"23" травня 2017 р. К/800/16294/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Олендер І.Я.
за участю
секретаря: Калініна О.С.
представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Гучка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року
у справі № 826/17176/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текко-УА»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текко-УА» (далі - позивач, ТОВ «Текко-УА») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року №0005542207.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2013 року залишити в силі.
ТОВ «Текко-УА» у письмовому запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - без змін.
Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Текко-УА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техмашкомпостач», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Алмаз 2006» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 02.10.2013 року №1090/2207/36469923.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 339226,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем 15.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005542207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 399916,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 339226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 60690,00 грн.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентом; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Фірма «Володар» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.06.2011 року №010611/Т, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати замовнику, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати товари, вказані в рахунках-фактурах до цього договору, в порядку і терміни, передбачені цим договором та іншим законодавством України.
Також судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Фірма «Володар» (виконавець) було укладено договір від 01.04.2011 року №010411/М, за умовами якого виконавець зобов'язується здійснити монтаж та налагодження товару, а замовник зобов'язується прийняти у виконавця результати виконаних робіт по монтажу та налагодженню товару і оплатити вартість виконаних робіт у розмірі і в порядку, передбаченому у розділі 4 цього Договору.
Крім того, між позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Алмаз 2006» були укладені усні договори купівлі продажу.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про реальність здійснення позивачем господарських операцій за вищевказаними договорами.
Однак, відповідач в акті перевірки та в касаційній скарзі зазначає, що відносно ПП «Фірма «Володар» була порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбачених ч.2 ст.205 КК України.
Отже, для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо контрагента позивача, наявності відповідного вироку суду та надати встановленим обставинам правові висновки.
Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року.
Отже, колегія суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не розглянув належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надав належну оцінку обставинам справи.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.
Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.
Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.
3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
І.Я. Олендер