79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.05.2017р. Справа № 914/560/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой», м. Київ,
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусбуд», с. Солонка,
до відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Стрий,
про: визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р.
Суддя М. Синчук,
при секретарі О. Підкостельна.
За участю представників:
позивача: Олєйніков Є.В. - довіреність №269 від 27.04.2016 р.,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: ОСОБА_3 - договір про надання правової допомоги від 27.03.2017 р. б/н.
Представнику позивача та відпвідачу 2 роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусбуд», відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р.
Ухвалою суду від 22.03.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 03.04.2017 р. В судовому засіданні 03.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.04.2017 р. В судовому засіданні 24.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.05.2017 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах та протоколах суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає договір про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р. укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 недійсним, а саме таким, що порушує права та інтереси ТзОВ «Солстрой» з наступних підстав. Зокрема, позивач вказує на те, що договір про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р. (спірний договір) було укладено без попереднього письмового погодження сторін договору підряду №3.11 від 16.08.2011 р., яке є обов'язковим за умовами договору №3.11 від 16.08.2011 р. А відтак, такий спірний договір порушує права та інтереси ТзОВ «Солстрой», тому позивач просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р. укладений між ТзОВ «Статусбуд» та ФОП ОСОБА_1
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та надав усні пояснення по суті справи.
В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату за розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив.
В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у письмових запереченнях на позовну заяву, додаткових доказів до суду не подав. Поданими письмовими запереченням (вх.№14885/16 від 24.04.2017 р.) вказує, що твердження позивача щодо неповідомлення його про укладення договору відступлення права вимоги є неправдиві, адже у відповідача наявні копія квитанції та опису вкладення про направлення такого повідомлення.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача 1.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач 1 відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, а відповідач 2 прози позову заперечив, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача 1 за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача та відповідача 2, суд встановив наступне.
16 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статусбуд» (надалі відповідач 1) було укладено Договір №3.11 (надалі - Договір 1). (а.с. 14-21)
За умовами Договору 1, відповідач 1 зобов'язувався організувати та виконати повний комплекс робіт з влаштування доріг з використанням власного обладнання та матеріалів, на будівництві об'єкта: «Павільйон «Овочі. Фрукти» та термінал «Риба» на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції у м. Львів, Україна», у відповідності із Додатками №1,2,3,4,5,6 до цього Договору, ДБН України та вимогами Генпідрядника, Замовника будівництва, а саме: влаштування доріг загальною площею 20 500 кв.м., влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм.; щебінь гранітний 200 мм.; фібро бетон 200 мм. (п. 1.1. Договору 1).
Пунктом 11.8. Договору 1 Сторони погодили, що права та обов'язки набуті за цим Договором не можуть бути передані третім особам, без попереднього письмового погодження Сторін за цим Договором.
07 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статусбуд» та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги (Договір 2). (а.с. 22--23)
За Договором 2 первісний кредитор (відповідач 1) передає, а новий кредитор (відповідач 2) приймає на себе право вимоги виконання грошових зобов'язань в сумі 1.175.000,00 грн., що належить первісному кредитору на підставі Договору №3.11 від 16.08.2011 р., що укладений між первісним кредитором (відповідачем 1) та ТзОВ «Солстрой» (позивачем) (п. 1.1. Договору 2).
Згідно з пунктом 1.2. Договору 2 новий кредитор - відповідач 2 - одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язання за основним договором щодо сплати заборгованості в розмірі 1 175 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1. Договору 2 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно письмових заперечень (вх.№14885/17 від 24.04.2017 р.) відповідача 2, позивача було письмово повідомлено про відступлення права вимоги, на підтвердження чого відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію фіксального чеку від 11.02.2017 р. та копію опису вкладення у цінний лист, яким направлялось позивачу: Договір вимоги - 1 річ 2 арк., та Повідомлення - 1 річ. (а.с.69, 70 )
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р., згідно якого відповідач 1 повідомив позивача про факт укладення Договору про відступлення права вимоги. (а.с. 25)
Однак, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів виконання відповідачем 1 п. 11.8. Договору 1, зокрема попереднього письмового погодження відступлення права вимоги за Договором.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Позивач просить визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги укладений 07.02.2017 р. між ТзОВ «Статусбуд» та ФОП ОСОБА_1, адже такий суперечить ст.ст. 512, 516 Цивільного кодексу України та п. 11.8. Договору підряду №3.11 від 16.08.2011 р., як такий який укладено без попереднього письмового погодження зі сторони боржника, і як такий, що завдає шкоду правам та інтересам ТзОВ «Солстрой» у зв'язку з стягнення за таким договором про відступлення права вимоги коштів у іншій судовій справі.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Договором №3.11 від 16.08.2011 р. у пункті 11.8. встановлено, що права та обов'язки набуті за цим Договором не можуть бути передані третім особам, без попереднього письмового погодження Сторін за цим Договором. (а.с 14-21)
Відтак, судом встановлено, що Договір відступлення права вимоги було укладено 07 лютого 2017 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2. (а.с. 22-23) Проте, як вбачається з матеріалів справи, при укладенні такого договору про відступлення права вимоги не було дотримана вимога, що передбачена п. 11.8. Договору 1, зокрема не було попереднього письмового погодження відступлення права вимоги сторонами за цим Договором.
Суд не бере до уваги доводи відповідача 2 викладені у запереченні (вх.№14885/17 від 24.04.2017 р.), які стосуються того, що позивач був письмово повідомлений про відступлення права вимоги, на підтвердження чого відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію фіксального чеку від 11.02.2017 р. та копію опису вкладення у цінний лист, яким направлялось позивачу: Договір вимоги - 1 річ 2 арк., та Повідомлення - 1 річ. (69, 70)
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення про відступлення права вимоги від 07.02.2017 р., згідно якого відповідач 1 повідомив про факт укладення Договору про відступлення права вимоги. (а.с. 25)
Відповідно до пункт 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 р. №11 не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.
Крім того, за загальним правилом, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі. Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК недійсним, оскільки він суперечить положенням ч. 1 ст. 516 ЦК (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 р. у справі N 3-43гс15).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги укладеного 07 лютого 2017 року між ТзОВ «Статусбуд» та ФОП ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводи позовної заяви, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів 1 та 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 66, 68, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги, укладений 07.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статусбуд» (адреса: вул. Городнича, 26, с. Солонка, Пустомитівський р-н., Львівська обл., 81131; ідентифікаційний код 34311733) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 82400; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусбуд» (адреса: вул. Городнича, 26, с. Солонка, Пустомитівський р-н., Львівська обл., 81131; ідентифікаційний код 34311733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (адреса: вул. Гмирі, 1-а, м. Київ, 02140; ідентифікаційний код 30210582) 800,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 82400; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (адреса: вул. Гмирі, 1-а, м. Київ, 02140; ідентифікаційний код 30210582) 800,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.05.2017 р.
Суддя Синчук М.М.