Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" травня 2017 р.Справа № 922/1441/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківської області, м. Харків
про стягнення коштів у розмірі 530 585,93 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за дов. № 007Др-27-1216 від 30.12.2016 року
відповідача - ОСОБА_2, за дов. № 010/120/521вн від 10.04.2017 року
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною завою до відповідача, головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, про стягнення 479 460,66 грн. основної заборгованості, 31 831,17 грн. пені, 3 447,08 грн. 3% річних, 15 847,02 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 7 958,79 грн.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 41GBKhz613-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) від 17 лютого 2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 травня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1441/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 23 травня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками (16670 від 23 травня 2017 року), який надійшов через канцелярію суду від представника відповідача (дані документи надійшли, також на електронну адресу суду 22 травня 2017 року).
В призначене судове засідання 23 травня 2017 року представники сторін з'явилися, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити; представник відповідача позовні вимоги визнав в частині 299 460,66 грн. основної заборгованості та вказував на те, що частина заборгованості за договором у розмірі 180 000,00 грн. (яка була пред'явлена позивачем до стягнення) була сплачена 27 квітня 2017 року, до подачі позивачем даної позовної заяви до суду (представником позивача даний факт не заперечувався), в решті задоволення позову просив суд відмовити, втім у разу визнання судом даних позовних вимог обґрунтованими просив суд зменшити розмір пені на 50%.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17 лютого 2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір 41GBKhz613-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання, відповідно до п.п. 1, 1.1, 1.3, 1.5 якого, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (газ) (ДК 021:2015 код 09123000-7 Природний газ) лот 2 - підрозділи розташовані у Харківській області згідно Додатку № 1 до договору, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу по Харківській області - 116,0 тис.куб.м. Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання газу постачальником наведено в додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу становить з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 7 344,93 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1 468,99 грн., всього з ПДВ 8 813,92 грн. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором та складає 1 022 414,72 грн. в т.ч. ПДВ (п.п. 3.1, 3.2, 3.6 (п.п. 3.2, 3.6 в редакції додаткоовї угоди № 1) договору). Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: за наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником природного газу споживач може здійснювати попередню оплату вартості послуги з енергопостачання в межах бюджетного року відповідно до постанови КМУ № 117 від 23 квітня 2014 року (із змінами) на період до 6 місяців. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.п. 4.1, 4.2, 4.2.3, 4.3 договору). За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.п. 6.1, 6.2, 6.2.1 договору). Згідно п. 11.1, 11.2 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення, згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.
На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в період лютий - березень 2017 року природний газ на загальну суму 944 460,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: № ХОЗ00003927 від 31 січня 2017 року на суму 437 099,72 грн.; № ХОЗ 00007880 від 28 лютого 2017 року на суму 400 457,00 грн.; № ХОЗ00010126 від 31 березня 2017 року на суму 106 903,94 грн. Як вказує позивач у позовні заяві, відповідачем лише частково оплачено вартість отриманого договору на суму 465 000,00 грн., що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтєю 694 ЦК України встановлено особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу; товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, дослідивши умови договору № 41GBKhz613-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) від17 лютого 2017 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 27 квітня 2017 року, тобто до подачі позивачем даної позовної заяви до суду (позов направлено до суду за допомогою поштової установи 29 квітня 2017 року) було частково сплачено заборгованість перед позивачем за вартість спожитого природного газу на суму 180 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 587 від 27 квітня 2017 року на суму 180 000,00 грн.
Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 41GBKhz613-17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) від17 лютого 2017 року в частині сплатити вартості отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий природний газ, відповідно до умов спірного договору, яка, з урахування часткової оплати, проведеної відповідачем 27 квітня 2017 року до подачі позивачем позовної заяви до суду, становить 299 460,66 грн. З огляду на вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 41GBKhz613-17 від17 лютого 2017 року у розмірі 299 460,66 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню. В частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище договором у розмірі 180 000,000 грн. суд відмовляє, як в необґрунтованій та такій, що заявлена безпідставно з огляду на те, що вказана заборгованість була оплачена відповідачем ще до подачі даної позовної заяви до суду (27 квітня 2017 року, позов подано 29 квітня 2017 року).
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 3 447,08 грн. 3% річних та 15 847,02 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 447,08 грн. 3% річних та 15 847,02 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 31 831,17 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. До ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 6.2.1 договору, сторонами передбачено відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків у вигляді пені.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства і загальний розмір пені складає 31 831,17 грн.
Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, заявлене під час судового засідання 23 травня 2017 року, проти задоволення якого не заперечував позивач, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України. За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи з вище викладеного, а саме дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, враховуючи той факт, що позивач не заперечував проти усного клопотання представника відповідача про зменшення розмір штрафних санкцій на 50%, суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та зменшити розмір пені на 50%, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 915,60 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5 258,79 грн.
З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 174, 193, 230, 233 ГК України, ст. ст. 6, 11, 509, 526, 546-551, 610, 611, 625, 627, 655, 694, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) 299 460,66 грн. основної заборгованості, 15 915,60 грн. пені, 3 447,17 грн. 3% річних, 15 847,02 грн. інфляційних втрат та 5 258,79 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 29.05.2017 р.
Суддя ОСОБА_3
справа № 922/1441/17