заборгованості, 1378 грн. 00 коп. судового збору.
Означене рішення вмотивоване обґрунтованістю позовних вимог, неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів та ненаданням суду доказів сплати заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р.
Відповідач (ПрАТ "Дніпротрансмаш"), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. у справі №904/11913/16 скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач вважає, що вищевказане рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не було з'ясовано правильності та обґрунтованості нарахування позивачем штрафних санкцій. Посилається на порушення судом ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 65, 77 ГПК України та зазначає, що відповідач не мав змоги забезпечити явку свого уповноваженого представника з підстав перебування єдиного представника на лікарняному, а суд, незважаючи на відсутність представників відповідача та третьої особи в судових засіданнях, не отримавши пояснень, заперечень, виніс рішення по суті справи. На думку скаржника, судом під час розгляду справи не було створено необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та не здійснено заходів з метою повного та всебічного розгляду справи по суті, не були досліджені та оцінені всі докази, що мають значення для справи, не в повній мірі з'ясовані обставини справи.
Позивач (Криворізька міська рада) у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами та вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено при повному з'ясуванні всіх обставин справи у відповідності до приписів галузевого законодавства. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду від 01.02.2017р. у справі №904/11913/16 без змін.
Третя особа (Криворізька північна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) відзив на апеляційну скаргу не надала.
В судові засідання з розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, які призначались на 19.04.2017р., на 10.05.2017р. та на 24.05.2017р. представник відповідача (апелянта) не з'явився. Належне повідомлення відповідача судом про час і місце розгляду даної справи шляхом надіслання на юридичну адресу ПрАТ "Дніпротрансмаш" ухвал суду підтверджено відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с. 96, 116 ). Однак про причини неявки повноважного представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017р. апеляційну скаргу ПрАТ "Дніпротрансмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. у справі №904/11913/16 прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя - Подобєд І., (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л., у звязку із чим розгляд справи в судовому засіданні 24.05.2017р. розпочався заново.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, повнота яких дозволяє визначитись по суті спору, та враховуючи на відсутність клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду даної справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено із матеріалів справи судом апеляційної інстанції, між Криворізькою міською радою (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Дніпротрансмаш" (Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки від 26.08.2011р., за умовами якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 23.07.2008р. №2655 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення дизельного цеху, яка знаходиться на вул. Коломойцівській, 25Р в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, площею 1,062 га, кадастровий номер земельної ділянки:1211000000:04:432:0003.
Пунктом 6 Договору сторони визначили, що договір укладено на 5 років.
Згідно пункту 7 Договору річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства України (п.9 договору).
В пункті 10 Договору зазначено, що розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.
Пунктом 11 Договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахування її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.
Пунктом 12 договору передбачили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі, в т.ч. зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.
За умовами, визначеними в пункті 14 Договору орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.
24.06.2015р. Криворізькою міською радою ухвалено рішення №3728 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2". Пунктом 1 цього рішення затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2, згідно з якою (середня) базова вартість 1 кв. м земель міста станом на 01.01.2014р. складає 270,60 грн. Пунктом 6 рішення встановлено, що воно набуває чинності з 01.01.2016р. (а.с.26).
24.06.2015р. Криворізькою міською радою ухвалено рішення №3727 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_2". Пунктом 4 рішення визначено орендну плату за користування земельними ділянками у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цих ділянок. Відповідно до п. 6 цього рішення, при розрахунку ставок земельного податку та розміру орендної плати за користування земельними ділянками введено понижувальний коефіцієнт до вартості земельних ділянок, визначеної відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель міста, у розмірі 0,30 (з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель: станом на 01.01.2014р. у розмірі 1,000; на 01.01.2015р. - 1,249). Рішення набрало чинності 01.01.2016р. (а.с.27-29).
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки наданим Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області за №18-404-99.16-5418/2-16 від 22.06.2016р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 10620,00 кв. м на вул. Коломойцівській, 25р в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області становить 11202507,00 грн. (а.с.20).
Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради надано Розрахунок різниці орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 19.10.2011р. №121100004000694) ПрАТ "Дніпротрансмаш" (21882406) для розміщення дизельного цеху на вул. Коломойцівській, 25р площею 10620кв. м у Покровському районі за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р., згідно з яким сума орендної плати, що підлягає сплаті згідно рішення міської ради від 24.06.2015р. №3727 становить 58813,16 грн., різниця між нарахованою сумою та фактично сплаченою сумою орендної плати за землю (заборгованість) становить 58813,16 грн., а розмір щомісячного орендного платежу - 8401,88 грн. (а.с.18).
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 05.08.2016р. №6/18-741 з вимогою щодо належного виконання умов Договору оренди земельної ділянки, в якій позивач повідомив про наявність заборгованості з орендної плати за землю станом на 01.08.2016р.
Приводом для звернення Криворізької міської ради (позивач) із позовом до ПрАТ "Дніпротрансмаш" (відповідач) є посилання на порушення умов вказаного вище Договору в частині здійснення сплати орендної плати за землю в розмірі 58813,16 грн. за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р.
За даними проведеної на вимогу місцевого господарського суду Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ПрАТ "Дніпротрансмаш" у трьохсторонньому порядку звірки розрахунків платежів з орендної плати за землю по договору оренди земельної ділянки відповідача станом на 10.01.2017р. та Акту звірки встановлено, що різниця між сумою, що підлягає сплаті та фактично сплаченою сумою плати за землю за період з 01.01.2016-31.07.2016р. складає 58813,16 грн. Акт підписаний представниками та скріплений печатками Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради та Криворізькою північною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Відповідач зі своєї сторони доказів сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р. в матеріали даної судової справи не надав, доводів позивача щодо підстав для зміни розміру орендної плати не спростував.
Оцінюючи встановлені обставини, колегія суддів виходить з наступних мотивів.
Підставою для виникнення зобов'язання є, зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Так, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі входить, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право на своєчасне внесення орендної плати.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України від 02.12.2010 N 2755-VI з 01.01.2011р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011р. регулюється Податковим кодексом України.
За підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно із статтею 287, підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою; розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; за змістом статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Як встановлено судом при вирішенні даного спору, реалізовуючи надані повноваження в земельних правовідносинах, міська рада прийняла рішення, яким затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_2; зазначене рішення, на підставі якого розраховується орендна плата для земельної ділянки відповідача, було чинне протягом спірного періоду.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися зі зміною розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (Відповідну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду України від 20.08.2013 та від 03.12.2013 по справі №5009/3430/12).
За частиною 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та видаються відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів; форма, в якій оформляється витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, визначається додатком № 2 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом від 27.01.2006 № 18/15/21/11.
Як встановлено вище судом у даній справі, у пунктах 10, 12 та 14 умов Договору оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, сплачувати орендну плату на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього Договору у разі, зокрема, зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м. земель міста.
Враховуючи умови укладеного сторонами Договору та приписи законодавства, саме на відповідача покладено обов'язок отримати в уповноваженого органу витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку його земельної ділянки та сплатити на підставі витягу орендну плату.
Натомість матеріали справи не містять будь-яких доводів чи доказів, що відповідач вчиняв такі дії та сплачував орендну плату на підставі належного документу, як і доказів про невиконання уповноваженим органом законної вимоги відповідача надати витяг встановленої форми, здійснення розрахунку орендної плати позивачем всупереч даним витягу.
Звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі, відповідач посилався на те, що не міг забезпечити явку свого уповноваженого представника під час розгляду справи судом першої інстанції, але місцевий господарський суд не отримавши від відповідача пояснень та заперечень, не з'ясував правильності та обґрунтованості нарахувань позивача, виніс рішення по суті спору про стягнення заборгованості з орендної плати в означеному позивачем розмірі.
Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Матеріли справи свідчать, що в призначене судом першої інстанції судове засідання на 12.01.2017р. представник відповідача не з'явився, тому суд вважав за доцільне відкласти розгляд даної справи в судовому засіданні на 01.02.2017р. Про дату наступного судового засідання відповідач був повідомлений завчасно (25.01.2017р.) та належним чином, що підтверджує відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 41). Однак про причини неявки повноважного представника відповідач суд першої інстанції не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів тощо.
Як відзначено місцевим господарським судом в оскарженому рішенні, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, а надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяли розглянути справу по суті спору, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Так, ст. 4-3 ГПК України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справ, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Разом із цим ст. 75 ГПК України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши такі доводи апеляційної скарги відповідача та надані до неї додатки, колегія суддів встановила, що відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції будь-яких пояснень та заперечень, а також відповідних доказів, в поданні яких відповідач був обмежений при розгляді справи судом першої інстанції, з приводу виконання означеного Договору оренди сторонами, зокрема про причини не сплати орендної плати в розмірі, відповідно до нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що було встановлено на підставі означених вище рішень Криворізької міської ради від 24.06.2015р. №3727 та №3728.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо допущених судом першої інстанції процесуальних порушень не знайшли свого підтвердження, тому не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.
Разом із цим, позовні вимоги позивача щодо розміру договірних обов'язків з орендної плати ґрунтуються на рішенні позивача щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки у спірний період з визначенням базової ставки за 1 кв.м. земельної ділянки, Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Розрахунку різниці орендної плати, наданому Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому міської ради.
Відтак, у позивача у справі є законними та обґрунтованими підстави для обрахунку розміру належної до сплати орендарем орендної плати у спірний період.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, місцевий господарський суд правильно визначив, що відповідач зі своєї сторони викладені в позовній заяві обставини не спростував, докази сплати заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2016р. по 31.07.2016р. за Договором оренди земельної ділянки від 26.08.2011р. не надав, а тому суд дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 58813,16 грн. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017р. у справі №904/11913/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови підписаний - 29.05.2017р.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.Л. Кузнецова