16 травня 2017 р. Справа № 804/2471/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Букіної Л. Є., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,- ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - позивач, ТОВ «Кей-Колект») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просить:
- скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 46132583 від 14.01.2015 року;
- постанову Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про відкриття виконавчого провадження, серія та номер ВП:40697326 від 06.11.2013 року, в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначено, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором та обмежує права позивача як іпотекодержателя, статус якого позивач набув за договорами, котрими АКІБ «Укрсиббанк» відступило права вимоги за зобов'язанням ОСОБА_1 за кредитним договором та ОСОБА_2, яка виступає майновим поручителем ОСОБА_1, державним виконавцем накладено арешт на майно, яке було предметом договору іпотеки від 29.01.2008 року № 112876510003, укладеного від ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк». Рішення про арешт на майно порушує права позивача як іпотекодержателя, оскільки він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
У судове засідання представники сторін не прибули.
Позивачам заявлено клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України.
З урахуванням неявки сторін та заявлених клопотань, відповідно до вимог статей 122 та 41 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11287651000, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 28500, 00 дол. США зі сплатою процентної ставки у розмірі 13,90% річних.
За умовами договору ОСОБА_2 виступає майновим поручителем ОСОБА_1.
У забезпечення виконання грошового зобов'язання між АКІБ «УкрСиббанк» та позичальником укладено Договір іпотеки №112876510003 від 29.01.2008 року, згідно якого Іпотекодавець (ОСОБА_1) передає в іпотеку Іпотекодержателю (АКІБ «УкрСиббанк») наступне нерухоме майно - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1.
Згодом, відповідно до Договору факторингу від 13.02.2012 року № 2, ПАТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Кей-Коллект» свої права та вимоги за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору.
Після укладення договору факторингу, між ПАТ «Укрсиббанк» (надалі - цедент) та позивачем (надалі - цесіонарій) 13.02.2012 року укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки.
Як зазначає представник позивача у позовній заяві, позивачу при звернення до нотаріуса 24.03.2017 року стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 07.12.2007 року.
Як визначено статтею 1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. № 2654-XII, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право, в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Отже, даною нормою права визначено переважне право заставодержателя перед іншими кредиторами.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.
Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України окремим видом застави є іпотека.
Згідно ст. 1 Закону «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч 1. ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Співставляючи дану норму з нормою ст. 1 Закону «Про іпотеку» суд дійшов висновку, що позивач згідно договорів факторингу та відступлення прав вимоги за договором іпотеки набув переважного права на задоволення своїх вимог шляхом звернення на стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 24 Закону «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Як встановлено судом, Банком та позивачем вимоги ст. 24 Закону «Про іпотеку» були виконані, укладенню договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки, передувало укладення договору факторингу.
Відповідно до ч.6,7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду України ( постанова від 09.04.2014 року по справі № 6-13цс14) та Вищого адміністративного суду України (ухвала від 11.09. 2013 року).
Згідно з ч.3 ст. 33 Закону «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Судом встановлено, що в Відділі державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області перебував на виконанні наказ Господарського суду Дніпропетровської області №31/5, виданий 09.03.2010 року, де боржником є ОСОБА_1, стягувач - ФК «Надія України», сума стягнення - 2920,0 грн. Виконавче провадження № 40697326 відкрито 06.11.2013 року.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 40697326, серед іншого, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, в межах суми звернення стягнення: 2920,0 грн.
У Відділі державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області також перебував на виконанні наказ Господарського суду Дніпропетровської області №25/278, виданий 12.01.2010 року, де боржником є ОСОБА_1, стягувач - ФК «Надія України», сума стягнення - 1656,83 грн. Виконавче провадження № 40697445 відкрито 06.11.2013 року.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 40697445, серед іншого, накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, в межах суми звернення стягнення: 1656,83 грн.
Крім того, постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 14.01.2015 року у виконавчому провадженні №46132583 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №4424, виданого 23.12.2014 року Нікопольським міськрайсудом Дніпропетровської області про стягнення з боржника - ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь ПАТ «Приватбанк» боргу у розмірі 2999,08 грн.
Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 14.01.2015 року у виконавчому провадженні №46132583 накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1, в межах суми боргу.
Позивачем до суду надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо боржника ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), згідно якої постановами державного виконавця у ВП № 46132583 та ВП № 40697326 накладено арешти на майно боржника ОСОБА_1, а не на об'єкт нерухомості, щодо якого наявна іпотека згідно договору від 29.01.2008 року, як зазначає позивач у позовній заяві.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником майна є ОСОБА_2 (код НОМЕР_2), тип обтяження - іпотека, підстава: договір іпотеки, 97, 29.01.2008; іпотекодержатель Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»; майновий поручитель: ОСОБА_2 (код НОМЕР_2); боржник за основним зобов'язанням: ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).
Слід зазначити, що в оскаржених постановах державного виконавця у ВП № 46132583 та ВП № 40697326 відсутня інформація про накладення арешту на майно, що належить поручителю за договором про надання споживчого кредиту, - ОСОБА_2.
Таким чином, оскаржені позивачем постанови державного виконавця не перешкоджають позивачу в реалізації його прав як іпотекодержателя.
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через недоведеність накладення арешту державним виконавцем на майно, що належить поручителю за майновим зобов'язанням.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Л.Є. Букіна