ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3785/17
провадження № 2/753/3607/17
"25" травня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Комаревцевої Л.В.
за участі секретаря - Драгой В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Мотивуючи свої вимоги тим, що в 2014 році він познайомився в соціальній мережі Інтернет з відповідачем, який запропонував йому взяти участі в проекті щодо розміщення реклами в Інтернеті та допомоги в залученні клієнтів в м. Ростов-на-Дону Російської Федерації для розміщення рекламного підприємства. Даний проект йому видався перспективним й він виявив бажання взяти в ньому участь та 11.11.2014 року перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 2133 долари 24 центи США. Після перерахування коштів йому стало відомо, що обумовлений проект став неможливий до реалізації з підстав відсутності допомоги від відповідача із залученням клієнтів, що стало підставою для його звернення до відповідача із вимогою про повернення перерахованих ним коштів. З огляду на умисне надання відповідачем невірних відомостей щодо строків та способу надання послуг його було введено в оману щодо предмета угоди. Вважає, що між сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини, вважає, що передані позивачем відповідачу грошові кошти у сумі 2133 долари 24 центи США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 24.02.2017 року становить 57 397 грн. 56 коп., набуті відповідачем безпідставно та підлягають поверненню позивачу.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог, крім того, подала до суду письмові заперечення на позов.
Заслухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В цьому зв"язку, виходячи із зазначених вимог закону, позивача зобов"язано довести факт безпідставного набуття відповідачем його грошових коштів, а відповідач - навести та надати допустимі докази, що між ними існували будь-які відносини, які б давали підстави для виникнення цивільних прав та обов"язків.
Судом встановлено, що 11.11.2014 року громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 в м.Москва (Російська Федерація) здійснено перерахування за допомогою банківської системи «Western Union» на рахунок відповідача через банківську установу «Сбербанк» в м.Київ грошові кошти в загальній сумі 2133 долари 24 центи США, що підтверджується випискою із проведеної банківської операції.
Докази про те, що сторони перебувають/перебували у договірних/зобов»язальних правовідносинах, матеріали справи не містять, окрім доказу про вчинення позивачем одностороннього правочину, відтак за правилом ч.2 ст. 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила, при цьому такий правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14.02.2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, на підставі того, що що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки згідно спірних правовідносин має місце заволодіння чужим майном (грошові кошти) без достатньої правової підстави, оскільки позивач не довів перебування сторін у договірних/зобов»язальних правовідносинах (відсутні істотні умови договору), й оскільки відповідач заперечує щодо існування договірних правовідносин, в судовому порядку оспорюваний договір укладеним на умовах, визначених сторонами, не визнанався.
Вказане рішення суду від 14.02.2017 року не оскаржувалось та набрало законної сили, що не оспорюється сторонами.
У відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Обов"язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок iншої особи; вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Отже, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, оскільки позивач довела той факт, що за його рахунок, без будь-якої правової підстави, відповідачем було набуте майно у вигляді грошових коштів, про що суду були надані належні та допустимі докази у вигляді виписки із проведеної банківської операції за допомогою банківської системи «Western Union» на рахунок відповідача через банківську установу «Сбербанк» в м.Києва.
В той же час представником відповідача не заперечувався факт надходження коштів на рахунок відповідача.
Так, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг", фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Виходячи з того, що представником відповідача не було доведено жодної правової підстави для отримання коштів від позивача, як не було надано допустимих доказів членства сторін в організації, створеній і зареєстрованій у встановленому законом порядку, а відтак судом не встановлено жодної правової підстави для виникнення у відповідача права на отримання коштів від позивача та утримання їх у себе.
Враховуючи обставини, які склалися між сторонами, отримання відповідачем грошових коштів за рахунок позивача слід вважати безпідставно набутим майном із застосуванням правового механізму повернення такого майна набувачем, що передбачено ст. 1212 - 1214 ЦК України.
Всупереч ст. 60 ЦПК України представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів походження зазначених грошей.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позов про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів, а саме: з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 у сумі 2133 долари 24 центи США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 24.02.2017 року становить 57 397 грн. 56 коп. підлягає задоволенню.
За нормами статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними у відповідності до статті 536 цього Кодексу, оскільки позивачем така вимога до відповідача не заявляється, то суд не вправі виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до п.6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути понесені останнім судові витрати у сумі 640 грн. 00 коп..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 61, 88, 214. 215 ЦПК України, ст. ст. 23, 121, 1213, 1214 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 57 397.56 грн. (п'ятдесят сім тисяч триста дев'яносто сім гривень 56 копійок), витрати по сплаті судового збору в сумі 640.00 (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Комаревцева Л.В.