Справа № 758/6406/17
Категорія 13
17 травня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С.,
присяжних - Івановської О.В., Андрєєвської І.Л.
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
за участю:
прокурора - Павліченко В.О.
заінтересована особа - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні місті Києві заяву Територіального медичного об'єднання «ПСИХІАТРІЯ» про госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_4, визнаної у судовому порядку недієздатною, заінтересована особа - ОСОБА_3, суд,-
Представник Територіального медичного об'єднання «ПСИХІАТРІЯ» звернувся до суду з заявою про госпіталізацію у примусовому порядку відносно ОСОБА_4 , 1964 року народження, яку 07.05.2017 року в супроводі опікуна було госпіталізовано до відділення №10 Територіального медичного об'єднання «ПСИХІАТРІЯ», доставлену швидкою психіатричною бригадою, у зв'язку з погіршенням психічного стану та у зв'язку з її неадекватною поведінкою, після смерті батька останні 2 тижні відновились вербальні псевдо та істинні галюцинації, які набувають інтенсивності вночі, маячні ідеї парафреного змісту, стверджує, що вміє оживляти померлих людей.. при цьому брутальна. злоблива, висловлюється нецензурно, ображає рідних, оточуючих, її відмовою від виконання інструкцій необхідних для самообслуговування, відмовою від вживання ліків, дратівливістю, претензійністю, конфліктністю, порушенням поведінки, потреби примусового лікування саме в умовах стаціонару, неспроможності самостійно задовольнити свої життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Посилається на те, що згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2007 року ОСОБА_4, визнана недієздатною та рішенням дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2007 року їй було призначено опікуна ОСОБА_3
Зазначає, що відповідно до ст.13 Закону України « Про психіатричну допомогу» особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна та за рішенням лікаря-психіатра.
Мотивує вимоги тим, що при госпіталізації опікуном ОСОБА_3 надано згоду на госпіталізацію ОСОБА_4.
Однак згідно рішення Конституційного суду України від 1 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-ІП з наступними змінами у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
Також згідно зазначеного рішення Конституційним судом України рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у сфері надання психіатричної допомоги у відповідність до цього рішення.
Крім того відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: до моменту законодавчого врегулювання питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
Зазначає, що ОСОБА_4 страждає на тяжкий психічний розлад з діагнозом : Органічне ураження головного мозку нейрон-інфекційно-травматичного ґенезу, з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, змінами особистості за органічним типом. Галюцинаторно - параноїдний синдром. Стійкий, виражений F-06.2.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами та враховуючи загострення психічного захворювання та стану ОСОБА_4,оскільки остання потребує надання психіатричної допомоги в умовах стаціонару звертаються з вказаною заявою до суду.
В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву, обґрунтувавши необхідність госпіталізації та проведення лікування відносно ОСОБА_4, просила суд задовольнити заяву, оскільки остання потребує лікування відносно її стану саме в умовах стаціонару, проявами психопатичної симптоматики, конфліктності з матір'ю, неадекватності її поведінки, нездатності критично оцінювати свої дії та свою поведінку, неможливості самостійно задовольняти свої життєві потреби на рівні, який забезпечує життєдіяльність, некритичності свого стану та її не погодження на лікування.
ОСОБА_4 в судовому засіданні фактично не заперечує проти вимог та просить задовольнити заяву, оскільки вважає необхідним отримати лікування в лікарні.
Заінт. особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги підтримує, просить суд застосувати лікування, оскільки стан доньки сильно загострився після смерті батька, вона вчиняє неадекватні дії, прояви конфліктності, не спить, висловлює маячні та галюцинаторні ідеї, конфліктує з нею, проявляє агресію до неї,відмовляється вживати ліки та їжу, вважає, що її госпіталізація є необхідною на даний час з метою покращення її стану і лікування стаціонарно доцільне, вона не може самостійно оцінювати свої вчинки та дії, донька намагається вчинити неадекватні дії,у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я і тому необхідно надання їй допомоги в умовах саме стаціонару.
Вислухавши пояснення учасників процесу, висновок прокурора, який вважає за доцільне застосування госпіталізації та проведення лікування відносно ОСОБА_4, дослідивши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність задоволення зазначеної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.13 Закону України « Про психіатричну допомогу» особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна та за рішенням лікаря-психіатра
Відповідно до статті 14 Закону України « Про психіатричну допомогу « - Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно рішення Конституційного суду України від 1 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-ІП з наступними змінами у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного заклад на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: до моменту законодавчого врегулювання питання забезпечення СУДОВОГО контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно висновку лікарів - психіатрів від 10.05.2017 року ОСОБА_4 - страждає тяжким психічним захворюванням з діагнозом: Органічне ураження головного мозку нейрон-інфекційно-травматичного ґенезу, з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, змінами особистості за органічним типом. Галюцинаторно - параноїдний синдром. Стійкий, виражений F-06.2, потребує госпіталізації до психіатричного закладу у психіатричний стаціонар………. в зв'язку з загостренням психічного захворювання та стану хворої, враховуючи загострення психотичної симптоматики,маячні ідеї парафренного змісту, стійкий резистентний вербальний галюцинатор. Порушення поведінки, її нестабільний психічний стан, прояви агресії до матері, обумовлені проявами параноїдної галюцинаторної симптоматики, що становить загрозу для неї та оточуючих оскільки виявляє стійкі реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї та оточуючих.
З наданого суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2007 року, вбачається, що ОСОБА_4.., визнана недієздатною і рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2007 року їй було призначено опікуна ОСОБА_3. ( а.с.5-6).
З наданих суду матеріалів вбачається, що опікуном ОСОБА_3 дано згоду на госпіталізацію ОСОБА_4 у зв'язку з загостренням її психічного стану з метою покращення її стану.
Встановлено, що в зв'язку з наявністю у хворої психічного розладу, що виражається у наявності стійких неадекватних дій, наявності загострення психопатологічної симптоматики, маячних ідей сприйняття, конфліктності, дратівливості,претензійності, проявами на фоні загострення стану здоров'я агресії по відношенню до матері, некритичності до стану свого здоров'я, захворювання, його проявів, погіршення психічного стану, не погодженням її на перебування у стаціонарі та потреби стаціонарного лікування, суд вважає необхідним задовольнити вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 280-282 ЦПК України, ст.ст. 13, 14,22 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд,-
Заяву задовольнити.
Дати згоду на госпіталізацію до Територіального медичного об'єднання «ПСИХІАТРІЯ» ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко
Народні засідателіО.В. Івановська І.Л. Андрєєвська