15.05.2017 Справа № 907/150/17
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прага Уж", м. Ужгород до публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району за участю громадської організація «Неємія», м. Ужгород як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
та
за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району до товариства з обмеженою відповідальністю "Прага Уж", м. Ужгород про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж
представники (за первісним позовом):
позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю
відповідача - ОСОБА_2 представник за довіреністю, ОСОБА_3, представники за довіреністю;
третя особа - не з'явився
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про визнання незаконними дій відповідача по самовільному приєднанню споживачів електричної енергії до електромереж позивача (комплектна трансформаторна підстанція - далі КТП) та про зобов'язання відповідача від'єднати самовільно приєднаних споживачів. Посилається на те, що позивач як власник КТП не погоджував приєднання інших споживачів до зазначеного обладнання, за таким погодженням не зверталися ні відповідач, ні приєднані ним до КТП інші споживачі електроенергії, що суперечить приписам п. 1.5 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженим постановою НКРЕ від 17.01.13 № 32 (далі - Правила приєднання). Вважає, що за таких обставин відповідач порушує його право власності, оскільки з огляду на брак електроенергії через приєднання інших споживачів позивач обмежений у праві використання потужності власного КТП.
Представник позивача за первісним позовом просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих суду додаткових письмових поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Відповідач за первісним позовом письмовим відзивом, поясненнями та його представники у ході судового розгляду проти первісного позову заперечили в повному обсязі.
Посилаються, зокрема, на те, що КТП, з приводу якої виник спір, побудована у 2007р. ФОП ОСОБА_4Ю (який вніс КТП до статутного капіталу позивача ) згідно технічних умов № 45/2005 на заміну існуючої трансформаторної підстанції, що належала ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», для забезпечення електропостачання готельного комплексу з перенесенням відповідних високовольтних та низьковольтних вводів для передачі електроенергії іншим споживачам (субспоживачам), в тому числі тим, яким відповідач здійснював поставку електроенергії з раніше діючого КТП.
Вважає безпідставним твердження позивача щодо необхідності погодження з ним питань приєднання субспоживачів у порядку передбаченому приписами Правил приєднання, оскільки такі були прийняті та набрали чинності 28.02.13, їх дія не може поширюватися на спірні правовідносини щодо підключення субспоживачів, які виникли раніше.
Наполягає, що відносини сторін з приводу використання спірної КТП для передачі електроенергії субспоживачам врегульовані договором про постачання електричної енергії № Р06/13-3046 від 11.07.08 викладеним у редакції договору від 5.06.14 про внесення змін і доповнень до зазначеного договору (далі - Договір), яким визначено перелік субспоживачів (МГО «Неємія», ПрАТ «МТС Україна», ПрТА «Київстар», ТзОВ «Астеліт» та споживачі Ужгородського МРЕМ), обсяги постачання їм електроенергії, перелік об'єктів субспоживачів, характеристики приладів обліку спожитої ними електроенергії, схеми приєднання електричних мереж позивача, точок приєднання субспоживачів.
За таких обставин вважає, що сторонами було узгоджено питання використання відповідачем КТП позивача для передачі електроенергії субспоживачам, тому відсутні підстави вважати дії відповідача з приєднання субспоживачів до електромереж позивача незаконними та такими, що порушують його право власності, відтак - позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Разом з тим, вважає, що за змістом ч. 11 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» позивач у справі як споживач електроенергії і власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню зобов'язаний укласти з відповідачем - електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, - договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
Оскільки позивач не ініціював укладення такого договору щодо КТП і відмовився від укладення договору за запропонованим відповідачем проектом договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 3ОЕ13 СВ-3046 від 27.02.17, відповідач у ході судового розгляду справи заявив зустрічний позов до ТзОВ «Прага Уж» про спонукання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Посилається при цьому на обов'язковість такого договору за приписами Закону України «Про електроенергетику» та ст. 187 Господарського кодексу України.
Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує, зокрема, через:
- відсутність у запропонованому проекті договору істотних та обов'язкових для таких договорів (п. 6.17 ПКЕЕ)умов щодо обсягу передачі електричної енергії субспоживачам та щодо договірної граничної величини електричної потужності; режимів постачання; величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживачів; порядку обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності); порядку обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);
- безоплатність користування мережами всупереч п. 6.29 ПКЕЕ та відсутність кошторису витрат на утримання технологічних мереж
- відсутність довідки про обсяги переданої електричної енергії за базовий період, яка за змістом п. 5.18 ПКЕЕ є невід'ємною частиною договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачау ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами повністю.
При цьому суд виходив з наступного.
У ході судового розгляду справи встановлено та не заперечується ніким з учасників процесу, що КТП, з приводу якої виник спір, споруджена ФОП ОСОБА_4 згідно технічних умов № 45/2005 від 24.03.15 (з урахуванням змін до них від 25.08.05 № 3028) на заміну існуючої трансформаторної підстанції, що належала ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», для забезпечення електропостачання готельного комплексу та з перенесенням низьковольтних виводів для передачі електроенергії іншим споживачам (субспоживачам), в тому числі тим, яким здійснювалася поставка електроенергії з раніше діючого КТП, та введена в експлуатацію згідно акту допуску на підключення до електричної мережі електроустановки від 6.07.07.
20.07.07 ФОП ОСОБА_4 та Ужгородським міським районом електромереж ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» було укладено договір про постачання електричної енергії № Р06/13-2816, за умовами якого електроенергія від електромереж відповідача на готельний комплекс постачалася на рівні дозволеної потужності 210 кВт через споруджену КТП приєднаною потужністю 800 кВт.
У подальшому, постачання електроенергії на готельний комплекс здійснювалось згідно договору № Р06/13- 3046 укладеного 11.07.08 відповідачем з ТзОВ «Прага Уж», до статутного капіталу якого ФОП ОСОБА_4 було внесено споруджену ним КТП. При цьому, не змінилися величини приєднаної потужності та дозволеної потужності постачання електроенергії позивачеві для забезпечення готельного комплексу.
Станом на час подання позову та розгляду справи у суді чинним є договір сторін про постачання електричної енергії № Р06/13-3046 від 11.07.08 викладений у редакції договору від 5.06.14 про внесення змін і доповнень до зазначеного договору (далі - Договір).
За умовами даного Договору постачальник - відповідач у справі - продає електроенергію споживачу - позивачу у справі - для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 210 кВт у межах приєднаної потужності 736 кВт.
Умовами Договору врегульовано також питання з приводу використання спірної КТП для передачі електроенергії субспоживачам (п.2.2.2, додаток 1.2 до Договору «Обсяги постачання електроенергії субспоживачу», додаток 5 «Перелік об'єктів субспоживача (субспоживачів), що приєднані до електричних мереж споживача»).
Так, умовами Договору та наведеними додатками до Договору визначено перелік субспоживачів, якими є МГО «Неємія», ПрАТ «МТС Україна», ПрАТ «Київстар», ТзОВ «Астеліт» та споживачі Ужгородського МРЕМ, перелік їх об'єктів, що приєднані до електромереж споживача, обсяги постачання електроенергії субспоживачам.
Наведеним спростовано твердження позивача за первісним позовом - ТзОВ «Прага Уж» - про самовільне приєднання відповідачем до КТП позивача субспоживачів електроенергії, оскільки таке приєднання узгоджено сторонами шляхом укладення Договору про постачання електричної енергії є основним документом, який відповідно до приписів 5.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2.08.96 р.за № 417/1442 (далі - ПКЕЕ), є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Суд, вирішуючи спір за первісним позовом, керується приписами Закону України «Про електроенергетику» (далі - Закон), який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії,
Регулювання відносин в електроенергетиці, якими є спірні відносини у даній справі, відповідно до ст. 4 Закону має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об'єктивними умовами функціонування галузі, зокрема, постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України.
КТП - трансформаторна підстанція, з приводу якої виник спір, належить до технологічних електричних мереж, які за змістом п. 1.2 ПКЕЕ, призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.
Крім того, приєднання електроустановок субспоживачів до КТП позивача, який не є електропередавальною організацією, електропередавальна організація, правонаступником якої є відповідач, було передбачено при видачі технічних умов № 45/2005 від 24.03.15 (з урахуванням змін до них від 25.08.05 № 3028) на заміну існуючої трансформаторної підстанції, що належала ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», для забезпечення електропостачання готельного комплексу та з перенесенням низьковольтних виводів для передачі електроенергії іншим споживачам (субспоживачам).
Таким чином, у ході судового розгляду встановлено та не спростовано позивачем за первісним позовом, що використання КТП позивача як технологічних електричних мереж для приєднання субспоживачів здійснено відповідачем у встановленому порядку і за погодженням позивача, яке відбулося внаслідок виконання технічних умов та укладення Договору, відтак - позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.
До того ж, приєднання субспоживачів не призвело до зменшення дозволеної потужності позивача - максимальної величини потужності, яку електропередавальна організація дозволила позивачу як споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.
Посилання позивача за зустрічним позовом на п. 1.5 Правил приєднання судом не приймається до уваги, оскільки зазначені Правила діють із січня 2013р., тому їх дія не може поширюватися на відносини, які виникли раніше.
Вимоги позивача за зустрічним позовом ґрунтуються на приписах ст. 26 Закону, згідно якої споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) - ТзОВ «Прага Уж», відповідач за зустрічним позовом - зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
Дана норма Закону конкретизована у ПКЕЕ, згідно п. 1.7 яких у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2 до ПКЕЕ) і основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.
Пунктом 5.4 ПКЕЕ передбачено, що ініціатором укладення, зокрема, договору про спільне використання технологічних електричних мереж між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, власником технологічних електричних мереж (основний споживач) може бути будь-яка із сторін такого договору.
Пунктом 5.17 ПКЕЕ встановлено, що, зокрема, договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:
1) найменування сторін;
2) місце і дату укладення договору;
3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;
4) режими постачання;
5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання);
6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;
7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);
8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку);
9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;
10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;
11) строк дії договору;
12) умови та порядок розірвання договору;
13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.
Договір про спільне використання технологічних електричних мереж додатково містить: порядок розрахунків за використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача); однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання з обов'язковим зазначенням місць установлення, типів, марки устаткування та технічних характеристик цього устаткування; перелік елементів технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), які використовуються для передачі електричної енергії; розрахунок умовних одиниць технологічних електричних мереж спільного використання, узгоджений електропередавальною організацією, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані ці технологічні електричні мережі.
Невід'ємними частинами договору про спільне використання технологічних електричних мереж, згідно п. 5.18 ПКЕЕ, є:
1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;
2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;
3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;
4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);
5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.
За загальними умовами укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, відповідно до ст. 179 ГКУ, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори; укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до ст. 180 ГКУ зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Укладення господарських договорів на основі типових договорів, відповідно до ст. 184 ГКУ, повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
За приписами ст. 187 ГКУ спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
З огляду на наведені приписи Закону та ПКЕЕ, якими встановлено обов'язковість для сторін укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, приписів Господарського кодексу України щодо порядку укладення договорів, визначення їх змісту та на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та спонукання відповідача до укладення в редакції запропонованій позивачем, оскільки проект договору не містить істотних та обов'язкових для таких договорів вищенаведених умов щодо:
- обсягу передачі електричної енергії субспоживачам та щодо договірної граничної величини електричної потужності;
- режимів постачання; величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживачів;
- порядку обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);
- порядку обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку).
До договору також не долучено довідку про обсяги переданої електричної енергії за базовий період, яка за змістом п. 5.18 ПКЕЕ є невід'ємною частиною договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Вищенаведені істотні умови з огляду на специфіку спірних питань не можуть бути визначені судом як наполягали представники позивача за зустрічним позовом у ході судового провадження, а їх відсутність позбавить господарський договір передбаченого законом змісту,
Суд не приймає також заперечень відповідача за зустрічним позовом в частині визначеної позивачем безоплатності користування мережами з огляду на невиконаний обов'язок відповідача як власника мереж надати кошторис витрат на утримання технологічних мереж позивачу - електропередавальній організації, яка використовує технологічні електричні мережі, для сплати останнім плати за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір сплачений при поданні позову сторонами за первісним та зустрічним позовами покладається на зазначені сторони.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44- 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовами - відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 26.05.16
Суддя Ушак І.Г.