22.05.2017 Справа № 904/3178/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОГІДРОСПЕЦБУД", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНЕПРСПЕЦРЕМОНТ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами, пені та трьох відсотків річних; про зобов'язання вчинити певні дії (договір фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013; договір поруки №UA135L-13-01S від 11.06.2013)
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 22.03.17р.;
від відповідача-1: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 13.04.17р.;
від відповідача-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач-2) в якій просить суд:
- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 3535683,36грн. (з яких 2460958,72грн. заборгованості за лізинговими платежами; 990976,03грн. пені; 83748,61грн. трьох відсотків річних).
- зобов'язати відповідача-1 передати позивачу ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626.
Судові витрати по справі позивач просив суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
11.06.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір фінансового лізингу №UA135L-13 від 11.06.2013, відповідно до пункту 2.1 умов якого позивач зобов'язався придбати у обраного відповідачем-1 продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до договору та надати відповідачу-1 у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі та загальних умовах. Предметом лізингу є ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626 (далі по тексту - обладнання).
09.08.2013 позивач передав відповідачу-1 обладнання, що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання №163 від 09.08.2013. Обладнання належить позивачу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію обладнання.
Відповідачем-1 сплачено позивачу авансовий платіж у розмірі, відповідно до пункту 4.2 договору та комісійну винагороду у розмірі, відповідно до пункту 4.3 договору.
Відповідно до пункту 4.5 договору відповідач-1 зобов'язався сплачувати позивачу лізингові платежі в розмірі, передбаченому у Додатку №3 до договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.
Сторони уточнили загальний графік платежів за договором, уклавши Додаткову угоду №1 від 09.08.2013, Додаткову угоду №2 від 31.01.2014, Додаткову угоду №3 від 31.07.2014.
Відповідач-1 здійснив лізингові платежі за період з серпня 2013 по липень 2015.
Несплачені лізингові платежі за серпень 2015 року у розмірі 297679,80грн.; за вересень 2015 року у розмірі 309262,20грн.; за жовтень 2015 року у розмірі 422837,40грн.; за листопад 2015 року у розмірі 411823,67грн.; за грудень 2015 року у розмірі 290017,81грн.; за січень 2016 року у розмірі 729337,83грн. Всього 2460958,72грн. Позивач листом з описом вкладень направив на адресу відповідача повідомлення про порушення договору.
21.02.2017 позивач направив відповідачу-1 листом з описом вкладень вимогу про сплату пені. Загальний розмір пені 990976,03грн. Позивачем нараховано три відсотки річних у розмірі 83748,61грн.
З урахуванням положень пункту 17.2.1 Загальних умов позивач 10.02.2017 надіслав відповідачу-1 повідомлення про відмову від договору лізингу, в якому вимагав повернути обладнання 20.02.2017, сплатити суму несплачених лізингових платежів та пеню. Оскільки, станом на дату подання даного позову, відповідач не повернув обладнання, позивач звернувся з вимогою до суду. Вартість обладнання, згідно видаткової накладної №163 від 09.08.2013 становить 2479391,24грн.
11.06.2013 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №UA135L-13-01S, відповідно до положень якого відповідач-2 поручився за виконання зобов'язань відповідача-1 за договором зі сплати на користь позивача лізингових платежів на загальну суму 944655,00 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань відповідача-1, передбачених умовами договору (пункт 2.1 договору поруки).
21.02.2017 позивач направив відповідачу-2 листом з описом вкладень вимогу про виплату грошових коштів.
Позивач наголошує, що відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржника, отже зобов'язані погасити заборгованість перед позивачем.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 справу №904/3178/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами розгляду позовної заяви від 14.03.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 22.03.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 13.04.2017.
Суд розгляд справи відкладав з 13.04.2017 до 11.05.2017.
10.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про колегіальний розгляд справи. Ухвалою від 11.05.2017 в задоволенні клопотання відмовлено.
10.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про здійснення технічної фіксації судового процесу. Судом задоволено клопотання відповідача-1.
11.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про витребування доказів, а саме витребувати у Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а) інформацію та копії щомісячних декларацій по ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогіроспецбуд"; надати довідки про наявність в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрованих в період з червня 2013 року по квітень 2017 року включно, податкові накладні від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогіроспецбуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшнл Україна" на підставі договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013. Відповідач-1, посилаючись на норми чинного законодавства, стверджує, що виникла необхідність в отриманні інформації від податкового органу, а саме чи реєструвалися в період з червня 2013 року по травень 2017 року включно в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файнешнл Україна" на підставі вищевказаного договору.
11.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про витребування доказів, а саме витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Клопотання обґрунтовано, тим, що самостійною підставою для визнання недійсним спірного договору є й те, що у позивача на час укладання спірного договору була відсутня ліцензія для надання послуг фінансового лізингу (постанова Верховного Суду України по справі №6-2766цс15). Ухвалою від 11.05.2017 клопотання відповідача-1 судом задоволено.
11.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №904/3178/17 до розгляду справи №904/7245/17 Господарського суду м.Києва про визнання недійсним договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
11.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи. Клопотання обґрунтовано тим, що з метою визначення дійсного розміру заборгованості за договором фінансового лізингу та правомірності нарахування їх позивачем. Відповідач-1 вбачає об'єктивну необхідність у проведенні судової економічної експертизи задля отримання достовірної інформації щодо обставин справи, а також для забезпечення повного та всебічного розгляду справи судом. Відповідач-1 вказав, що станом на дату подачі позовної заяви залишок по сплаті лізингових платежів складає 365432,23грн., однак вважає його досить суперечливим та завищеним, оскільки не відповідає формулі вказаній у пункті 4.4 договору фінансового лізингу (аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 по справі №904/8382/13; ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014 по справі №904/8405/13; ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2014 по справі №904/5251/14; ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2014 по справі №904/1599/14).
11.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про продовження строку розгляду справи на 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
11.05.2017 отримано письмові пояснення позивача. Позивач вказав, що частина вартості предмета лізингу становить 687062,34грн., а відсотки за користування предметом лізингу становить 1773896,37грн.
Щодо порядку зміни розміру відсотків за користування предметом лізингу позивач зазначив, що якби не змінився курс долара США до гривні, то і не застосовувалася б формула №2 та №4 за пунктом 4.4 договору.
Відповідачем-1 частково погашено заборгованість за договором у сумі 1000000,00грн. (500000,00грн. - 17.03.2017 (до відкриття провадження у даній справі) та 500000,00грн. - 04.04.2017 (після відкриття провадження у справі).
Отже, станом на 05.05.2017, розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем зі сплати лізингових платежів становить 1460958,72грн., з яких:
- 1095526,50грн. - відсотки за користуванням предметом лізингу;
- 365432,22грн. - частина вартості предмету лізингу.
Позивач вказує, що навіть якщо суд прийде до висновку про те, що з відповідача-1 та/або відповідача-2 не підлягатиме стягненню така частина лізингових платежів як відшкодування частини вартості предмету лізингу, все одно при розрахунку пені та 3% річних має застосовуватися повна сума лізингових платежів, оскільки період нарахування пені передує даті розірвання договору. Нарахування пені закінчується 20.02.2017, а договір лізингу розірвано в кінці лютого 2016 року, тобто після нарахування. На момент нарахування пені у будь-якому разі було чинним зобов'язання відповідача-1 сплатити позивачу лізингові платежі в повному обсязі, тобто з урахуванням частини вартості предмета лізингу.
Суд розгляд справи відкладав з 11.05.2017 до 22.05.2017.
19.05.2017 отримано відзив в якому відповідач-1 не погоджується з сумою основного боргу та вказує, що за контррозрахунком відповідача-1 останній на користь позивача повинен був перерахувати лізингові платежі у розмірі 3262440,65грн., фактично сплачено 4889422,55грн.
Відповідач-1 вважає безпідставним включення до загальної суми заборгованості розмір вартості предмета лізингу, оскільки фактично право власності на предмет лізингу до відповідача-1 не перейшло.
Відповідач-1 вказує, що позивач при здійсненні розрахунку пені не врахував положення статті 232 Господарського кодексу України.
Щодо вимоги про витребування майна відповідач-1 вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту.
Відповідач-1 стверджує, що позивач укладаючи договір лізингу не мав ліцензії для надання послуг фінансового лізингу, що є підставою для визнання договору фінансового лізингу укладеного між сторонами недійсним.
19.05.2017 отримано додаткові пояснення відповідача-1 до відзиву на позов. Відповідач-1 просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.
19.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №904/3178/17 до розгляду справи №904/7245/17 Господарського суду м.Києва про визнання недійсним договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
22.05.2017 отримано клопотання відповідача-1 про долучення доказів, зокрема банківських виписок на підставі яких останній доводить належне виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
22.05.2017 отримано пояснення позивача щодо відзиву відповідача-1 в яких зокрема надано суду дозвіл Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, згідно якого позивач має право надати послуги з фінансового лізингу.
Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.
Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 11.05.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач-1 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 11.05.2017 та явкою представника в судове засідання.
Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.
Додатково відповідача-2 про час та місце судового засідання повідомлено засобами телефонного зв'язку, що підтверджується телефонограмою суду (а.с.243 том 1) з відміткою про її прийняття співвласником відповідача-2 ОСОБА_4
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 22.05.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити; відповідач-2 не забезпечив явку свого представника, вимоги суду не виконав.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача-2, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, а на думку суду, неявка його у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
Судом враховано. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до частиною 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 22.05.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі по тексту - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" (далі по тексту - відповідач-1, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 2.1 умов якого позивач зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до договору, і надати відповідачу-1 у тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у договорі та загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача-1 за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними умовами.
Пунктом 3.1 договору визначено предмет лізингу. Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені у Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.
Пунктом 3.2.3 договору визначено, що вартість предмету лізингу за договором купівлі-продажу №CL0642 від 11.06.2013, укладеним між лізингодавцем та продавцем предмету лізингу, становила гривневий еквівалент 304500,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору складає 2479391,25грн., в тому числі ПДВ - 413231,88грн.
Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з:
а) відшкодування вартості предмета лізингу (основа боргу лізингоодержувача);
б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 договору лізингу.
Пунктом 4.2 договору визначено Авансовий Лізинговий Платіж. Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю Авансовий Лізинговий Платіж у розмірі 30450,00 доларів США, в тому числі ПДВ 5075,00 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 247939,13грн., в тому числі ПДВ 41323,19грн.
Пунктом 4.3 договору визначено Комісійну винагороду. За отримання у лізинг Предмета Лізингу Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю Комісійну винагороду у розмірі гривневого еквіваленту 2740,50 доларів США, в тому числі ПДВ 456,75 доларів, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 22314,52грн.
Пунктом 4.4 договору визначено порядок зміни процентів у складі Лізингового Платежу. Пунктом 4.5 договору визначено порядок оплати лізингових платежів. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.
Сторони уточнили загальний графік платежів за договором, уклавши Додаткову угоду №1 від 09.08.2013, Додаткову угоду №2 від 31.01.2014, Додаткову угоду №3 від 31.07.2014.
На виконання умов вищезазначеного договору лізингу, 09.08.2013 позивач передав відповідачу-1 предмет лізингу ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626 (далі по тексту - обладнання), що підтверджується долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі обладнання №163 від 09.08.2013, який складено на підставі:
- договору №UА135L-13-03 від 11.06.2013;
- видаткової накладної №163 від 09.08.2013;
- договору №CL0642 від 11.06.2013.
Вартість предмета лізингу згідно вищевказаної видаткової накладної становить 2479391,24грн.
Обладнання належить позивачу на праві власності, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію машини серія ЕA №056761.
Відповідачем-1 сплачено позивачу авансовий платіж у розмірі, відповідно до пункту 4.2 договору та комісійну винагороду у розмірі, відповідно до пункту 4.3 договору. Відповідач-1 здійснив лізингові платежі за період з серпня 2013 року по липень 2015 року.
Положеннями підпункту 17.2.1 пункту 17.2 Загальних Умов, який регулює порядок односторонньої відмови Лізингодавця визначено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору лізингу й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, зокрема у разі якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, установлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого Договором.
У випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2 Загальних Умов, лізингодавець повідомить про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначить відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2 Загальних умов, а також зажадає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором. Відмова від Договору є вчиненою з моменту, коли Лізингоодержувач довідався або міг довідатися про таку відмову. Для цілей цих Загальних Умов і відповідного Договору вважається, що Лізингоодержувач міг довідатися про відмову від Договору на восьмий календарний день після дня направлення його повідомлення про відмову від Договору, незалежно від фактичного отримання Лізингоодержувачем такої відмови.
При цьому предмет лізингу, передбачений Договором, від виконання якого лізингоодержувач відмовляється згідно пунктом 17.2 Загальних Умов, підлягає поверненню лізингодавцеві відповідно до правил, визначених в пункті 18 Загальних Умов (підпункт 17.3.4 пункту 17.3. Загальних умов).
Відповідно до пункту 3.4.7 Загальних Умов у разі дострокового розірвання або припинення Договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до Договору лізингу та Загальних Умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено Договором лізингу.
Повідомленням від 30.01.2017 за вих.№480/01 про порушення Договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013 позивачем повідомлено відповідача-1 про порушення умов укладеного договору фінансового лізингу в частині своєчасної сплати лізингових платежів. Попереджено, що в разі несплати відповідачем заборгованості у розмірі 2460958,72грн. протягом 5-ти робочих днів з дня отримання повідомлення позивач буде вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості та повернення предмету лізингу або відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.
Про спрямування повідомлення свідчить фіскальний чек "Укрпошта" від 02.02.2017 №2540 та опис вкладення у цінний лист від 02.02.2017.
Позивачем на адресу відповідача-1 (5000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Володимира Великого, буд.29В, прим.122) надіслано повідомлення від 10.02.2017 №493/02 про відмову від Договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013, відповідно до якого позивачем було повідомлено відповідача про наявність заборгованості станом на 09.02.2017 у розмірі 2460958,72грн., а також, посилаючись на пункт 17.2 Загальних умов та статтю 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", позивач відмовився від Договору фінансового лізингу та просив відповідача повернути предмет лізингу. Датою повернення встановлено 20.02.2017.
Про спрямування повідомлення свідчить фіскальний чек "Укрпошта" від 10.02.2017 №3233 та опис вкладення у цінний лист від 10.02.2017.
Про відмову від Договору відповідач-1 довідався 03.02.2017, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
У пункті 14.10 Загальних Умов сторони узгодили, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням Загальних Умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Така пеня нараховується на фактичну суму заборгованості за кожен окремий період нарахування, збільшеної на суму добутку такої суми заборгованості за кожен окремий період нарахування, збільшеної на суму добутку такої суми заборгованості за кожний окремий Період нарахування на коефіцієнт (Fx-Fx01)/Fx01.
Fx - Курс Гривні до Базової Валюти на дату, що передує даті оформлення письмової вимоги про виплату такої пені; Fx01 - Курс гривні до Базової Валюти на дату, яка передує даті виставлення Рахунку-фактури за відповідний Період нарахування.
Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання такої вимоги Лізингодавця.
Вимогою від 20.02.2017 за вих.№507/02 про виплату пені за Договором фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013 позивачем витребовувалося від відповідача-1 негайно після отримання вказаної вимоги сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1070349,61грн.
Про спрямування повідомлення свідчить фіскальний чек "Укрпошта" від 21.02.2017 №1725 та опис вкладення у цінний лист від 21.02.2017.
Отже, несплачені лізингові платежі за серпень 2015 року у розмірі 297679,80грн.; за вересень 2015 року у розмірі 309262,20грн.; за жовтень 2015 року у розмірі 422837,40грн.; за листопад 2015 року у розмірі 411823,67грн.; за грудень 2015 року у розмірі 290017,81грн.; за січень 2016 року у розмірі 729337,83грн. Всього 2460958,72грн.
Нараховано пеню за загальний період прострочення з 02.09.2015 по 20.02.2017 (за кожний період окремо) на загальну суму 990976,03грн.
В порядку статті 625 Цивільного кодексу України нараховано три відсотки річних у розмірі 83748,61грн. за загальний період прострочення з 01.09.2015 по 20.02.2017 (за кожний період окремо).
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем-1 не надано, як і не надано доказів повернення предмета лізингу - ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626.
11.06.2013 між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" (поручитель) укладений договір поруки №UA135L-13-01S (далі по тексту - Договір поруки), відповідно до п. 2.1 якого цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов'язань боржником за Договорами лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає еквівалент 944655,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 7691853,33грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами Договору лізингу.
Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього.
Згідно п. 3.1 Договору поруки кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак, ненадання такого повідомлення або будь-який недолік у ньому не перешкоджає кредиторові реалізувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права, як встановлено у цьому Договорі поруки, але у відповідності із законодавством України.
За умовами п. 16.1 Договору поруки цей Договір набирає чинності у дату його укладання і діє до дати надання кредитором поручителю письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за Договором.
23.02.2017 позивач направив на адресу відповідача-2 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки, в якій зазначив про обов'язок відповідача-2 негайно, після отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача 3535683,36грн. (з яких 2460958,72грн. заборгованості за лізинговими платежами; 990976,03грн. пені; 83748,61грн. трьох відсотків річних).
Про спрямування вимоги свідчить фіскальний чек "Укрпошта" від 23.02.2017 №1879 та опис вкладення у цінний лист від 23.02.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.
Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задовольнити частково.
Щодо заявленої вимоги про присудження до стягнення лізингових платежів, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюється положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим договором.
Передача предмету лізингу лізингоодержувачу є відносинами з передачі предмету лізингу у користування на визначений строк. Такі відносини є характерними для відносин найму (оренди).
Погодження лізингодавцем та лізингоодержувачем умови про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу є відносинами, характерними для відносин купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі.
Господарський суд приймаючи рішення врахував положення пункту 17.3.2 Загальних умов яким визначено, що припиняється нарахування Лізингових платежів з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомленні про відмову від договору.
Датою повернення предмета лізингу, яка вказана у повідомленні від 10.02.2017 №493/02 про відмову від Договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013, встановлено 20.02.2017.
Простроченими є лізингові платежі за період з серпня 2015 року по січень 2016 року у загальній сумі 2460958,72грн.
17.03.2017 відповідач-1 перерерахував на користь позивача 500000,00грн. та 04.04.2017 перерахував 500000,00грн. Враховуючи, що вказане перерахування відбулося після звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою в цій частині провадження слід припинити.
Проаналізувавши надані відповідачем-1 банківські виписки господарський суд взяв до уваги лише ті які стосуються договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню у розмірі 1460958,72грн.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що не відповідає вимогам статті 232 Господарського кодексу України та статті 254 Цивільного кодексу України. За розрахунком господарського суду пеня обґрунтована у розмірі 455662,02грн.
Пунктом 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Враховуючи, що відповідач-1 заявив клопотання про застосування позовної давності і господарський суд її застосував вимога про стягнення пені підлягає стягненню у розмірі 159763,01грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки та не відповідає вимогам статті 254 Цивільного кодексу України. За розрахунком господарського суду три відсотки річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 83462,25грн.
Щодо відповідальності відповідача-2 та строку дії договору поруки.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Сторонами у договорі поруки встановлено, що він діє до дати надання кредитором поручителю письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за Договором (пункт 16.1 договору поруки).
Проаналізувавши положення пункту 16.1 договору поруки господарський суд дійшов висновку, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №6-2875цс15.
Згідно з частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
З урахуванням умов договору поруки, в частині 4 ст. 559 Цивільного кодексу України під основним зобов'язанням розуміється щомісячна сплата лізингових платежів.
Згідно п. 2 договору поруки позивач поручився за виконання зобов'язань боржника за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржника, передбачених умовами договору лізингу.
Несплаченими з боку боржника є лізингові платежі за період з серпня 2015 року по січень 2016 року.
Як встановлено судом, письмова вимога кредитора до поручителя про здійснення лізингових платежів за період з серпня 2015 року по січень 2016 року за договором лізингу направлена на адресу поручителя листом з описом вкладення 23.02.2017.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк, згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами п.16.1 цього договору встановлено, що договір діє до дати надання кредитором поручителеві письмового підтвердження про виконання всіх зобов'язань боржника за договором, що не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
31.07.2014 між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 2 до договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів, що передбачає сплату лізингових платежів щомісячно окремими платежами до 01 числа наступного місяця.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки умовами договору лізингу передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок лізингоодержувача сплатити лізингові платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право лізингодавця вважається порушеним з моменту недотримання лізингоодержувачем строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред'явлення лізингодавцем вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 № 6-53цс14 та Постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2015 у справі № 911/1623/15.
23.02.2017 позивач звернувся з вимогою до відповідача-2 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу.
У зв'язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання за договором лізингу (обов'язку сплатити щомісячний лізинговий платіж) не пред'явив вимоги до поручителя, тому порука за договором поруки за лізинговими платежами за період з серпня 2015 року по січень 2016 року - є припиненою.
Таким чином, вимоги до відповідача-2, у межах заявленого позивачем періоду, задоволенню не підлягають.
А заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 1460958,72грн., пеня у розмірі 159763,01грн. та три відсотки річних у розмірі 83462,25грн. підлягають стягненню з відповідача-1.
Оскільки відповідач-1 у справі допустив порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував своє право у спосіб, визначений пунктом 17.3 Загальних умов, а тому господарський суд визнав правомірною відмову позивача від договору.
Господарський суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем-1 зобов'язань за Договором фінансового лізингу та строк повернення предмета лізингу, а саме 20.02.2017 є таким, що настав.
Відповідач-1 не надав суду належних і допустимих доказів повернення позивачеві предмета лізингу - ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626, а тому позовні вимоги в цій частині визнані обґрунтованими.
Отже, господарський суд визнав правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про зобов'язання відповідача-1 передати позивачу ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".
За приписами ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
З вищевказаного вбачається, що договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Щодо судового збору.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 70254,05грн.
Щодо відзиву.
Господарським судом здійснено власний розрахунок заборгованості та неточності позивача усунуто. Порядок зміни процентів врегульовано укладеним між сторонами договором.
Господарський суд відхиляє заперечення відповідача-1 щодо безпідставності включення до суми заборгованості вартість предмета лізингу. Господардсдький суд звертає увагу відповдіача-1 на положення пункту 17.3.2 Загальних умов яким визначено, що припиняється нарахування Лізингових платежів з дати повернення предмета лізингу, вказаної у повідомленні про відмову від договору. Датою повернення предмета лізингу, яка вказана у повідомлені про відмову від договору є 20.02.2017. Лізингові платежі стягуються за період з серпня 2015 року по січень 2016 року. Відповідно до пункту 1.2.33 Загальних умов до лізингових платежів включається вартість предмета лізингу та проценти, збільшені в порядку, передбаченому договором. В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Заперечення відповідача-1, що позивач при здійсненні розрахунку пені не врахував положення статті 232 Господарського кодексу України господарський суд взяв до уваги та визнав обґрунтованими.
Витребування майна господарський суд визнав вірним способом захисту.
Твердження відповідача-1, що позивач укладаючи договір лізингу не мав ліцензія для надання послуг фінансового лізингу спростовуються наданим позивачем дозволом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, згідно якого позивач має право надавати послуги з фінансового лізингу.
Щодо клопотання відповідача-1 про витребування доказів від Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ.
В клопотанні відповідач-1 повідомив суд, що виникла необхідність в отриманні інформації, однак не вказав обставини, які можуть підтвердити докази, які останній просить суд витребувати від Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
Таким чином, господарський суд визнав клопотання відповідач-1 необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про продовження строку розгляду справи.
Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Господарський суд не вбачає виняткового випадку при розгляді даної справи, отже вважає за можливе вирішити спір у двомісячний строк.
Таким чином, в задоволенні клопотання відповідача-1 про продовження строку вирішення спору відмовити.
Щодо клопотань відповідача-1 про зупинення провадження у справі до розгляду справи №904/7245/17 Господарського суду м.Києва про визнання недійсним договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Господарський суд вважає за можливе самостійно встановити обставини та надати оцінку укладеному між позивачем та відповідачем-1 договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
Дійсність договору фінансового лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013 підтверджується:
- фактичним частковим його виконанням відповідачем-1 шляхом погашення лізингових платежів;
- відповідач-1 не заперечує факт володіння ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626, який є об'єктом договору лізингу №UA135L-13-03 від 11.06.2013.
Отже, з метою недопущення затягування судового процесу в задоволенні клопотання відповідача-1 слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи.
Право господарського суду на призначення судової експертизи виникає лише у разі дійсної необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд для встановлення фактів, що входять до предмету доказування.
Призначення і проведення судової експертизи врегульовано статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Із сукупності наведених норм вбачається, що зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у пунктах 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".
Натомість, відповідач-1 не обґрунтував належним чином доцільність проведення такої експертизи.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Крім того, отримання достовірної інформації щодо обставин справи здійснюється судом за сприянням сторін, а не судовим експертом.
Аналогічна правова позиція підтримана Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.01.2017 по справі №904/7335/17.
Отже, з метою недопущення затягування судового процесу та недоцільність, на думку суду, призначення судової економічної експертизи, господарський суд в задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи відмовляє.
Керуючись Законом України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 653, 692, 697, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Володимира Великого, буд.29В, приміщення 122; ідентифікаційний код 37865492) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) 1460958,72грн. (один мільйон чотириста шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 72 коп.) заборгованості за лізинговими платежами; 159763,01грн. (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 01 коп.) пені; 83462,25грн. (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят дві грн. 25 коп.) трьох відсотків річних; 70254,05грн. (сімдесят тисяч двісті п'ятдесят чотири грн. 05 коп.) судового збору.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрогідроспецбуд" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Володимира Великого, буд.29В, приміщення 122; ідентифікаційний код 37865492) передати товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) ОСОБА_3 Caterpillar D6R, серійний номер CAT00D6RLS6T00626.
В частині позовних вимог, а саме в частині заборгованості за лізинговими платежами провадження припинити.
В решті позовних вимог відмовити.
В задоволенні вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Володимира Великого, буд.29В, приміщення 122; ідентифікаційний код 31256586) відмовити.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
26.05.2017
Суддя ОСОБА_5