26.05.2017 Справа № 904/3974/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс-Груп", м. Ірпінь Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м. Синельникове Дніпропетровської області
про стягнення 237679,66 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність від 14.12.2015;
за участю слухача ОСОБА_2
Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс-Груп" (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (відповідач) з вимогою про стягнення 174451,20 грн боргу за надані маркетингові послуги, 43459,27 грн пені, 7377,51 грн 3% річних, 12391,68 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.
18.04.2017 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що сторонами не узгоджувалися вартість послуг та строки їх оплати, отримання послуг відповідач заперечує і просить відмовити в позові.
У додаткових поясненнях, наданих суду 05.05.2017, відповідач зазначив, що позов про стягнення пені позивачем подано з пропуском річного строку позовної давності; вимоги про стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за договором №М 1І025601 є протиправними і незаконними у зв'язку з відсутністю в цьому договорі будь-яких строків виконання грошового зобов'язання та його розмірів, а складені із порушенням вимог щодо наявності обов'язкових реквізитів акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не можуть вважатися первинними документами, отже, й вважатися належними доказами у справі.
11.05.2017 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, зокрема, що надані ним акти свідчать про надання відповідачу маркетингових послуг за договором № М 1І025601, а відповідач, підписавши та скріпивши своєю печаткою дані акти, прийняв надані послуги в повному обсязі та взяв на себе зобов'язання оплатити їх вартість.
У додаткових поясненнях, наданих суду 18.05.2017, відповідачем наведено додаткові доводи щодо недійсності доданих позивачем до позову актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та відсутності узгодження сторонами строків та розмірів виконання грошового зобов'язання. У підтвердження того, що протягом 2015 року відповідач послуг від позивача не отримував та актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не підписував, до пояснень додано рішення господарського суду Київської області від 23.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі №911/2182/16.
24.05.2017 на електронну скриньку суду засобами електронного зв'язку від позивача надійшли пояснення, які фактично є запереченнями проти відзиву на позов. Позивач стверджує, що наявні у справі підписані сторонами та скріплені печатками акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в розумінні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є належними доказами надання позивачем відповідачу послуг на суму 174451,20 грн; відповідач на підтвердження незаконного використання його печатки не надає суду жодних підтверджуючих документів та відтворення факсимільного підпису. Тому просить задовольнити позовні вимоги ТОВ "Астерс-Груп".
26.05.2017 відповідачем надано додаткові пояснення, які містять додаткові доводи у підтвердження раніше поданих суду заперечень на позовні вимоги.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у засіданнях суду було оголошено перерви: 11.05.2017 до 22.05.2017; 22.05.2017 до 25.05.2017; 25.05.2017 до 26.05.2017.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - замовник, відповідач) підписано договір про надання послуг №М 1І025601 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику маркетингові послуги, перелік та вартість яких визначатиметься у додатках до цього договору, в порядку і на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору його сума (вартість послуг) становить 8% від загальної суми проданого товару, з урахуванням ПДВ, та оплаченого (шляхом перерахування на поточний рахунок або зарахування зустрічних вимог) замовнику за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем. Сума договору, зазначена в п. 1.2 цього договору, підлягає перегляду виключно у разі, якщо загальна вартість послуг, визначених згідно з п. 3.1 договору перевищує суму, зазначену в п. 1.2 цього договору (п. 1.3 договору).
Матеріали справи не містять додатків до цього договору, в яких сторонами було б визначено перелік та вартість маркетингових послуг, що є предметом договору.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.03.2015 року включно.
Договором від 30.03.2015 про внесення змін до договору №М 1І025601 від 01.02.2014 сторони дійшли згоди викласти пункт 9.1 цього договору в наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.03.2016 року включно.".
Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до частин 2, 3 цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
При цьому, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частини 5, 6 статті 180 ГК України).
З огляду на вищенаведені умови договору та наявні у матеріалах справи докази, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами при укладенні цього договору було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема, щодо найменування (номенклатури), кількості та ціни обумовлених договором робіт (послуг).
Згідно з п. 3.1 договору сторони домовились, що вартість надання кожної послуги погоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору.
У відповідності до п. 3.2 договору розрахунки за послуги по договору здійснюються змовником у національній грошовій одиниці України - гривні наступним чином:
- частина суми, згідно з п. 1.2 договору, що становить - грн., у т.ч. ПДВ 20%, перераховується на поточний рахунок виконавця не пізніше - року;
- частина суми, згідно з п. 1.2 договору, що становить - грн., у т.ч. ПДВ 20%, перераховується на поточний рахунок виконавця не пізніше - року;
- частина суми, згідно з п. 1.2 договору, що становить - грн., у т.ч. ПДВ 20%, перераховується на поточний рахунок виконавця не пізніше - року;
- частина суми, згідно з п. 1.2 договору, що становить - грн., у т.ч. ПДВ 20%, перераховується на поточний рахунок виконавця не пізніше - року.
Позивач стверджує, що ним відповідно до умов договору було надано відповідачу маркетингові послуги на суму 174451,20 грн, проте всупереч положенням договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті не виконав.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі договору 1744510,20 грн основного боргу за маркетингові послуги, 43459,27 грн пені, 7377,51 грн 3% річних та 12391,68 грн інфляційного збільшення суми боргу.
На підтвердження заборгованості відповідача позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг): №669718 від 31.01.2015 на суму 8000,00 грн, №630869 від 28.02.2015 на суму 79200,00 грн, №641685 від 31.03.2015 на суму 37440,00 грн, №755373 від 30.04.2015 на суму 36800,00 грн, №732415 від 30.06.2015 на суму 13011,20 грн, підписання яких відповідачем заперечується.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Дослідивши зазначені акти виконаних робіт (наданих послуг), суд прийшов до висновку, що вони складені із порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно статті 1 цього Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції до первинних документів може бути включено, зокрема, такі додаткові реквізити, як підстава для здійснення операції та дані про документ, що засвідчує особу-одержувача.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
З матеріалів справи вбачається, що акти виконаних робіт (наданих послуг) №669718 від 31.01.2015 на суму 8000,00 грн, №641685 від 31.03.2015 на суму 37440,00 грн та №755373 від 30.04.2015 на суму 36800,00 грн скріплені печатками сторін, але у графі "Роботу прийняв від Замовника" містять особисті підписи, що не дають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у господарських операціях.
Надані до матеріалів справи акти виконаних робіт (наданих послуг) №630869 від 28.02.2015 на суму 79200,00 грн і №732415 від 30.06.2015 на суму 13011,20 грн складені та підписані позивачем в односторонньому порядку. Позивач зазначає, що ці акти вважаються погодженими (акцептованими) відповідачем на підставі умов пункту 2.2.4 договору, оскільки протягом встановленого строку після їх направлення позивачем відповідач не підписав вказаних актів.
Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що при неявці уповноваженого представника замовника у строки, вказані в п. 2.3.4 цього договору виконавець має право направити замовнику первинні та інші документи, акт звірки взаєморозрахунків. Замовник зобов'язаний підписати первинні та інші документи, акт звірки взаєморозрахунків протягом 5 робочих днів з дати їх отримання і у цей же строк повернути виконавцю. Якщо протягом встановленого строку замовник не підпише первинні та інші документи, акт звірки взаєморозрахунків вважається, що замовник погодив (акцептував) ці документи. У цьому випадку на документах, акті звірки взаєморозрахунків робиться запис: "Зауважень від замовника у визначений строк не надійшло", після чого документ набирає сили як такий, що підписаний замовником.
Про направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт (наданих послуг) №630869 від 28.02.2015, №732415 від 30.06.2015 із супровідним листом від 17.02.2016 за №3 свідчать копії опису вкладення у цінний лист від 18.02.2016 та фіскального чека УДППЗ "Укрпошта" №4560 від 18.02.2016.
Проте позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вказаних актів. Крім того, не підписані з боку відповідача акти не містять обумовленого договором запису щодо ненадходження зауважень від замовника у визначений строк. У зв'язку з чим акти виконаних робіт (наданих послуг) №630869 від 28.02.2015 та №732415 від 30.06.2015 не можуть служити належними доказами надання відповідачу маркетингових послуг на суму 92211,20 грн.
Крім того, пунктами 10.4 та 10.5 договору між сторонами передбачено, що уповноваженим представником замовника по фінансовим відносинам на дату укладення договору є ОСОБА_3. У разі зміни уповноваженої особи замовник має не пізніше двох днів призначити нову особу, видати їй відповідну довіреність та повідомити про це виконавця. У разі зміни уповноваженої особи підписується додаткова угода до договору.
Доказів того, що акти підписані уповноваженою особою виконавця, суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зі зміст пункту 3.2 договору вбачається, що терміну виконання відповідачем зобов'язання по оплаті сторонами встановлено не було. Отже, цей строк (термін) визначається відповідно до норм частини 2 статті 530 ЦК України.
Однак матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача відповідної грошової вимоги.
За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив лише у разі, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За вказаних обставин відсутні правові підстави стверджувати про наявність у відповідача боргу у сумі 82251,00 грн згідно актів виконаних робіт (наданих послуг) №669718 від 31.01.2015, №641685 від 31.03.2015, №755373 від 30.04.2015 за спірним договором, оскільки строк оплати ще не настав.
Таким чином, не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги про стягнення 92211,20 грн основного боргу у зв'язку з недоведеністю, а про стягнення 82251,00 грн у зв'язку з їх передчасністю.
З огляду на викладене не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 43459,27 грн, 3% річних у сумі 7377,51 грн та інфляційних нарахувань у сумі 12391,68 грн.
Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд відмовляє в її задоволенні за наступних підстав.
Частинами 4 та 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, господарський суд не вбачає підстав для застосування до вимог в частині стягнення пені наслідків спливу строку позовної даності, про яку заявлено відповідачем.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 29.05.2017.
Суддя В.Д. Воронько