Справа № 761/4812/15-ц
Провадження № 6/761/121/2017
27 квітня 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Гончар Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу договором позики від 16 травня 2014р. у розмірі 4700,0 грн., три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 142,16 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2702,5 грн., судовий збір у розмірі 243,6 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016р. заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено; видано дублікат виконавчого листа, виданого 11 грудня 2015р. Шевченківським районним судом м. Києва по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
В грудні 2016р. представник заявника (стягувача) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Свої вимоги сторона заявника обгрунтовувала тим, що виконавчий лист було втрачено не з вини стягувача, і після отримання заявником вищезазначеної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016р., строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання сплинув, а тому заявник вимушений був звернутись до суду з вказаною заявою, оскільки рішення суду не виконано.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, в прохальній частині заяви, представник заявника клопотав перед судом про розгляд справи за його відсутності.
Заінтересована особа (боржник) у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 371 ЦПК України неявка учасників процесу не є перешкодою для вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд, дослідивши і перевіривши матеріали справи, вважає, що подана заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 371 ЦПК України).
Судом встановлено, що 11 грудня 2015р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист за заявою стягувача. Як вбачається з матеріалів справи зазначений виконавчий лист було втрачено, і строк на пред'явлення його до виконання вже сплинув.
Положеннями п. 9) ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
У відповідності до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10 березня 1997р. (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975р., п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998р., п. 37).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013.
При цьому, судом встановлено, що з незалежних від заявника причин, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа пропущено із поважних причин.
З огляду на вищезазначене, з метою захисту законних прав стягувача та виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд вважає, що пропущений строк для пред'явлення зазначеного вище виконавчого листа до виконання може бути поновлено, оскільки був пропущений стороною не з її вини.
Керуючись ст.ст. 209, 210, 293, 294, 371 ЦПК України; ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Заяву ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа в справі № 761/4812/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - до виконання.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: