25.05.2017 року Справа № 904/11163/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Чимбар Л.О.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення № 000865 від 17.08.2012 р.
представники сторін:
представники позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року у справі № 904/11163/16
за позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ
третя особа-1 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро
третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство з питань нотаріату та банкрутства», м. Дніпро
про витребування майна,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року по справі №904/11163/16 (головуючий суддя Новіноква Р.Г.) замінено назву позивача у справі з Дніпропетровської міської ради на Дніпровську міську раду.
Позов задоволено, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №126, що розташоване за адресою: бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 104633212101.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на користь прокуратури Дніпропетровської області суму витрати в розмірі 2067,00 грн., пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову та подання заяви про забезпечення позову.
Рішення мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача, як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням місцевим господарським судом при прийнятті рішення по справі обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що позивач був обізнаний, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу мало бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів в процедурі припинення, а з дня прийняття господарським судом Дніпропетровської області постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (20.07.2012р.) повноваження Позивача як представника власника майна банкрута відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” взагалі припинились.
Апелянт посилається на те, що рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 р. виконано не було, а тому фактично майно з балансу та володіння ВРЖЕП Ленінського району знято не було та не вилучено з володіння, а відтак ніякої передачі майна в порядку передбаченому наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88 та наказом Головного управління Державного казначейства України, Державного комітету статистики України №125/70 від 02.12.97, від ВРЖЕП Ленінського району м. Дніпропетровська не відбулось, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання.
Крім того, апелянт посилається на те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 року у справі №38/5005/5752/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника.
Рішенням від 24.07.2013р №29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання третьої особи-2 банкрутом залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації.
Апелянт вважає, що недійсність правочину (договору купівлі-продажу від 11.07.2013 року), яка визнана судом в рамках справи про банкрутство №38/5005/5752/2012, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.
Зазначає, що оскільки майно продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України воно не може бути витребувано у добросовісного набувача.
Суд не вирішив питання про повернення коштів добросовісному набувачу та не надав належної правової оцінки клопотанню про застосування строку позовної давності, який сплив 19.07.2016 року.
Прокурор, позивач та треті особи-1,2 відзивів на апеляційну скаргу до суду не надали.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 25.05.2017 року.
Позивач, Відповідач та Треті особи-1,2 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 102 ГПК України, а також, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутність представників Відповідача та Третіх осіб-1,2.
В судовому засіданні 25.05.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
Нежитлове приміщення №126, що розташоване за адресою: бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 104633212101) перебувало на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (далі - КВЖРЕП Ленінського району), яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.09.1991 року.
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р., затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро (т. 1 а.с. 16-20).
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту (т. 1 а.с. 23-30).
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. та рішення Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 02.07.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №126, що розташоване за адресою: м бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 104633212101).
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств КВЖРЕП Ленінського району передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю". Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (т. 1 а.с. 32-35).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012р. відкрито провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. КВЖРЕП Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі цього підприємства за відсутності правових підстав (т. 2 а.с. 22).
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012р. у справі №38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого, яким всупереч вимогам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності нежитлове приміщення №126, що розташоване за адресою: м бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 104633212101) з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому - реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу спірного нерухомого майна , переможцем яких визначено ТОВ "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД".
На підставі протоколу №28 проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна 18.07.2013р. між КВЖРЕП Ленінського району та ТОВ "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1174, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.46-49).
Спірне нерухоме майно ТОВ "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД" було відчужено на користь ТОВ "ТУЛС" за договором купівлі-продажу №4929 від 17.10.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 51-55).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі (т. 1 а.с. 70-96).
Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №126 що розташоване за адресою: м бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 104633212101) та продажу його з відкритих біржових торгів; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу №1174 від 18.07.2013р., зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_4 та ТОВ «Емінтія Ентерпрайзис ЛТД).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. відмовлено в задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_3 та залишено без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.
Крім того, вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.04.2016р. по справі № 201/17998/15-к (т.3 а.с. 33-37) визнано ОСОБА_5 винним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, що виразилося в умисному невиконанні службовою особою рішення суду, що набрало законної сили. Зокрема, вироком встановлено:
ОСОБА_5 будучи в силу покладених на нього обов'язків службовою особою - головою ліквідаційної комісії КЖЕП “Південне”, КВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, КВРЖЕП Ленінського району, КЖЕП “Лівобережжя”, на яку покладено обов'язок щодо зняття обтяжень та передачі вказаного майна на баланс КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю” ДМР, достовірно знаючи про рішення господарського суду, щодо яких його зобов'язано передати майно комунальних підприємств на баланс КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю” ДМР, умисно не виконуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2011 у справі №15/5005/15549/2011, рішення від 23.11.2011 року у справі №9/5005/14871/2011, рішення від 24.11.2011 у справі №7/5005/15290/2011, рішення від 06.12.2011 у справі №16/5005/15106/2011, що набрали законної сили, не передав з балансу КЖЕП “Південне”, ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району, КВРЖЕП Ленінського району, КЖЕП “Лівобережжя” на баланс КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю” ДМР - об'єкти нерухомого майна, у т.ч. спірне нерухоме майно, та допустив їх відчуження на користь третіх осіб.
При цьому ОСОБА_5 у супереч вимогам ст. 124 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" умисно не виконуючи рішення господарського суду, передачу частини майна не здійснив та звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявами про порушення справ про банкрутство КЖЕП "Південне" 21.05.2012, КВРЖЕП Ленінського району 05.07.2012, КЖЕП "Лівобережжя" 26.07.2012, ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району 30.07.2012.
Вищевказаними Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області вказані підприємства Дніпропетровської міської ради визнано банкрутами.
В результаті злочинних дій щодо умисного невиконання ОСОБА_5 рішень суду, нерухоме майно, що є власністю територіальної громади м. Дніпропетровська, перейшло у власність третіх осіб, а грошові кошти що надійшли від його продажу були спрямовані на погашення кредиторської заборгованості ліквідованих комунальних підприємств.
Таким чином, було реалізовано майно по КВРЖЕП Ленінського району за адресою: бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 104633212101) (т. 2 а.с. 123-127).
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року, встановлено, що спірне майно не належало ВРЖЕП Ленінського району м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.
Норми ст. 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.
При цьому, згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі “Совтрансавто-Холдинг проти України”, яке є в силу ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” джерелом права, визначено, що “право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)”.
В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Таким чином, судове рішення по справі №38/5005/5752/2012 та вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016р. по справі № 201/17998/15-к не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення не можуть їм суперечити.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що по справі №38/5005/5752/2012 встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу №1174 від 18.07.2013р., зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_4 та ТОВ «Емінтія Ентерпрайзис ЛТД.", з відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення №126, що розташоване за адресою: бульвар Рубінова, буд. 7 у м. Дніпро, загальною площею 37, 2 кв.м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться.
Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.
При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Дніпропетровська, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Дніпропетровській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.
Відповідачем не надано доказів наявності рішення Дніпропетровської міської ради, прийнятого на пленарному засіданні, щодо надання дозволу на розпорядження спірним нерухомим майном.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 по справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 по справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016 по справі № 6-3089ц15.
Так, у відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з нормами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.
Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Відповідно до матеріалів справи спірне нерухоме майно ТОВ "Емінтія Ентерпрайзис ЛТД" було відчужено на користь ТОВ "ТУЛС" за договором купівлі-продажу №4929 від 17.10.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2
Оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, то враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства ВРЖЕП Ленінського району м. Дніпро, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.
Вищевикладені обставини є вирішальними при вирішенні спору, а тому інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на оцінку правомірності рішення суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі ВРЖЕП Ленінського району м. Дніпро та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання, а тому правомірно було включено до складу ліквідаційної маси, є необґрунтованим, оскільки державну реєстрацію права господарського відання ВРЖЕП Ленінського району м. Дніпро було проведено лише в 2013 році, що підтверджується витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження, тобто, вже після включення нерухомого майна до ліквідаційного маси та його продажу ліквідатором з біржових торгів.
Зазначені обставини були досліджені під час розгляду справи №38/5005/5752/2012 про банкрутство ВРЖЕП Ленінського району, та свідчать про вибуття майна поза волею власника, що підлягає встановленню у справі про витребування майна від добросовісного набувача.
Доводи апелянта про те, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 року у справі №38/5005/5752/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки дана ухвала виносилась за результатами розгляду скарги іншої особи, мала інше обґрунтування, правові підстави та обсяг вимог.
Колегія суддів вважає, що мотивація ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 р. не має в даному випадку преюдиціального значення для правовідносин , що склалися, тому, що у вказаній ухвалі суд першої інстанції не вирішував питання права власності та не досліджував обставини правомірності чи неправомірності відчуження в ліквідаційної процедурі спірних об'єктів нерухомого комунального майна.
Доводи апелянта про неправильну оцінку судом першої інстанції його заяви про застосування строку позовної давності, також є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України в п. 2.10 постанови Пленуму №11 від 29.05.2013 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
При цьому, про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві, так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016р після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області ухвали в справі №38/5005/5752/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.
Саме визнання судом недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна стало підставою для звернення заступника прокурора до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про витребування від ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради спірного нерухомого майна. Тобто право на звернення з цим позовом до суду та початок перебігу строку позовної давності, у межах якого заступник прокурора та Дніпровська міська рада могли звернутися з позовом до суду розпочався 29.08.2016р., а заступник прокурора звернувся з цим позовом до суду 30.11.2016р. (тобто в межах цього процесуального строку).
Крім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. №3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. №916/1624/15) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.
Таким чином, прокурором та Дніпровською міською радою не пропущено строк, встановлений приписами ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, у межах якого можна звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 року у справі №904/11163/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 26.05.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Л.О. Чимбар