Справа № 761/14579/16-ц
Провадження № 2/761/718/2017
23 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Голопич Н.Р. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Житлово-будівельного кооперативу «Чайка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Вона є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зареєстрований в кватирі АДРЕСА_2 поверхом вище,власником якої був його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 07.01.2016 р. о 3:00 годині в будинку АДРЕСА_1 сталося залиття квартири позивача гарячою технічною водою, що витікала з приміщення квартири АДРЕСА_2 . Під час події позивач перебувала за межами м. Києва у новорічній відпустці і була повідомлена про залиття телефонним дзвінком сусідки з квартири АДРЕСА_3. Приїхавши до Києва позивач здійснила фото та відео фіксацію затоплення помешкання та пошкодження речей. Через декілька днів ОСОБА_1 звернула увагу ОСОБА_2 на завдану ним шкоду та отримала запевнення про відшкодування збитків. Однак своє зобов»язання відповідач не виконав. Згідно з Актом від 08.01.2016 р., що складений комісією ЖБК «Чайка» причиною затоплення є розморожування батарей внаслідок відкритих балконних дверей та сквозняку з кухонного вікна у квартирі АДРЕСА_2. Будь - яких зауважень ОСОБА_2 щодо акту не висловлював. Внаслідок залиття гарячою водою квартири позивача, було завдано матеріальну шкоду: залито водою стіни, стелі, підлогу, пошкоджено двері з дерева, вхідні броньовані двері; залито водою стелю, стіни та підлогу кухні; залито водою стелі, підлогу кімнат; кухні; пошкоджені водою балконні двері; пошкоджена електропроводка. Меблі кухні знищені повністю, знищена або пошкоджена оргтехніка. Також весь одяг та особисті речі потребують послуг хімчистки та професійної пральні, що потребує додаткових фінансових витрат. Унаслідок залиття, враховуючи також попередні залиття, квартира позивача потребує термінового капітального ремонту, оскільки мешкати в ній неможливо, зважаючи на сирість, в повітрі є спори грибка, дихати в приміщення неможливо, відсутність електрики, завдяки пошкодження відповідної мережі спричинила неможливість і якісно висушити речі. Неправомірні дії ОСОБА_2 виявилися у відкритті балконних дверей, він мав передбачити, що це може привести до замерзання батарей центрального опалення взимку, і як наслідок до їх пошкодження. Позивач також вважає, що розмерзання батарей у квартирі АДРЕСА_2 крім винних дій ОСОБА_2 викликано також і винними діями ЖБК «Чайка», який як обслуговуюча будинок організація, мають функцію контролю за станом системо опалення при подачі теплоносія 07.01.2016 р. и усвідомлюючи щодо відкриття балконних дверей у квартирі АДРЕСА_2 міг передбачити наслідки. Крім того, ЖБК «Чайка» не повідомив мешканців будинку про день та час пуску теплоносія у систему опалення під»зду де мешкає позивач по стояках квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 не вчинив жодних дій щодо попередження таких наслідків - вчасно не перекрив джерела затоплення. Крім матеріальної шкоди позивачу було спричинено і шкоду моральну. Остання полягає в у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості користуватися ним, порушенні звичного способу життя, необхідності докладати додаткових зусиль для його нормалізації. Залиттям було знищено картини та книги, які мають велику цінність для позивача, вона змушена винаймати жило та вирішувати питання щодо відшкодування шкоди, оскільки самостійно зробити ремонт у квартирі сума якого є досить значною. Зважаючи на викладене, беручи до уваги спричинені збитки, ОСОБА_1 просить суд: стягнути з відповідачів у пропорційних частинах визначених судом матеріальну шкоду у розмірі 518 000,00 грн., компенсацію заподіяної моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. покласти на відповідачів у пропорційних частинах, визначених судом, витрати, пов»язані з розглядом даної справи - сплати судового збору, витрати на правову допомогу в розмірі згідно актам виконаних робіт, визначеному на момент закінчення розгляду справи.
В подальшому позивач, його представник уточнили вимоги та остаточно просили суд стягнути солідарно з відповідачів суму матеріального збитку в розмірі 468 000,00 грн.; стягнути з відповідачів солідарно суму моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. ; стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 5 930,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі згідно актам наданих послуг, визначеному на момент закінчення розгляду справи.
В судовому засіданні позивач, його представник підтримали заявлені вимоги, з підстав викладених в позові. Пояснили, що існує солідарний обов»язок ОСОБА_2, як власника квартири АДРЕСА_2, та ЖБК «Чайка», як обслуговуючої будинок організації, яка має функції контролю за системою водопостачання та опалення, відшкодувати як матеріальну так і моральну шкоду. Відповідачами в судовому засіданні, всупереч вимогам чинного законодавства України не було доведено відсутності їх вини у залитті, що трапилось 07.01.2016 р. Натомість сторона позивача надала всі докази, в тому числі і відповідний акт щодо причин залиття, що є достатнім для стягнення з відповідачів спричиненої шкоди. Невідповідність акту нормативно - правовим актам, які передбачають складання останнього не може бути покладено на позивача, оскільки обов»язок його складання несе відповідна організація - ЖБК «Чайка».
Представники ЖБК «Чайка» просили відмовити у задоволенні позову в частині вимог до кооперативу. Пояснили, що позивачем належними та допустимими доказами не було доведено неправомірність дій ЖБК «Чайка». На момент аварії з дня смерті власника квартири АДРЕСА_2 у помешканні ніхто не проживав і після повідомлення про аварію було перекрито стояки гарячого та холодного водопостачання та рамка подачі теплоносія в будинок в підвальному приміщення ЖБК «Чайка». Про причини залиття ЖБК «Чайка» дізнався після аварії, ймовірна причина якого - відкриті вікна та двері у квартирі АДРЕСА_2 про що стало відомо в процесі огляду приміщення. Акт про залиття свідчить про те, що причиною залиття квартири є порушення правил користування квартирою в зимовий період. Твердження ж позивача, що кооператив здійснює контроль за системою опалення квартир не відповідає дійсності, зважаючи на те, що саме споживач несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатації системи тепло споживання, що перебуває у межах його балансової належності. В свою чергу ЖБК «Чайка» здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання при домової території за рахунок коштів кооперативу і забезпечує, в тому числі, безперебійну експлуатацію інженерного обладнання будинку. Батарея ж є невід»ємною частиною обладнання квартири ОСОБА_6 та знаходиться у його власності. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є відгалуження від стояків у межах квартири.
Представник ОСОБА_2 пояснив в судовому засіданні наступне. В липні 2015 р. відповідач дізнався, що помер його батько, власник квартири АДРЕСА_2 та інформував ЖБК «Чайка», що фактично в квартирі не проживає. Акт про залиття складався за відсутності заінтересованої особи, за змістом і формою не відповідає зразку, в розумінні Правил утримання будинків і прибудинкових територій. Даний документ не затверджений головою ЖБК, як того вимагає Правила, підписи членів комісії не посвідчені, обов»язи останніх наказом не визначені.Акт складено в односторонньому порядку представниками ЖБК, як балансоутримувача і не містить висновків комісії. В акті не зафіксовано, які речі (предмети побуту, техніки) знаходились у квартирі позивача ат чи постраждали вони внаслідок залиття. Також надані позивачем документи не місять доказів щодо технічного стану квартири до залиття, адже в позові зазначається, що таке залиття не перше. Наданий висновок спеціаліста, який надано позивачем на підтвердження розміру відновлювального ремонту не місить розмежування, які саме збитки спричинені залиттям 07.01.2016 р., а які подіями, що відбулись раніше. Також позивачем не надано доказів, які свідчать про перебування в її квартирі майна, спричинення шкоди якому вимагається. До матеріалів справи не було долучено поверхневого плану, експлікації та розмежування комунікацій, а одже і не зрозуміло за утримання яких комунікацій несе відповідальність «Київенерго», ЖБК та власники квартир. Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 не є власником квартири, за відсутності документів, що таке право підтверджують, також не доведено що саме відповідач відкрив вікна. За таких обставин підстави вважати відповідача ОСОБА_2, який не проживає у квартирі АДРЕСА_2 винним у залитті відсутні, та за відсутності його вини у події відсутні підстави і казати про спричинення моральної шкоди. З огляду на викладене представник ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 19.05.2003 року придбала квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Целковим Д.М.
В судовому засіданні встановлено, і не заперечувалось сторонами, що 07.01.2016 р. сталось залиття квартири АДРЕСА_1.
Позивач, його представник зазначають, що подія трапилась у зв»язку із неправомірними діями відповідачів, які мають солідарний обов»язок відшкодувати спричинену матеріальну та моральну шкоду, оскільки ОСОБА_2, як спадкоємець померлого власника квартири недбало ставився до майна, а ЖБК «Чайка» в свою чергу не здійснював контроль за обладнанням будинку, не забезпечив мешканцям будинку повідомлення про подачу опалення та не перевірив виконання мешканцями квартири АДРЕСА_2 виконання правил експлуатації помешкання у зимній період.
За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як свідчать матеріали справи, 07.01.2016 р. ЖБК «Чайка» було складено Акт про аварію, що трапилась на АДРЕСА_2, лопнули батареї опалення в кімнаті та на кухні.
При цьому комісія ЖБК «Чайка» у складі : Голови правління ЖБК «Чайка» Ягелка В.І., заступника голови правління Булавіна Г.Ф., члена правління ОСОБА_11, членів кооперативу ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_5 зазначили, що 07 січня 2016 року о 3-ї години ночі в будинку на АДРЕСА_2 на 4-му поверсі з квартири лилася вода. Власником квартири являється ОСОБА_4, який раптово помер в 2015 році. На момент аварії із дня смерті в квартирі ніхто не проживав. Після повідомлення про аварію о 03 год. 20 хв. було перекрито стояки хв. і гв. водопостачання та рамка подачі теплоносія в будинок в підвальному приміщенні ЖБК «Чайка» . О 8-ї годині ранку 07.01.2016 р. двері в квартиру відкривала колишня дружина ОСОБА_16 На момент відкриття вхідних дверей, в квартирі були відкриті балконні двері та вікно в кухні повністю. Батарея опалення під вікном була пробита (дірка) в двох місцях, а також пошкоджена батарея під вікном біля балконних дверей.
Причиною аварії стало розморожування батарей внаслідок відкритих балконних дверей і протягу (сквозняку) з кухонного вікна. Температура повітря на вулиці до моменту аварії протягом 10 днів коливалася від -10-ти до -20 градусів морозу. Чавунні батареї опалення встановлені в квартирі в 1963 році.
Позивач, його представник зазначають про те, що відповідачами не спростована причина залиття вказана в акті, а отже і не доведена відсутність вини.
В свою чергу представник ОСОБА_2 зазначає, що не є власником квартири, в ній не проживає та позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв»язку між його діями та аварією, що сталася.
З іншого боку представники ЖБК «Чайка» зазначають про відсутність солідарного обов»язку з ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди, оскільки кооператив не несе відповідальності на інженерне обладнання у квартирах.
Слід зазначити, що факт залиття, що стався 07.01.2016 року не заперечувався будь ким з учасників процесу.
Також не заперечувалось відповідачами і наявність факту спричинення позивачу матеріальної шкоди.
Так у ст. 1166 ЦК міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Правила ч. 2 ст. 1166 ЦК передбачають наступне: а) вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов?язок доведення відсутності вини заподіювача покладається на нього самого; до цього часу він вважається винним; б) обсяг відшкодування не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 після смерті 15.07.2015 р. власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 звернувся 06.07.2016 р. до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Як вбачається з відповіді завідувача Другої Київської нотаріальної контори № 1427/01-16 від 06.04.2017 р. на запит суду за заявою спадкоємця було відкрито спадкову справу № 3/2016 щодо майна померлого ОСОБА_4 станом на день надання відповіді свідоцтво про право на спадщину не видавалось., інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не звертались.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» у п. 6 роз»яснив, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Долучені до матеріалів справи акти, складені мешканцями будинку АДРЕСА_4 свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не проживав у квартирі АДРЕСА_2, та мешкав на день залиття за адресою: АДРЕСА_4.
Відповідач ОСОБА_2, що підтверджується вищезазначеною довідкою Другої Київської державної нотаріальної контори звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 06.01.2016 р.
Дані обставини є суттєвими для розгляду справи по суті, оскільки законотворець передбачає обов»язок відшкодування шкоди винною особою з його неправомірними діями.
Так з акту, складеного 07.01.2016 р. ЖБК «Чайка» вбачається. Що на момент відкриття квартири о 8-ї годині ранку 07.01.2016 р. були відкриті балконні двері та вікно в кухні повністю. Батарея опалення «пробита» (дирка) в двох місцях, а також пошкоджена батарея під вікном біля балконних дверей. Причиною аварії стало розморожування батареї внаслідок відкритих балконних дверей і протягу (сквозняку) з кухонного вікна.
Разом з тим, як повідомила позивач, свідок ОСОБА_18, мешканка будинку АДРЕСА_2 в будинку його частині) до 07.01.2016 р. не було опалення і його ввімкнули саме 07.01.2016 р.
Також позивач покладає провину щодо настання аварії і на ЖБК «Чайка», оскільки відповідачу було відомо, що квартира АДРЕСА_2 знаходилась з відчиненими балконними дверима та вікнами, відповідач не повідомив про включення опалення.
ЖБК «Чайка», і це не оспорювалось у судовому засіданні стронами, є обслуговуючою будинок організацією.
ЖБК «Чайка» відповідно до Статуту, вимог чинного законодавства України здійснює експлуатацію і ремонт належного йому жилого будинку (будинків) та утримання при домової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності.
Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572, передбачають обов»язок власника та наймача (орендара) використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Таким чином, з одного боку позивач пов»язує настання аварії з вини ОСОБА_2, який є спадкоємцем власника майна, звернувшись 06.01.2016 р. з заявою про прийняття спадщини, і не забезпечив перебування сантехнічного обладнання в квартири спадкодавця, і іншого боку ОСОБА_1 покладає солідарний з ОСОБА_2. обов»язок про відшкодуванню шкоди на ЖБК «Чайка», як орган, що здійснює контроль за майном та відповідає за обладнання будинку.
За твердженнями позивач, його представника достатнім доказом неправомірності вини відповідачів є акт від 07.01.2016 р.
Проте, слід зазначити, що такий документ є документом, який фіксує причину залиття - розморожування батарей за умови фіксування відкритих дверей на момент 08 год. 20 хв.
При цьому, на думку суду, необхідно взяти до уваги, що зазначений акт не містить відомостей, про те, що особи, якими його було складено є фахівцями у відповідній галузі та мають відповідну освіту для встановлення причин аварії.
В судовому засіданні неодноразово наголошувалось та роз»яснювалось учасникам процесу можливість залучення до участі в справі фахівців для встановлення причин залиття квартири з метою з»ясування особи, яка несе відповідальність за спричинену шкоду.
Проте, позивачем було повідомлено про наявність в матеріалів справи доказів, які є достатніми для захисту її прав обраним шляхом.
За положеннями ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
В розумінні зазначеної норми дії заподіювачів шкоди мають бути спільними. Спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов?язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Дане правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку. Проте причинний зв?язок між кожною дією окремо і наслідком повинен бути прямим, а не опосередкованим.
Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про неможливість встановити яка саме дія і кого саме з відповідачів призвели до залиття квартири позивача так само як і не встановлено обставин, які свідчили б про те, яка дія і в якій мірі спричинила настання події, яка трапилась 07.01.2016 р. та безспірний зв»язок між такими діями.
Вважаю за необхідне наголосити, обов»язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному , об»єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.
Так було встановлено в судовому засіданні факт залиття квартири позивача, оглянуто надані ОСОБА_1 відеоматеріали його наслідків, отримано пояснення сторін та їх представників, досліджено долучені до матеріалів докази, заслухано пояснення свідків.
Також під час розгляду справи не заперечувалось учасниками процесу, що у зв»язку із залиттям квартири ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди.
Оцінюючи надані докази щодо підтвердження розміру матеріальних збитків, на думку суду, слід зазначити, що в розумінні положень ст. 57 ЦПК України, позивачем не надано належним і допустимих доказів на підтвердження такої шкоди на суму 480 000,00 грн.
За приписами ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи міститься копія висновку №ЕД-1-1-308/16 експертного будівельного - дослідження від 11.04.2016 р., проведеного за заявою ОСОБА_1 ТОВ «Судова Незалежна Експертиза України», відповідно до якого вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в квартирі АДРЕСА_1, для усунення пошкоджень, що утворились внаслідок залиття, становить 144 698,00 грн.
На підтвердження суми матеріального спричиненого матеріального збитку, що виходить за межі суми у розмірі 144 697,00 грн. , зважаючи на розмір заявлених позовних вимог - 480 000,00 грн. будь - яких доказів позивачем не було долучено до матеріалів справи та не було отримано під час розгляду справи по суті.
Приписами ст. 11 ЦПК України встановлено обов»язок суду розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Пленум Верховного Суду України і своїй постанові № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п. 2 роз»яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її задала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
Положеннями ст. 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином суд позбавлений права доведення обставин за сторін, учасників процесу, не наділений повноваженнями самостійно визначити ступінь вини кожного з відповідачів за відсутності відповідної вимоги та самостійно прийняти рішення хто з відповідачів несе відповідальність за спричинення шкоди за умови обрання позивачем такого способу захисту своїх прав, як солідарне стягнення, а тому приходить до висновку щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимог про стягнення солідарно з відповідачів матеріального збитку у розмірі 480 000,00 грн.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала.
За положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивач зазначає, що неправомірними діями відповідачів йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у гривневому еквівалент на рівні 50 000,00. Зазначає, що така шкода має бути стягнута з ОСОБА_2, ЖБК «Чайка» солідарно.
Слід зазначити, що законодавець передбачає стягнення моральної шкоди спричиненої неправомірними діями особи, а тому беручи до уваги не встановлення судом чиї саме дії і в якій мірі спричинили настання такої шкоди за умови заявлення такої вимоги, виходячи з солідарного обов»зку ОСОБА_2 та ЖБК «Чайка» відшкодувати останню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову і в цій частині.
Проте, необхідно зазначити, що відмова у задоволенні позову з вищенаведених підстав не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди з інших підстав та визначення особи, що відповідальна за таку шкоду.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1167,1190 ЦК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя: