ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа №910/4467/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК-ТРЕЙД»
до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «СЛОБОЖАНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КЕРАМІКА»
про стягнення 843 493,29 грн.
Суддя В.О. Демидов
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 (директор)
ОСОБА_2 (дов. №2017/05/22/01 від 22.05.2017);
від відповідача ОСОБА_3 (дов. №02/02-16 від 26.12.2016).
встановив :
21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «СБК-ТРЕЙД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «СЛОБОЖАНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КЕРАМІКА» про стягнення 843 493,29 грн., з яких загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 808 394,40 грн., та 3% річних - 35 097,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 395 400,00 грн. є такими, що набуті ним без належних правових підстав, а тому мають бути повернуті позивачу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2017 порушено провадження у справі №910/4467/17, розгляд справи призначено на 18.04.2017.
11.04.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір фінансової допомоги у спрощений спосіб, а тому правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не ст. 1212 ЦК України. Крім того відповідач просив застосувати строк позовної давності.
14.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2017 у зв'язку із неявкою представника позивача, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 16.05.2017.
04.05.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшли документи з Державної судової адміністрації України щодо зарахування судового збору.
В судовому засіданні 16.05.2017 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.05.2017.
22.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення по справі, у яких просив відхилити заяву відповідача про застосування строків позовної давності як необґрунтовану, а позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання 23.05.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 23.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Звертаючись до суду з указаним позовом позивач посилається на те, що 29.07.2004 було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «СБК-ТРЕЙД», директором якого є ОСОБА_1.
Згідно протоколу Установчих зборів учасників ТОВ «СБК-ТРЕЙД» від 29.07.2004, статутний фонд ТОВ «СБК-ТРЕЙД» складав 20 500,00 грн.; частка ОСОБА_1 - 50%, що становить 10 250, 00 грн., частка ОСОБА_4 - 50%, що становить 10 250 грн.
У серпні 2013 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у Приватному акціонерному товаристві з іноземними інвестиціями «СЛОБОЖАНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КЕРАМІКА» (відповідач) та одночасно запропоновано йому керівництвом відповідача викупити його частку в ТОВ «СБК-ТРЕЙД», яка складає 100%, після проведення повного аудиту фінансового стану ТОВ «СБК-ТРЕЙД» працівниками відповідача.
Позивач вказує, що 22.08.2013 та 23.08.2013 головним бухгалтером ТОВ «СБК-ТРЕЙД» ОСОБА_5 було передано представникам відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 первинні документи товариства а період з січня 2011 року по липень 2013 року у загальній кількості - 31 папка; інформацію про залишки на рахунках, які належать ТОВ «СБК-ТРЕЙД», а саме: р/р 26008201383000 - 281 493,57 грн., р/р 26007201383001 - 21 152,22 грн., р/р 26008201383000 - 11 552,50 дол. США; інформацію про паролі від системи «Клієнт-Банк» АТ «Укрсиббанк», на підтвердження чого позивачем надано відповідні розписки та виписки банку по особовим рахункам ТОВ «СБК-ТРЕЙД».
Також позивач вказує, що у кінці серпня 2013 року директор ТОВ «СБК-ТРЕЙД» виявив повну відсутність коштів на своїх рахунках, а звернувшись до банку, отримав відповідь, що всі кошти, наявні на рахунках, було перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ «СЛОБОЖАНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КЕРАМІКА» у якості безповоротної фінансової допомоги, а саме: 27.08.2013 - платіжним дорученням №251 було перераховано 281 400,00 грн. із призначенням платежу «надання безповоротної фінансової допомоги згідно листа б/н від 15.08.2013»; 27.08.2013 - платіжним дорученням №252 було перераховано 21 000,00 грн. із призначенням платежу «надання безповоротної фінансової допомоги згідно листа б/н від 15.08.2013»; 28.08.2013 - платіжним дорученням №254 було перераховано 93 000,00 грн. із призначенням платежу «надання безповоротної фінансової допомоги згідно листа б/н від 15.08.2013».
Таким чином позивач вважає, що відповідачу було неправомірно перераховано 395 400,00 грн. як «безповоротна фінансова допомога згідно листа б/н від 15.08.2013».
06.02.2014 Прокуратурою Дніпровського району міста Києва було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014110040000035 за ч. 3 ст. 190 КК України та направлено до слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві для провадження досудового розслідування.
06.03.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою №2014/03/06/01 про повернення грошових коштів у загальному розмірі 395 400,00 грн., посилаючись на те, що вказані суми було перераховано незаконно, перерахування виконані не співробітниками ТОВ «СБК-ТРЕЙД» та без згоди керівництва, яка була отримана відповідачем 17.03.2017 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Постановою слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 05.07.2016 ТОВ «СБК-ТРЕЙД» визнано потерпілим по кримінальному провадженню №42014100040000035 та зазначено, що «в період часу з 27.08.2013 по 28.08.2013, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8, невстановлені особи, використовуючи реквізити ПрАТ «СБК», неправомірно використовуючи електронні ключі до банківського рахунку, перерахували на поточні рахунки ПрАТ «СБК» належні ТОВ «СБК-ТРЕЙД» грошові кошти у розмірі 395 400,00 грн., як безповоротну фінансову допомогу.
Також позивач вказує, що відповідно до вимог п. 8.2.9 Статуту ТОВ «СБК-ТРЕЙД» (у редакції, яка зареєстрована 15.12.2011) до виключної компетенції Загальних Зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 20 000,00 доларів США або еквівалентну суму в українських грошових одиницях за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання такої угоди.
Посилаючись на те, що загальна сума перерахувань складала 395 400,00 грн., що еквівалентно 49 468 дол. США за офіційним курсом НБУ на 27.08.2013 та 28.08.2013, тобто більше, ніж у двічі перевищувала ліміт, зазначений в п. 8.2.9 Статуту ТОВ «СБК-ТРЕЙД», проте відповідне рішення Загальних Зборів учасників товариства не приймалося.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 395 400,00 грн. є такими, що набуті ним без належних правових підстав, а тому мають бути повернуті позивачу, у зв'язку з чим просив стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «СЛОБОЖАНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КЕРАМІКА» на свою користь 843 493,29 грн., з яких загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 808 394,40 грн., та 3% річних - 35 097,76 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно, порушуючи його права на володіння та розпорядження належним йому майном, утримує кошти у розмірі 395 400,00 грн.
В свою чергу заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що між сторонами було укладено договір фінансової допомоги у спрощений спосіб, а отримання відповідачем суми стягуваного платежу відбулося на підставі договору, який є належною підставою для виникнення у його сторін відповідних прав та обов'язків, у зв'язку із чим відсутня безпідставність набуття стягуваних коштів.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження укладення між сторонами договору фінансової допомоги у будь-який спосіб сторонами суду не надано.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про недоведеність виникнення між сторонами зобов'язального права.
Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просив застосувати строк позовної давності.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як зазначає сам позивач у позовній заяві, у кінці серпня 2013 року, маючи намір здійснити розрахунки за надані позивачу послуги і зробивши спробу їх оплатити, директор ТОВ «СБК-ТРЕЙД» виявив повну відсутність грошових коштів на своїх рахунках.
Разом з тим, позовна заява ТОВ «СБК-ТРЕЙД» надіслана на адресу суду 17.03.2017 згідно з відміткою поштового календарного штемпеля на конверті, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Заяви про відновлення пропущеного строку позовної давності позивачем заявлено чи подано не було.
Враховуючи викладене та те, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права з пропущенням без поважних причин строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 843 493,29 грн. відсутні.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складене та підписане 29.05.2017.
Суддя В.О. Демидов