ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа № 910/5982/13
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна»
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої
служби Міністерства юстиції України
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний термінал»
про стягнення 47.177.571,54 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Бичківська-Яновська І.С. - по дов. № 30/17 від 01.01.2017
від відповідача не з'явився
від ВДВС Бурлака Р.В. - по дов. № 773/20.3-03 від 29.12.2016
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 у справі № 910/5982/13 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний термінал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» 43.661.772,61 грн. заборгованості, 3.515.798,93 коп. пені, 68.820,00 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/5982/13 від 26.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/5982/13 від 14.06.2013 залишено без змін.
04.12.2014 Господарським судом міста Києва на виконання рішення видано відповідний наказ.
18.04.2017 на адресу суду від позивача надійшла скарга № 8585 від 14.04.2017 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2017 за ВП № 47038839 неправомірними;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2017 за ВП № 47038839;
- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. відновити виконавче провадження № 47038839 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5982/13 від 04.12.2014.
Скарга мотивована тим, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Печерським районним судом м. Києва призначено до розгляду на 11.04.2017, однак у зв'язку з тим, що суддя знаходилась на лікарняному слухання справи перенесено на 17.05.2017. Підставою для скасування спірної постанови є та обставина, що державним виконавцем не завершено виконавчі дії, а саме, у провадженні Печерського районного суду перебуває на розгляді подання державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби України стосовно обмеження права виїзду керівника боржника. У спірній постанові від 23.03.2017 державний виконавець посилається на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження в якій вказано, що виконавчий документ повертається стягувану, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Однак, жодного підтвердження про відсутність майна та коштів на рахунку боржника відділом Державної виконавчої служби не надано. Виконавчі дії проведені не в повному обсязі. На сьогоднішній день виконавчі заходи тільки проводяться і не завершені оскільки розгляд подання про обмеження права виїзду керівника боржника Печерським районним судом не завершено та буде розглядатись 17.05.2017. Також державним виконавцем всупереч вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вжито не всіх виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 у справі № 910/5982/13, а саме державний виконавець повинен був викликати посадових осіб Боржника з приводу виконання наказу про примусове виконання рішення від 04.12.2014, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин, винести постанову про його привід через органи Національної поліції, провести виїзд за місцезнаходженням боржника, в разі відсутності боржника за юридичною адресою, звернутись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. Тому скаржник не погоджується з винесеною постановою від 23.03.2017 і вважає її незаконною, такою що порушує права та інтереси стягувача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 скаргу призначено до розгляду на 23.05.2017.
Позивач (скаржник) в судовому засіданні 23.05.2017 вимоги скарги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 23.05.2017 не з'явився.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні 23.05.2017 проти задоволення скарги заперечував повністю зазначивши, що державний виконавець вчинив всіх необхідних виконавчих дій для виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника скаржника та органу ВДВС, Господарський суд міста Києва встановив:
27.03.2015 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попівим Р.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47038839 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5982/13 від 04.12.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний термінал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» 43.661.772,61 грн. заборгованості, 3.515.798,93 коп. пені, 68.820,00 грн. судового збору.
05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-ІІІV від 02.06.2016, відповідно до п. 7. Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки виконавче провадження з примусового виконання наказу суду розпочато до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-ІІІV від 02.06.2016, отже має застосовуватись положення Закону, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23.03.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. було винесено постанову ВП № 47038839 про повернення виконавчого документа стугувачу з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5982/13 від 04.12.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний термінал» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» 43.661.772,61 грн. заборгованості, 3.515.798,93 коп. пені, 68.820,00 грн. судового збору.
Відповідно до положень ст.ст. 31, 47 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про повернення виконавчого документа стугувачу у триденний строк надсилається сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Скаржником зазначено, що ним отримано оскаржувану постанову 07.04.2017.
При цьому, скаржником жодного доказу на підтвердження того, що він отримав вказану постанову 07.04.2017 не подано.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до п.п. 1, 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 958 від 28.11.2013 кількість днів, протягом яких пересилається місцева рекомендована кореспонденція (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складає Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Отже, враховуючи викладене стягувач мав отримати постанову в строк до 01.04.2017.
Таким чином, в даному випадку дії органу Державної виконавчої служби мали бути оскаржені заявником протягом десяти робочих днів після 01.04.2017, тобто до 14.04.2017 включно.
Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Як вбачається з матеріалів справи скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» від 05.01.2015 подана до поштового відділення зв'язку 14.04.2017 та надійшла до суду 18.04.2017.
Таким чином, позивачем не пропущений строк для звернення до суду зі скаргою.
З матеріалів виконавчого провадження № 47038839 вбачається, що державний виконавець отримавши інформацію про відкриті боржником у банківських установах рахунки направив у відповідні банки платіжні вимоги, які було повернуто без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на цих рахунках.
Отримано ряд відповідей на запити державного виконавця, що за боржником великі монтажні та інші технологічні транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, дорожньо-будівельні машини, інші машини та механізми не зареєстровані.
Згідно з постановами № 47038839 від 20.04.2015, від 31.08.2016, від 06.09.2016 державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження позивачем 22.09.2016 було подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про розшук майна № 2297 від 19.09.2016, в якій просив перевірити інформацію чи належать ТОВ «Мобільний термінал» майно, перелік якого наведений в цій заяві.
Державний виконавцем було перевірено інформацію щодо зазначених об'єктів нерухомого майна та встановлено, що воно знаходиться під забороною відчуження згідно договорів іпотеки.
Державний виконавець звернувся до Печерського районного суду м. Києва з поданням № 20.1-454/13 від 02.12.2016 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспорту керівника юридичної особи - ТОВ «Мобільний термінал» Кудрій С.М.
Однак, на момент винесення оскаржуваної постанови (23.03.2017) розгляд подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Печерським районним судом м. Києва не був завершений (слухання у справі № 757/19478/16-ц відкладено на 11.05.2017).
При цьому, позивачем до суду подано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.05.2017, з якої вбачається, що за боржником - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобільний термінал» з 2012 року зареєстровано на праві власності наступне майно:
- нежитлова будівля, загальною площею 46,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с/рад. Чапаєвська, АЗС автомобільна дорога Золотоноша-Черкаси-Сміла, 12км+500м.;
- АЗС (автозаправочна станція), загальною площею 60,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вул. Щорса, 112.
Заборон відчуження щодо вказаних об'єктів нерухомого майна в Єдиному реєстрі відомості відсутні.
Слід зазначити, що в матеріалах виконавчого провадження № 47038839 також міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яка датована 28.11.2016, в якій також містяться інформація про зазначені вище об'єкти, заборона відчуження на які відсутня.
Отже державним виконавцем не уважно перевірено отриману інформацію із зазначеного реєстру, внаслідок чого передчасно повернуто виконавчий документ та не вчинено дій щодо звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Скаржником належними чином доведено, що державним виконавцем не вчинено всіх дій необхідних для виконання рішення суду та те, що постанова ВП № 47038839 від 23.03.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу винесена з порушенням норм чинного законодавства України.
З урахуванням викладеного доводи скаржника щодо неправомірності дій при винесенні постанов ВП № 47038839 від 23.03.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу відповідають дійсності, а тому є підстави для визнання цієї постанови недійсною.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній з 05.10.2016) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
2. Визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г.І. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2017 за ВП № 47038839 неправомірними.
3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г.І. про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.03.2017 за ВП № 47038839.
4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 47038839 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/5982/13 від 04.12.2014.
СуддяВ.В. Сівакова