Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2017 р.Справа № 922/784/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.
розглянувши справу
за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків
до Департамента цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
про стягнення 14164,35 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-16/8794 від 22.11.2016 року;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н, б/д.
АК "Харківобленерго" (м. Харків) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків заборгованість за електричну енергію за січень 2017 року в сумі 6890,83 грн., пеню за січень 2017 року в сумі 432,43 грн., 3% річних за січень 2017 року в сумі 122,03 грн., інфляційні втрати за грудень 2016 року в сумі 481,11 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 09.03.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.17р.
13.04.17р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків) заборгованість за електричну енергію з січня 2017 року по березень 2017 року в сумі 11582,30 грн., пеню з січня 2017 року по березень 2017 року в сумі 1319,22 грн., 3% річних з січня 2017 року по березень 2017 року в сумі 285,55 грн., інфляційні втрати з січня 2017 року по березень 2017 року в сумі 977,28 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 18.04.17р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та задоволено її. Подальший розгляд справи ведеться з урахуванням нової ціни позову - 14164,35 грн.
14.04.17р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі та вказує, що Департамент по мірі надходження коштів виконує свої зобов'язання, має місце скрутне матеріальне становище з фінансування, а саме зобов'язання не виконуються не з вини Департаменту, адже у відповідності до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Водночас, частиною 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлюється положення про те, що бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, відповідач зазначає, що відсутність бюджетних призначень унеможливлює здійснення Департаментом вчасної оплати послуг з електропостачання. Таким чином, відповідач вважає, що термін виконання зобов'язання не настав у зв'язку з ненадходженням бюджетних асигнувань у повному обсязі.
Також, у своєму відзиві відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
04.05.17р. представник позивача надав письмові заперечення на відзив відповідача в яких вказав, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача, і не є підставою для звільнення від відповідальності, або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.
04.05.17р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Ухвалою суду від 04.05.17р. за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжено по 21.05.17р.
16.05.17р. представник відповідача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 17.05.17р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зменшення розміру пені на 50% заперечує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.17р. проти позову заперечував, просив суд зменшити розмір пені на 50% у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, а також посилається на те, що не з його вини була допущена прострочка оплати по договору, а у зв'язку з ненадходженням бюджетних асигнувань, оскільки згідно довідки від 13.02.17р. № 07-31/162-1121 (а.с. №75) Департамент цивільного захисту обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23000066) є бюджетною установою та фінансується тільки з Державного бюджету України.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
На підставі договору про постачання електричної енергії № 067140 від 24 грудня 2010р., АК "Харківобленерго" (Позивач) відпускає Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій Обласної державної адміністрації електричну енергію в повному обсязі.
У зв'язку зі зміною назви Споживача згідно Розпорядження ХОДА № 514 від 21.08.2012р. було укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 06-7140 від 14.12.2012р. та п. 1.1 Додаткової угоди змінено назву Споживача на Департамент цивільного захисту Харківської ОДА. (Відповідач). На підставі п. 9.4 Договір пролонговано на 2017 р.
Відповідно до ЗУ "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97- ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (далі "Правила"), Договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема укладення договору № 067140 означає, що між АК "Харківобленерго" та Департаментом цивільного захисту ОДА Харківській області досягнуто згоди з усіх його умов.
В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до п.7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, п. 2.2.2 якого передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Також відповідно до п. 2.3.3 Договору, Споживач зобов'язаний своєча сно сплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється Постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п.5 Додатку № 2 до Договору Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно - правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Крім того самим Договором, а саме п. 2.2.1. передбачено обов'язок Відповідача виконувати його умови.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії, відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2 "Правил" є обов'язком Відповідача, як споживача електричної енергії.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору утворилась заборгованість за електричну енергію в розмірі 11 582,30рн. - вартість електричної енергії з січня 2017р. по березень 2017р. (де е/е 9 651,95 грн., та ПДВ на е/е 1930,38 грн.), 1319,22 грн. - пеня з січня 2017р. по березень 2017р; 285,55 грн. - три відсотка річних з січня 2017р. по березень 2017р.; 977,28 грн. - індекс інфляції з січня 2017р. по березень 2017р.
У зв'язку з несплатою відповідачем даної заборгованості позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відповідно до положень ч. ч.1,4,6-7 ст. 276 ГК України? загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 11582,30 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позов посилається на практику, зокрема на постанову ВГСУ у справі №18/5007/59/11 від 24.01.12р. Втім, з постанови , на яку посилається відповідач, випливає, що спір, який розглядається у даній справі, не є тотожним (однаковим) зі спором, що розглядався у справі №18/5007/59/11. Так, судом встановлено, що в постанові ВГСУ у справі №18/5007/59/11 від 24.01.12р. існують посилання на наявність у договорі відкладальної обставини, зокрема на існують посилання на п. 5.6. договору, а саме: "...(за наявності коштів на його рахунку)...", але в даній справі, сторони не встановлювали у договорі такого пункту, який би містив відкладальну обставину.
Таким чином, посилання відповідача на те, що у відповідача не настав строк оплати по договору згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, не підтверджується наданими сторонами доказами.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 ЦК України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 11582,30 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11582,30 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1319,22 грн.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Судом перевірено строк нарахування пені та встановлено, що задоволенню підлягає пеня в сумі 1319,22 грн.
Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50% у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, посилаючись на те, що є бюджетною установою, та фінансується виключно з Державного бюджету України. Таким чином, відсутність бюджетних коштів на рахунках унеможливлює вчасне виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідач фінансується з бюджету, та заборгованість, яка виникла у відповідача - є наслідком невчасного фінансування з бюджету, тобто заборгованість виникла не з вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність обставин, які надають можливість зменшити розмір штрафних санкцій, що нараховані позивачем.
Суд, розглянувши дане клопотання вважає за можливе його задовольнити та зменшити розмір пені на 50%, таким чином стягненню підлягає пеня в сумі 659,61 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 285,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 977,28 грн., суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 285,55 грн.
Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 977,28грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 481,11 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44 - 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, у разі зменшення судом пені (штрафних санкцій), нарахованої позивачем до стягнення, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, в даному випадку не зменшується, тому судові витрати покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55 Конституції України; ст.ст. 509, 526, 549, 598, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 232, 275, 276 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд -
Позові вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (вул. Салтівське шосе, 73, м. Харків, 61038 п/р 3521200100690 ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська,149, м. Харків, 61003 за використану енергію на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954 - суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 11 582,30рн. - вартість електричної енергії з січня 2017р. по березень 2017р. (де е/е 9 651,95 грн., та ПДВ на е/е 1930,38 грн.), на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805, код 00131954 - 659,61 грн. - пеня з січня 2017р. по березень 2017р; 285,55 грн. - три відсотка річних з січня 2017р. по березень 2017р.; 977,28 грн. - індекс інфляції з січня 2017р. по березень 2017р., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в сумі в сумі 659,61 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.05.2017 р.
Суддя ОСОБА_4