Справа № 758/15593/16-ц
Категорія 38
11 травня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Виноградар-2» про визнання права власності в порядку спадкування, треті особи: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, суд,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її рідний брат, ОСОБА_2.
Зазначає, що після смерті брата відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яку він успадкував за законом після смерті ОСОБА_4, однак за життя право власності на неї оформив.
Посилається на те, що під час життя, спадкодавець заповіт не склав, а тому єдиним спадкоємцем за законом є вона, як рідна сестра.
Звертає увагу суду на те, що вона прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2, оскільки у встановлений законом шести місячний термін звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надано належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документу на вищезазначену квартиру.
Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 392, 386, 1216, 1268 ЦК України, звертається з даним позовом до суду та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника позивачки до суду надано заяву згідно якої останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а справу розглядати за відсутності його та позивачки.
Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.
Від представника відповідача - Київської міської ради до суду надано пояснення по справі відповідно до яких просять суд прийняти рішення, згідно чинного законодавства та слухати справу у відсутності представника.
Представником відповідача - ЖБК «Виноградар-2» до суду надано заяву згідно якої просить розглядати справу за їх відсутності. Будь-яких вимог щодо спадкового майна, ЖБК «Виноградар-2» до ОСОБА_1 не має.
Від представника третьої особи - Головного територіального управління юстиції у місті Києві до суду надішли пояснення по справі згідно яких просять розглядати справу за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у місті Києві з урахуванням фактичних обставин справи та ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Представником третьої особи - Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори до суду направлено лист в якому просять слухати справу без їх представника.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 32 років помер громадянин ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.4).
Згідно Довідки № 25 від 10.06.2016 року виданої ЖБК «Виноградар-2», ОСОБА_2 з 25.01.2000 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частини вищезазначеної квартири АДРЕСА_1 яка належала йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02.06.2005 року державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Мітрохіною В.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 4-800 (а.с. 5).
Як вбачається з наданої суду копії матеріалів спадкової справи № 336/16 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2, позивачка по справі - ОСОБА_1 дійсно є рідною сестрою померлого, а тому є спадкоємицею другої черги, згідно ст. 1262 ЦК України. Інші спадкоємці в померлого відсутні.
29.04.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її брата, тобто в порядку і строк визначені ст.ст. 1268, 1269 ЦК України.
Відповідно до статті 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Судом встановлено, що незважаючи на вимоги зазначених норм цивільного законодавства України, 15.06.2016 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, оскільки останньою не було надано належним чином зареєстрованого правовстановлюючого документа на вищевказану квартиру (а.с. 47).
За приписами п.п. 4.14, 4.15, 4.18 п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє, зокрема склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно….
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно п. 1 Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, № 296/5 нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
З системного аналізу зазначених норм Порядку в сукупності з іншим законодавством України можна зробити висновок, що дійсно у випадку не надання спадкоємцем документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, це є підставою для відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину.
Як вже зазначалося вище, спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02.06.2005 року державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Мітрохіною В.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 4-800.
Згідно статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За приписами частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Судом встановлено, що незважаючи на вимоги зазначених норм чинного ЦК України, спадкодавець ОСОБА_2 отримавши Свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну частину квартири, не звернувся до компетентних органів щодо реєстрації свого права власності, а тому позивачка була позбавлена можливості надати нотаріусу належним чином зареєстрований правовстановлюючий документ на спадкове майно, що і стало підставою для відмови у видачі їй Свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Зокрема однією із підстав набуття права власності, є спадкування.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Загально відомим є той факт, що одним із способів набуття права власності є спадкування.
Так статті 1216, 1217 ЦК України, визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За приписами статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як вже зазначалося вище, судом достовірно встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02.06.2005 року державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори Мітрохіною В.Є. та зареєстрованим в реєстрі за № 4-800, тобто останній реалізував своє право на отримання спадщини у встановленому законом порядку, однак не зареєстрував вказане Свідоцтво в компетентних органах, як того вимагає ст. 182 ЦК України та не набув права власності на спадкове майно де-юре, відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірна 1/2 частина квартири дійсно є спадковим майном після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2, однак у зв'язку із відсутністю реєстрації права власності вказаної частки, позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування визначене ст. 1223 ЦК України.
Зі змісту ст.ст. 15-16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року за № 19/32-319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника повинно вирішуватись в судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив , що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З врахуванням викладеного, а також того, що судом достовірно встановлено, що спірна частина квартири дійсно належала спадкодавцю ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що обраний позивачкою такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання права власності в порядку спадкування за законом є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивачки, а тому може бути застосований судом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 182, 328, 334, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року за № 19/32-319, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, № 296/5, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-209, 213-214, 218, 221, 223 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко