Справа: № 826/12148/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
25 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Національного авіаційного університету України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до Національного авіаційного університету України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного авіаційного університету України та просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на інформацію від 13.01.2016 та ненадання запитуваної інформації, стягнути з відповідача компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі 4100 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не доведено, що запитувана інформація є предметом суспільного інтересу, а тому ч.4 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до даних правовідносин застосуванню не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції 13 січня 2016 року Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулась до Національного авіаційного університету із запитом про безоплатне надання інформації про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій наступних документів: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензій на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифікату про акредитацію освітньої програми АНЗ; структури ВНЗ; витягу ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; переліку структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ із зазначенням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; Правил прийому до ВНЗ у 2016 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ у 2016 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2016 році; переліку та вартості платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; планів роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
У відповідь на вказаний запит відповідачем направлено лист від 29.01.2016 №06-03/199, в якому зазначено, що запитувана інформація не підпадає під визначений перелік ознак суспільного інтересу, а тому Національний авіаційний університет України не має правових підстав для безоплатного виготовлення та надання зазначених у запиті копій документів. Також зазначено, що Національний авіаційний університет України не є розпорядником частини інформації, належним розпорядником якої є Міністерство юстиції України.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для відмови позивачу у задоволенні його письмового запиту на інформацію відсутні, а тому дії відповідача щодо відмови у наданні інформації є протиправними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» передбачено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно ст.5 цього ж Закону, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» має бути надана публічна інформація, окрім тієї, що належить до 1) конфіденційної інформації, 2) таємної інформації, 3) службової інформації.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; коли розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту коли: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, зобов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 вказаного Закону).
Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 1, ст. 15, ч.ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
З аналізу наведених норм законодавства колегія суддів дійшла висновку, що позивач у порядку, визначеному Законом, наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, тобто є запитувачем інформації. В свою чергу, відповідач є розпорядником публічної інформації як особа, яка виконує делеговані повноваження в частині надання освітніх послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, запит Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 13 січня 2016 року оформлений відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувана інформація не належить до категорії інформації з обмеженим доступом, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у її наданні.
Стосовно посилань апелянта на те, що під час звернення з відповідним запитом позивачем не наведено обґрунтувань наявності суспільного інтересу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
Враховуючи той факт, що інформація, яка була запитана позивачем, пов'язана зі вступом до вищого навчального закладу та є безумовно інформацією, що становить значний суспільний інтерес, а тому плата за копіювання та друк такої інформації не стягується.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 по справі №826/6342/14.
Стосовно позовних вимог про стягнення з НАУ України компенсації витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» із 01 січня 2016 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1378,00 грн.
Тобто, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що з метою оскарження у судовому порядку відмови відповідача у наданні запитуваної ним інформації, 16 лютого2016 року позивач уклав договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н із фахівцем у галузі права ОСОБА_3 (виконавець), відповідно до якого, виконавець зобов'язаний надати позивачу юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу) щодо підготовки та подачі позовної заяви до суду про визнання дій НАУ України протиправними та відшкодування витрат на юридичні послуги (правові послуги, правову допомогу), а також здійснення інших процесуальних дій від імені замовника.
За умовами вказаного Договору вартість послуг становить 4100,00 грн., вартість однієї години роботи становить 410,00 грн.
На підтвердження виконання обумовлених вище договірних зобов'язань та їх оплати позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: Договір про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) б/н від 16 травня 2016 року; акт передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги від 10 червня 2016 року; платіжне доручення №38 від 13 червня 2016 року на суму 4100,00 грн. (призначення платежу: переказ коштів на карту Приватбанку ОСОБА_3 згідно договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги від 16 лютого 2016 року, сума 4100,00 грн.); виписку Позивача з рахунку про операції за 16 червня 2016 року.
Таким чином, в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог в цій частині.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Національного авіаційного університету України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2017 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 26 травня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Парінов А.Б.
Бєлова Л.В.