донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.05.2017 справа №905/1479/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача (за первісним позовом): від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не з'явився ОСОБА_4 - за довіреністю №1672 від 14.07.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від06.02.2017р. (повний текст рішення підписано 13.02.2017р.)
у справі№ 905/1479/16 (суддя Курило Г.Є.)
за позовом до: про та за зустрічним позовом: до проПублічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ, Донецька область Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область стягнення 87 964,15 грн. Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ, Донецька область визнання недійсним додаткового договору № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку №642 від 26.04.2007
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ, Донецька область до Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Донецької дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область про стягнення 89 619,15грн. - задоволені у повному обсязі. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2016р.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 по справі №905/1479/16 рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі - скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
22.12.2016 до початку розгляду справи по суті, під час нового розгляду справи, Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Донецької дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, м.Слов'янськ звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ, Донецька область про визнання недійсним додаткового договору № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку №642 від 26.04.2007, яку ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2016 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/1479/16.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2017р. у справі №905/1479/16 первісний позов Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк” до Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Донецької дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” про стягнення 87964,15 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 47812,65 грн., пені у розмірі 8797,53 грн., інфляційних витрат у розмірі 28952,86грн., 3% річних у розмірі 2401,11грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.01.2017р.)- задоволено частково: стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 47812,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 28952,86грн., 3% річних у розмірі 2401,11 грн. та витрати по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Донецької дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” до Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк” про визнання недійсним додаткового договору № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку №642 від 26.04.2007р.- відмовлено.
Українським державним підприємством поштового зв'язку “Укрпошта” в особі Донецької дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”, м.Слов'янськ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що спільний лист від 02.06.2014 №222-240, №1/3-13-269 “Щодо подальшої співпраці” не є правочином в розумінні вимог цивільного законодавства, а тому додатковий договір № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку № 642 від 26.04.2007 є недійсним, оскільки укладений сторонами з перевищенням повноважень та під впливом тяжких обставин.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. задоволено заяву відповідача (за первісним позовом) про здійснення правонаступництва у даній справі, у зв'язку з чим належним відповідачем (за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом) є Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2007р. між Публічним акціонерним Товариством "Державний ощадний банк України" (банк) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (клієнт) підписано генеральну угоду про співробітництво та надання банківських послуг УДППЗ "Укрпошта" та його структурним підрозділам № 143/422-41, якою визначено організаційно-правові засади щодо надання банком фінансових послуг клієнту (з додатками). До Генеральної угоди укладались додаткові угоди.
Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 5 від 29.06.2010р. до Генеральної угоди в ст.6 внесені зміни та доповнено п. 6.5. наступного змісту: “зміни до договорів банківського рахунку, укладених на виконання цієї угоди, вносяться на підставі внесених змін до цієї угоди”.
Додатковою угодою № 6 від 30.06.2010р. до Генеральної угоди внесено зміни в додаток №1 “Тарифи за послуги установ ВАТ “Ощадбанк” - доставка готівкових коштів та цінностей в національній валюті - на договірних умовах, але не більше ніж 0,055% від суми (визначаються на рівні регіональних управлінь).
26.04.2007р. Публічним акціонерним Товариством "Державний ощадний банк України" (банк) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 642 (далі - договір-1) зі змінами і доповненнями згідно з додатковими договорами, відповідно до якого банк зобов'язується надавати клієнту послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта в тому числі і коштів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення, видачею йому грошей у готівковій формі у касі банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України або шляхом доставки клієнту в порядку, встановленому розділом 4 цього договору, та здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити вартість таких послуг та надає банку право користуватись тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд у відповідності до умов цього договору та нормативно-правових актів.
Пунктом 2.3 (в редакції додаткового договору № 9 від 27.06.2012) договору-1 банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, визначеному в тарифах (додаток № 1 до цього договору).
Пунктом 3.1 договору-1 (в редакції додаткового договору № 9 від 27.06.2012), вартість послуг визначена в Тарифах, які є додатком № 1 до цього договору.
Оплата послуг з доставки готівкових коштів до відділень поштового зв'язку здійснюється за домовленістю сторін (п. 3.3 договору-1).
У пункті 3.4 договору-1 зазначено, що клієнт доручає здійснювати договірне списання з рахунків клієнта плати за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі, передбачуваному тарифами. Списання здійснюється одночасно з проведенням операції або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітнім.
Згідно з пунктом 3.5 договору-1, у випадку зміни ситуації на кредитно-грошовому ринку України банк або клієнт має право здійснювати зміну тарифів за цим договором лише після відповідних змін або доповнень до генеральної угоди.
Документом, що підтверджує здавання готівкових коштів Клієнту є грошовий чек з приклеєною контрольною маркою, підписаний керівником, головним бухгалтером і касиром та засвідчений відбитком печатки клієнта, а також підпис касира Клієнта в книзі обліку готівки, відправленої підприємствам, установам, організаціям через бригаду інкасаторів, засвідчений відбитком печатки (штампом)(п. 4.9 договору).
Відповідно до пункту 10.1 договору-1 останній набуває чинності з дати підписання та діє протягом терміну дії Генеральної угоди.
Зміни до цього договору вносяться на підставі внесених змін до генеральної угоди (п. 10.4 договору-1 в редакції додаткового договору № 6 від 30.06.2010р.).
Згідно з пунктом 11.1 договору-1 зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін з обов'язковим посиланням на цей договір та оформлені у вигляді додаткових договорів.
У пункті 11.6 договору-1 (в редакції додаткового договору № 9 від 27.06.2012р.) встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є: додаток № 1: тарифи за послуги філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк".
Додатковими договорами № 1 від 13.08.2007, № 4 від 26.04.2007, № 6 від 30.06.2010, № 7 від 01.11.2011, № 8 від 19.12.2011, № 11 від 01.08.2013, № 12 від 30.12.2013, № 13 від 05.06.2014 змінено тарифи за послуги установ АТ "Ощадбанк", зокрема, останньою угодою за доставку готівкових коштів та цінностей в національній валюті встановлено тариф у розмірі 0,1 % від суми. Дані тарифи вступають в дію з 05.06.2014 та діють протягом одного календарного місяця.
В подальшому, 18.06.2014р. Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банк) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 611-14 (далі-договір-2), відповідно до якого банк зобов'язується надати клієнту послуги на розрахунково-касове обслуговування, які пов'язані із переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, в тому числі коштів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення, видачею йому грошей у готівковій формі у касі банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України, або шляхом доставки клієнту в порядку, встановленому розділом 4 цього договору, та здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватись тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд у відповідності до умов цього договору та нормативно-правових актів.
Пунктами 3.1, 3.3. договору-2 вартість послуг визначена в Тарифах, які є додатком № 1 до цього договору. Оплата послуг з доставки готівкових коштів до відділень поштового зв'язку здійснюється за домовленістю сторін.
Згідно з тарифами, встановленими до договору, тариф на доставку готівкових коштів службою інкасації склав 0,1%.
Відповідно до пункту 4.9 договору-2, документом, що підтверджує здавання готівкових коштів Клієнту, є грошовий чек з приклеєною контрольною маркою, підписаний керівником, головним бухгалтером і касиром та засвідчений відбитком печатки клієнта, а також підпис касира Клієнта в книзі обліку готівки, відправленої підприємствам, установам, організаціям через бригаду інкасаторів, засвідчений відбитком печатки (штампом).
Приписами статті 901 Цивільного кодексу України визначено що, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. (ч.1 ст.1066 Цивільного кодексу України)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору -1 та на підставі касових чеків, наданих відповідачем, позивачем за період з 05.06.2014р. по 05.07.2014 р. надавались послуги з інкасації грошових коштів у розмірі 47448690 грн. та за договором - 2 - 21701000 грн., загальний обсяг доставленої готівки складає 64419690,00 грн., а відтак розмір комісійної винагороди становить 64 419,69грн. (тариф 0,1%).
Про отримання відповідачем за первісним позовом вказаної суми готівкових коштів свідчать наявні в матеріалах справи копії грошових чеків та копії витягів з журналу обліку валютних цінностей, що підлягають доставці клієнтам бригадою інкасації банку, які містять усі необхідні відомості про виконані послуги, підписи уповноваженої особи клієнта, скріплені печаткою підприємства.
В свою чергу, за умовами договору - 1 Клієнт доручає здійснювати договірне списання з рахунків Клієнта плати за надані банком послуги з розрахунку за касове обслуговування в розмірі, передбачуваному тарифами. Списання здійснюється одночасно з проведенням операції або не пізніше 5 числа місяця наступного за звітнім (п. 3.4.) та не пізніше 6 числа наступного за звітнім за умовами договору - 2.
Як вбачається з матеріалів справи, з рахунку відповідача за первісним позовом позивачем за первісним позовом списано лише частину вартості наданих послуг, а саме 16 607 грн. 05 коп.
29.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" з претензією № 35-17/3/82 про сплату заборгованості у розмірі 79 062,09 грн., в тому числі 47812,65 грн. - простроченої комісії (боргу), 2 141,74 грн. - 3% річних, 29 107,70 грн. - інфляційних втрат, яка залишена відповідачем за первісним позовом без задоволення.
Отже, за вирахунком часткового списання, здійснених відповідачем, несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 47812,65грн., доказів сплати якої матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене положення також кореспондується з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, судом першої інстанції на виконання приписів постанови Вищого господарського суду було встановлено, що згідно пояснень позивача №22-6/1411 від 21.12.2016 при складанні акту звірки була допущена помилка в графі “надлишково сплачена комісія, що підлягає поверненню складає 30 841,65грн.” З метою усунення недоліків 21.12.2016 позивачем складено акт звірки за період з 05.06.2014 по 04.07.2014 з виправленням помилки у графі “надлишково сплачена комісія, що підлягає поверненню” - 0 грн. та зазначено, що несплачена комісія, яка підлагає поверненню складає 30 841,65грн.
Також, актом звірки взаємних розрахунків до договору № 611-14 від 18.06.2014 сторони підтвердили обсяг доставленої банком готівки за період з червня 2014 по 05.07.2014 в розмірі 16971000,00 грн. та несплачену відповідачем за первісним позовом комісію в розмірі 16971,00грн. (тариф 0,1%).
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 47812,65 грн., Публічним акціонерним товариством “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 47812,65 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
У зв'язку з тим, що відповідачем за первісним позовом порушені строки виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення пеню на підставі п. 7.3. договорів 1-2 у розмірі 8797,53 грн. за період з 07.07.2014 по 06.02.2015. (з урахуванням письмових пояснень №22-6/272 від 24.01.2017р.)
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Підпунктом 7.3 договорів № 1-2, сторони обумовили, що у разі неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані послуги, Клієнт сплачує Банку неустойку у розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції за заявою відповідача за первісним позовом до вимог про стягнення пені застосовано строк позовної давності за період з 07.07.2014 по 06.02.2015.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, п.2 згаданої статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи зі змісту ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).
З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.
Як встановлено господарським судом, Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ, Донецька область звернулось до господарського суду з позовною заявою - 19.04.2016р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції, наявний на примірнику позовної заяви.
Таким чином, враховуючи дату подання позовної заяви (19.04.2016р.) строк позовної давності в частині стягнення пені, нарахованої за кожний день протягом періоду з 07.07.2014 по 06.02.2015р. є таким, що сплинув, тому судом першої інстанції обгрунтовано застосовано позовну давність щодо вимог про стягнення пені.
Одночасно, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 2401,11грн. та інфляційних втрат у розмірі 28 952,86 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом щодо стягнення 3% річних у розмірі 2401,11 грн. за період з 07.08.2014 по 08.04.2016., а також інфляційних нарахувань за період з вересня 2014р. по березень 2016р. у розмірі 28952,86 грн., апеляційна інстанція вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині.
Стосовно зустрічних позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у їх задоволенні з огляду на наступне.
Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ, Донецька область про визнання недійсним додаткового договору № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку №642 від 26.04.2007.
В обґрунтування зустрічного позову Публічне акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область посилається на те, що у відповідності до Генеральної угоди про співробітництво та надання банківських послуг УДППЗ “Укрпошта” та його структурним підрозділам №143/422-41 від 03.04.2007 зміни до договорів банківського рахунку, укладених на виконання цієї угоди, вносяться на підставі внесених змін до цієї угоди, при цьому встановлено: доставка готівкових коштів та цінностей в національній валюті - на договірних умовах, але не більше ніж 0,055% від суми. На підставі спільного листа від 02.06.2014 № 222-240, №1/3-13-269 “Щодо подальшої співпраці”, сторонами укладено додатковий договір № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку № 642 від 26.04.2007, яким погоджено тариф за послуги з доставки готівкових грошових коштів та цінностей у національній валюті у розмірі 0,1 % від суми з 05.06.2014 строком дії на один місяць (тобто до 05.07.2014). Вважаючи, що укладений договір не відповідає внутрішній волі позивача (за зустрічним позовом), оскільки вчинення спірного правочину відбулося з перевищенням повноважень та під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, останній просив суд визнати недійсним додатковий договір № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку №642 від 26.04.2007р.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Одночасно, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Дослідивши та проаналізувавши умови спірного договору, колегія суддів погоджується з дослідженням суду першої інстанції, що при укладені останнього, сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства.
Зазначений додатковий договір укладено сторонами, скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств, та, як встановлено судом першої інстанції, мав своїм наслідком реальне виконання.
Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що в.о. директора Донецької дирекції ОСОБА_5 не мав відповідних повноважень на підписання додаткового договору № 13 від 05.06.2017р. до договору банківського рахунку № 642 від 26.04.2007р. є безпідставними, з огляду на наступне.
Як встановлено колегією суддів, додатковий договір № 13 від 05.06.2017р. до договору банківського рахунку № 642 від 26.04.2007р. підписано в.о. директора Донецької дирекції ОСОБА_5 на підставі довіреності від 30.05.2014 за реєстровим №528, підпис якого скріплений печаткою підприємства. Відомостей щодо скасування довіреності від 30.05.2014 за реєстровим №528 позивачем за зустрічним позовом не представлено ані суду першої, ані суду апелційної інстанції.
В свою чергу, наявний в матеріалах справи додатковий договір № 12 від 30.12.2013р. до договору банківського рахунку № 642 від 26.04.2007р. підписано тією ж особою, якою підписано оспорюваний правочин. При цьому, як зазначено вище, доказів визнання недійсним вказаного договору матеріали справи не містять, а навпаки, свідчать про фактичне виконання сторонами його умов.
Таким чином, невідповідність додаткового договору № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку № 642 від 26.04.2007 вимогам законодавства, на які посилався позивач за зустрічним позовом, колегією суддів не встановлена, а отже, оспорюваний додатковий договір відповідає нормам цивільного законодавства, якими врегульовано порядок укладення та виконання договорів.
Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов'язкова наявність обох зазначених умов (Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Під впливом тяжкої обставини вважається вчиненим правочин, який особа вчинила вимушено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для себе умовах, чим інша сторона скористалася.
Такий правочин має ваду волі і вчиняється особою добровільно (без помилки та обману) за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.
Отже, правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов'язкові ознаки:
- особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини;
- особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах;
- особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину;
- особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.
- друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та скористатися цим.
Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому, вкрай невигідними умовами є не просто невигідний правочин, а щоб невигідність була явною та матеріальна втрата була неспіврозмірною з набутим правочином або разюче різнилась з нормальними умовами такого роду договорів (оціночне поняття).
Крім того, колегія суддів зазначає, що особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Наразі, твердження апелянта про те, що волевиявлення при укладанні додаткового договору №13 від 05.06.2014 не було вільним і його укладання не відповідає його внутрішній волі є необгрунтованим, оскільки останнім не доведено, що за відсутності тяжкої обставини додатковий договір №13 від 05.06.2014 ним би не укладався взагалі або укладався на не таких умовах, так само як і не доведено того факту, що банк скористався впливом тяжких обставин позивача за зустрічним позовом, а тому уклав додатковий договір саме на таких умовах.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено суду того факту, що в момент вчинення ним оскаржуваного правочину були наявні обставини, передбачені ст. 233 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявність підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область до Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Донецького обласного управління АТ “Ощадбанк”, м.Краматорськ про визнання недійсним додаткового договору № 13 від 05.06.2014 до договору банківського рахунку №642 від 26.04.2007.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи, судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи, а тому рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2017р. у справі №905/1479/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” в особі Донецької дирекції Публічного акціонерного товариства “Укрпошта”, м.Слов'янськ, Донецька область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06 лютого 2017 р. у справі №905/1479/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3