79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.05.2017р. Справа № 914/739/17
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, смт. Славсько, Сколівського району Львівської області
до відповідача: Славської селищної ради Сколівського району Львівської області, смт. Славсько, Сколівського району Львівської області
про визнання права власності на нерухоме майно.
Cуддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Прокопів І.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник;
від відповідача: Хрипта Р.М. - представник.
Розглядається справа за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Славської селищної ради Сколівського району про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.04.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017. Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.
Представник позивача в судове засідання 22.05.2017 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та повернення судового збору.
Відповідач в судовому засіданні 22.05.2017 щодо позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в господарський суд з позовом до Славської селищної ради Сколівського району (надалі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 14.05.2007 між ОСОБА_1 - як орендар, та відповідачем - Славською селищною радою Львівської області, як орендодавець, укладено договір оренди земельної ділянки, який продовжувався у 2012 та 2014 роках, з строком дії до 01.01.2019 року.
Договір укладений на виконання рішення Славської селищної ради від 29.03.2007 № 732, яким остання надала, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,05 га. (кадастровий НОМЕР_1) для будівництва торгового комплексу з елементами обслуговування, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (надалі - договір). Згідно з договором, цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво та обслуговування торгового комплексу.
В 2009 році позивач самовільно побудував нежитлове приміщення - магазин, загальною площею 63, 3 кв.м. Самовільна забудова полягає в будівництві магазину хоч і за наявності дозволу на виконання будівельних робіт та наявності проектної документації, однак розташування магазину не співпадає з проектною документацією, а також відмінністю збудованого приміщення від погодженого проекту в розмірі площі забудови земельної ділянки (за проектом площа забудови 749, 05 кв.м., фактично 63, 3 кв.м).
У звязку з цим позивач просив визнати його право власності на вказане нежитлове приміщення.
В ході розгляду справи, позивач подав заяву про припинення провадження у справі з посиланням на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що всі правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно, видані на ім'я фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.
В представленому відзиві відповідач позовні вимоги заперечив, повідомивши що будівництво проведе із значним відхиленням від проекту площі забудови, яке суд повинен визнати істотним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи із таких мотивів.
Згідно з приписами ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Згідно зі статтею 21 ГПК сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
13.04.2017 до господарського суду з позовом звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на нерухоме майно магазину (позначений у технічному паспорті літерою А-1) загальною площею приміщень 63,3 кв.м., основною площею - 56, 5 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1
Як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням Славської селищної ради від 29.03.2007 № 732 вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки пл. 0,05 га та висновок державної експертизи землевпорядної документації гр. ОСОБА_1 для будівництва торгового комплексу з елементами обслуговування по АДРЕСА_1. Крім того, пунктом 2 даного рішення було надано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку терміном на 5 років.
14.05.2007 між фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) та Славською селищною радою Львівської області (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідач надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0.05 га. (кадастровий НОМЕР_1) для будівництва торгового комплексу з елементами обслуговування, яка знаходиться в АДРЕСА_1 Згідно з договором, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування торгового комплексу. Договір зареєстрований у Сколівському відділенні Львівської регіональної філії ЦЦЗК від 17.05.2007 за № 040946000002.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду, остання 14.05.2007 була передана гр. ОСОБА_1
Рішенням Славської селищної ради від 24.04.2014 № 1997, було надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на поновлення договору оренди земельної ділянки пл. 0,05 га по вул. Привокзальній для обслуговування торгового павільйону з елементами обслуговування до 01.01.2019. 14.05.2012 договір оренди було пролонговано шляхом укладення додаткової угоди № 3 до 14.05.2017.
Аналіз інших долучених до справи матеріалів, зокрема, Комплексного висновку про надання земельної ділянки під будівництво, затверджений головою Сколівської районної ради, Висновку щодо відбору (відведення) земельної ділянки під забудову, затвердженого Головним державним санітарним лікарем Сколівського району, Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого Головним державним санітарним лікарем Сколівського району, Технічних умов на водопостачання та каналізування торгового павільйону, Технічних умов щодо виконання протипожежних заходів свідчить, що вказані документи видавалися ОСОБА_1 як фізичній особі, а не як підприємцю.
Крім цього, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суб'єктами права власності відповідно до ст. 318 ЦК України є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, зокрема фізичні особи та юридичні особи.
Статтею 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 321 ЦК України).
Суд звертає увагу позивача, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Таким чином, нерухоме майно підлягає реєстрації за фізичною особою. (Роз'яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 «Статус фізичної особи - підприємця: проблеми застосування законодавства»).
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо клопотання позивача про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки виходячи із суб'єктного складу та предмету спору, спір може бути предметом розгляду в господарських судах.
Керуючись ст. 49 ГПК України, судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 26.05.2017.
Суддя Манюк П.Т.