23 травня 2017 року К/800/6906/17
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Олендер І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року
у справі № 815/4503/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс"
до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Промбудсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Будівельна компанія "Промбудсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 815/4503/15 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0000602200 від 29.07.2015 року (форми «Р») в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з ТОВ «ТД «Орлан» у сумі 838068,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (50%) в сумі 419034, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0000612200 від 29.07.2015 року (форми «Р») в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, з ТОВ «ТД «Орлан» у сумі 1008675,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (25%) в сумі 252168,75 грн.
У касаційній скарзі Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, Роздільнянська ОДПІ), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "Промбудсервіс", посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеської області проведено позапланову виїзну документальну ТОВ «БК «Промбудсервіс» з питань правильності нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 16.07.2015 року №824/22/25433556.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень: 1) пп. 139.1.9 п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 047 411 грн.; 2) п. 198.1, п.198.4, п.198.6. ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 964 840 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602200 від 29.07.2015 року (форми «Р») про збільшення зобов'язань з податку на додану вартість на суму 964840,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 482420,00 грн.; та №0000612200 від 29.07.2015 року (форми «Р») про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 047 411,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 261852,75 грн.
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з ТОВ «ТД «Орлан» у сумі 838068,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (50%) в розмірі 419034,00 грн., в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток з ТОВ «ТД «Орлан» у сумі 1008675,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (25%) в розмірі 252168,75 грн., позивач оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції погодився із такими висновками податкового органу та в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу та суду першої інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «БК «Промбудсервіс» та ТОВ «Торговий дім Орлан» було укладено договір поставки №120613 від 12.06.2013 року, згідно умов якого ТОВ «Торговий дім Орлан» (постачальник) на умовах Договору зобов'язується передавати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки ТОВ «Будівельна компанія «Промбудсервіс» (покупець) пісок (із відсіву дроблення гірських порід) (надалі -Товар ) відповідно до додаткової угоди до Договору іменується "Специфікація"), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.
Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, копіями накладних ДП «Укрзалізниця» на перевезення товару.
Також апеляційним судом досліджено походження (товару) та встановлено, що у протоколах випробувань матеріалів та паспортах якості, та у накладних ДП «Укрзалізниця» зазначено, що (товар) пісок із відсіву дроблення гірським порід має походження (місце видобутку) Запорізька область, Мокрянський кам'яний кар'єр №3.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.
Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відхилити.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
І.Я. Олендер