ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
25 травня 2017 року Справа № 923/1218/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до: Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго", м.Каховка Херсонської області
про стягнення 716 659,70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: уповноважена особа ОСОБА_1, дов. №14-182 від 15.07.2017;
від відповідача: уповноважена особа ОСОБА_2, довір. № 04-210/192 від 18.04.2017.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" про стягнення 716 659,70 грн., з яких - 428 558,55 грн. пені, 29 403,58 грн. 3% річних та 258 697,57 грн. втрат від інфляції, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором № 3164/15-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу від 11.12.2014.
Справа була порушена та прийнята до свого провадження суддею Ярошенко В.П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.12.2016 провадження по справі припинено на підставі п.11 ст. 80 ГПК України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.12.2016 у даній справі скасовано, а матеріали справи № 923/1218/16 повернуто до Господарського суду Херсонської області для розгляду по суті.
Розпорядженням Господарського суду Херсонської області № 46 від 29.03.2017 та відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано до провадження судді Литвинової В.В.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.04.2017 розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача.
В судовому засіданні 25.05.2017 відповідачем подано заяву про залучення до матеріалів справи листа міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Даний документ, суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, суд -
11.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії "Нафгогаз України" (далі - продавець, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3164/15-ТЕ-33, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз Україна" за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 3629 тис. куб. м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання п. 2.1. Договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2015, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 463 633,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015.
Таким чином, позивачем передано відповідачу за період січень - грудень 2015 природного газу на загальну суму 4 463 633,07 грн.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Позивач зазначає, що розрахунки за поставлений природний газ відповідачем проводились невчасно та не в повному обсязі.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.
Враховуючи ці норми, сторонами узгоджено пунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 3164/15-ТЕ-33 від 11.12.2014, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
З урахуванням порушення відповідачем умов договору, а саме строків проведення розрахунків, урегульованих пунктом 6.1 означеного договору, відповідачу, з урахуванням пункту 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 3164/15-ТЕ-33 від 11.12.2014, позивачем нараховано пеню у розмірі 428 558,55 грн. Відповідач у відзиві просить зменшити розмір неустойки. Суд відмовляє в задоволенні вищевказаної вимоги у зв'язку з її необгрунтованістю.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 428 558,55 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, за змістом зазначеної норми права боржник повинен повернути не лише суму основного боргу, а і додаткову суму, як інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочки.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини несвоєчасно сплачених грошей.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотка річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними.
За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних становить 258 697,57 грн. та 29 403,58 грн., відповідно.
Позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат у випадку оплати з боку відповідача, не враховано рекомендації, викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 з урахуванням змісту листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
За змістом ч.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" - розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.
Отже, судом приймаються до уваги заперечення відповідача щодо розрахунку суми інфляційних втрат, наведене у відзиві на позовну заяву. Внаслідок чого, суд визнає обґрунтованим розрахунок інфляційних втрат, наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву, за результатами якого розмір втрат від інфляції становить 240 350,16 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 240 350,16 грн.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) "зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині щодо стягнення 428 558,55 грн. пені, 240 350,16 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 29 403,58 грн. з урахуванням 3% річних.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
На підставі вищезазначених норм права та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Каховтеплокомуненерго" (74800, м.Каховка, вул.Соборності (Леніна) 20-а, код ЄДРПОУ 05449897, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, інші реквізити суду не відомі) суму пені у розмірі 428 558,55 грн., суму 3% річних у розмірі 29 403,58 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 240 350,16 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 10 474,68 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.05.2017
Суддя В.В.Литвинова