Справа № 752/4776/17
Провадження № 2/752/3128/17
18 травня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мирошниченко О.В.,
при секретарі Мархотко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - ОСОБА_2, про припинення поруки,
У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила визнати припиненою поруку за договором поруки № SR-021/025/2008 від 15 липня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що 15.07.2008 року між ЗАТТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-021/025/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 85 235,56 доларів США, з кінцевим терміном погашення до 15 липня 2038 року. 15.07.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за вказаним вище кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-021/025/2008, за умовами якого поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно з боржником відповідати за повне виконання боргових зобов'язань останнього за кредитним договором.
Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, станом на 25.12.2014 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-021/025/2008 від 15.07.2008 року становить 78 157,91 доларів США, а також проценти в розмірі 2 821,12 доларів США.
Згідно п. 1.9.1 частини №2 кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/ або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення.
Керуючись умовами кредитного договору, у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань неналежним чином за кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів т погашення кредиту, позичальникові ПАТ «ОТП Банк» було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, вих.. № 22-12/861887 від 25.12.2014 р. відповідно до якої позичальник був зобов'язаний протягом 30 календарних днів, процентів та штрафних санкцій за кредитним договором
У грудні 2016 року відповідач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, до позову банком було додано копію досудової вимоги, яка начебто була направлена банком на адресу позичальника ОСОБА_1, однак остання зазначає, що жодних досудових вимог від банка про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором , не отримувала.
Враховуючи, що відповідач банк не звертався на протязі встановленого законом шестимісячного строку до позичальника до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, позивач просить суд визнати договір поруки № SR-021/025/2008, укладений 15 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що відповідно до п.п. 4.1 договору поруки, даний договір діє з моменту його укладення та до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.
Вислухавши пояснення та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 15 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-021/025/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 85 235,56 доларів США, з кінцевим терміном погашення до 15 липня 2038 року (а.с. 8-11).
В забезпечення виконання за кредитним договором, 15 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-021/025/2008, за умовами якого поручитель ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (ст. 1 договору поруки).
Відповідно до положень ст. 2 договору поруки, порукою за договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, а саме: повернення основної суми кредиту наданого боржнику; сплати відсотків за користування кредитом; сплати пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.
У п.3.4 договору поруки визначено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною у договорі.
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-021/025/2008 від 15.07.2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.
У грудні 2016 року ТОВ «ОТП Банк» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, датованим 26.12.2016 року, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ML-021/025/2008 від 15.07.2008 року (а.с. 24-26).
З розрахунку заборгованості по кредиту вбачається, що залишок заборгованості складає 2 058 041 гривень 19 копійок; заборгованість по відсоткам за період з 10.09.2014 року по 18.12.2016 року складає 591 953 гривень 08 копійок (а.с. 27).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 зазначила про те, що оскільки останній платіж по сплаті кредиту був здійснений 25 грудня 2014 року, тобто заборгованість у позичальника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором виникла з грудня 2014 року, а відповідач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості лише у грудня 2016 року, то кредитор пропустив строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому порука є припиненою.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Частиною 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено в договорі поруки.
За змістом частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання і незалежно від того встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний періоду часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст. 251, 252 ЦК України).
Таким чином, суд надходить до висновку про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.
При цьому, під виконанням сторонами основного зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами не пізніше 15 липня 2038 року, шляхом сплати щомісячними ануїтет ними платежами у розмірі, строки та з періодичністю згідно графіку погашення кредиту.
Таким чином, поряд із установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань - сплату щомісячних платежів - що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання виконання основного зобов'язання (у тому випадку, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Даний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі № 6-53цс14, який є обов'язковим для всіх судів України відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України.
В матеріалах даної цивільної справи також наявна копія позовної заяви ТОВ «ОТП Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка надійшла в провадження Деснянського районного суду м. Києва у січні 2017 року, останню подано зі спливом встановленого чинним законодавством шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя.
Враховуючи вищевикладене, оскільки обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, знайшли підтвердження в ході розгляду справи, та не були спростовані стороною відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 243, 60 грн..
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки № SR-021/025/2008 від 15 липня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя