Постанова від 23.05.2017 по справі 920/1262/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2017 р. Справа № 920/1262/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №10-19/17-Д/67 від 30.06.16 р.)

відповідача - ОСОБА_2 директор (паспорт МА566486 від 12.11.1998 р., витяг №1002256077 від 28.02.2017 р.).

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№971) та апеляційну скаргу позивача (вх..№1013) на рішення господарського суду Сумської області від 07.03.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми,

до Публічного акціонерного товариства Виробничо-енергетичної компанії “Сумигазмаш”, м.Суми

про врегулювання розбіжностей до договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд врегулювати розбіжності по договору про постачання електричної енергії № 171255 від 22.11.2016, виклавши спірні пункти договору (пункт 2.1, підпункт 2.3.3 пункту 2.3, підпункт 3.1.5. пункту 3.1., абзац 2 підпункту 4.1.3 пункту 4.1, підпункт 4.1.5 пункту 4.1, пункт 4.5, абзаци 2, 3 пункту 5.1, абзаци 3, 4 пункту 5.3, пункт 5.5, підпункт 6.1.3 пункту 6.1, пункт 6.2, пункт 6.3, пункт 7.3, пункт 7.6, пункт 7.7, підпункт 8.1.4 пункту 8.1, пункт 8.4, пункт 9.5, розділ 9 договору не доповнювати новим пунктом 9.10, абзац перший пункту 2 додатку № 4 до договору, абзац третій пункту 2 додатку № 4 до договору) в редакції позивача, згідно з прохальною частиною позовної заяви.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.03.2017 року у справі № 920/1262/16 позов задоволено частково.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати частково та викласти спірні пункти договору в редакції відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження.

Позивач також не погодився із рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати частково та викласти спірні пункти договору в редакції позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року апеляційні скарги позивача та відповідача об'єднані в одне апеляційне провадження та призначено її розгляд на 12 квітня 2017 року.

В судовому засіданні 12.04.2017 року Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді справи до 17.05.2017 року до 09:30 год.

17.05.2017 року судом оголошено перерву в розгляді справи до 23.05.2017 року до 11:30 год.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що абзац 3 підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору повністю узгоджується з умовами Типового договору та положеннями Правил користування електричною енергією, а відповідач в апеляційній скарзі фактично змінив редакцію вказаного пункту, яка була викладена ним же в протоколі розбіжностей. Також позивач вказує, що п.6.6 Правил користування електричною енергією визначає, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати та не передбачає такого способу оплати як «оплата за фактично використану електроенергії», у зв'язку з чим запропонована відповідачем редакція абзаців 1, 3 п.2 додатку 4 до договору не відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач зазначає, що з метою приведення правовідносин між постачальником та споживачем у відповідність до вимог чинного законодавства, він направив відповідачу проект договору №171255 від 22.11.2016 року про постачання електричної енергії (а.с.18 т.1).

Відповідач листом від 28.11.2016 № 07-14-89 повернув позивачу договір №171255 від 22.11.2016, підписаний з протоколом розбіжностей від 28.11.2016 щодо пункту 2.1., підпункту 2.3.3 пункту 2.3, підпункту 3.1.5. пункту 3.1., абзацу 2 підпункту 4.1.3 пункту 4.1, підпункту 4.1.5 пункту 4.1, підпункту 4.2.5 пункту 4.2, пункту 4.4., пункту 4.5, назви розділу 5, абзаців 2,3 пункту 5.1, абзаців 3,4 пункту 5.3, пункту 5.5, пункту 5.6. (друге та третє речення), підпункту 6.1.3 пункту 6.1, пункту 6.2, пункту 6.3, пункту 7.3, пункту 7.6, пункту 7.7, підпункту 8.1.4 пункту 8.1, пункту 8.4, пункту 9.5, розділу 9 договору (доповнення пунктом 9.10), абзацу першого пункту 2 додатку № 4 до договору, абзацу третього пункту 2 додатку № 4 до договору (а.с.35-37 т.1).

У відповідь, листом від 20.12.2016 № 57-09/11515 позивач надіслав відповідачу протокол узгодження розбіжностей від 16.12.2016р, в якому наполягав на викладенні спірних пунктів в запропонованій позивачем редакції, крім підпункту 4.2.5. пункту 4.2., пункту 4.4., назви розділу 5 договору (а.с.38-45 т.1).

Оскільки між сторонами залишились неврегульованими пункт 2.1, підпункт 2.3.3 пункту 2.3, підпункт 3.1.5 пункту 3.1., підпункти 4.1.3 та 4.1.5 пункту 4.1, пункти 4.5, 5.1, 5.3, 5.5, 5.6, підпункт 6.1.3 пункту 6.1, пункти 6.2, 6.3, 7.3, 7.6, 7.7, підпункт 8.1.4 пункту 8.1, пункти 8.4, 9.5, пункт 9.10, а також абзаци 1, 3 пункту 2 додатку 4 до договору, позивач звернувся до суду із даним позовом про врегулювання розбіжностей до договору № 171255 від 22.11.2016 про постачання електричної енергії.

Судова колегія враховує наступне.

За змістом статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей із підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк розбіжності, що залишилися неврегульованими, до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Таким чином, проект договору та протокол розбіжностей є доказами вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, який виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду.

Тобто, предметом розгляду у суді можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці, відносини, пов'язані з постачанням і використанням енергії регулюються Законом України «Про електроенергетику».

Згідно з ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією (далі-Правила), які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 року.

Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3 Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (п.1.6 Правил).

Укладення будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил (п.1.13 Правил).

Відповідно до п.5.1. Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Пунктом 5.2 Правил визначено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Позивач в проекті договору виклав пункту 2.1. договору в наступній редакції:

“Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку”.

Правомірність викладення вказаного пункту саме в такій редакції позивач обґрунтовує тим, що п.2.1 розділу 2 договору повністю відповідає п.2.1 розділу 2 Типового договору.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, доповнено пункт 2.1. договору реченням наступного змісту:

“У разі суперечності ПКЕЕ положенням нормативно-правових актів, що мають вищу юридичну силу, зокрема, але не виключно, Закону України "Про електроенергетику", сторони керуються нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу”.

Вказане доповнення, як зазначає відповідач, внесено ним з метою закріплення положень верховенства закону та не суперечить чинному законодавству.

Судова колегія зазначає, що згідно з п. 2.1. Типового договору про постачання електричної енергії, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Таким чином, запропонована позивачем редакція п.2.1 договору повністю відповідає п.2.1 Типового договору.

Відповідачем не обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства необхідність доповнення п.2.1 договору другим реченням.

До того ж пріоритет має належати спеціальними нормативними документами, зокрема, ПКЕЕ.

Між загальними та спеціальними нормами є відносини не підпорядкованості, а субсидіарності, а отже, при регулюванні конкретних відносин у пріоритетному порядку застосовуються норми спеціального закону, а якщо вони є недостатніми для належного регулювання цих відносин, то в субсидіарному порядку можуть застосовуватись норми загального закону.

Отже, судом першої інстанції правомірно викладено п.2.1 договору в редакції позивача.

Сторони рішення суду в цій частині не оскаржували.

В проекті договору позивачем викладено підпункт 2.3.3 пункту 2.3 договору в наступній редакції:

“Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами розділу 7 Договору та додатку 4 “Порядок розрахунків” до Договору”.

В протоколі розбіжностей відповідачем виключено вказаний пункт договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач погодився із запропонованою позивачем редакцією вказаного підпункту договору та вказав, що під час складання протоколу розбіжностей допустив технічну описку.

З огляду на наведене, підпункт 2.3.3 пункту 2.3 суд першої інстанції правомірно виклав в редакції позивача.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.

В проекті договору позивач виклав підпункт 3.1.5. пункту 3.1. договору в наступній редакції:

“Доступу до електрообладнання та засобів (систем) обліку електроенергії Споживача для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії і потужності, перевірки потужності компенсуючих пристроїв Споживача, контролю показників якості електроенергії, а також виконання функціональних обов'язків Постачальника згідно ПКЕЕ”.

Позивач зазначає, що вказаний підпункт договору включений в редакцію договору на підставі підпункту 3.1.5 Типового договору, з конкретизацією положень цього пункту у відповідності до п.8.1 Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, викладено підпункт 3.1.5. пункту 3.1. договору в наступній редакції:

“Доступу до належних Споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії”.

В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що запропонована ним редакція повністю відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.5. пункту 3.1. Типового договору, постачальник має право доступу до належних Споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.

Таким чином, викладена відповідачем в протоколі розбіжностей редакція вказаного підпункту договору дослівно відповідає підпункту 3.1.5 пункту 3.1 Типового договору.

Згідно з п. 8.1. Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право, в тому числі на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку; на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору; на отримання інформації з бази даних локального устаткування збору і обробки даних споживачів для контролю обсягів споживання електричної енергії та величини потужності; перевіряти схеми приєднання струмоприймачів споживача, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, а також перевіряти працездатність установлених у споживача пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

Таким чином, п.8.1 Правил, на який посилається позивач, не передбачено права постачальника на доступ до засобів (систем) обліку електроенергії споживача для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії і потужності, перевірки потужності компенсуючих пристроїв споживача та виконання функціональних обов'язків Постачальника згідно ПКЕЕ.

Крім того,Правила взагалі не містять визначення терміну «електрообладнання», а передбачено доступ до засобів вимірювання електричної енергії та електричної потужності.

Отже, враховуючи, запропонована відповідачем редакція підпункту 3.1.5. пункту 3.1. відповідає підпункту 3.1.5 пункту 3.1 Типового договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний пункт договору необхідно викласти в редакції відповідача.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Позивач наполягає на викладенні у договорі абзацу 2 підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору в наступній редакції:

“Постачальник не несе відповідальності перед Споживачем за постачання електричної енергії низької якості за той час, протягом якого Споживач не дотримувався встановленого Договором режиму електроспоживання, допускав перевищення встановленої договірної (граничної) потужності та не виконував інші умови Договору, що підтверджено відповідними документами ”.

Як зазначає позивач, абзац 2 підпункту 4.1.3 пункту 4.1 відповідає положенням підпункту 4.1.3 пункту 4.1 Типового договору та п.8.5 Правил.

Відповідач в протоколі розбіжностей вказаний абзац виключив.

У відзиві на позов відповідач вказав, що запропонований позивачем абзац відсутній в Типовому договорі, а викладення в договорі положень Правил є недоцільним.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору Типового договору, у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, визначених державними стандартами, Постачальник несе відповідальність перед Споживачем у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Згідно п. 8.5. Правил, у разі постачання електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі про постачання електричної енергії, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність перед споживачем у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості обсягу такої енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності перед споживачем за постачання електричної енергії, яка не відповідає показникам якості електричної енергії за той час, протягом якого споживач не дотримувався встановленого договором режиму електроспоживання, допускав перевищення встановленої договірної граничної величини електричної потужності та не виконував інші умови договору, що підтверджено відповідними документами.

Таким чином, абзац 2 підпункту 4.1.3 пункту 4.1, який позивач просить суд внести до договору, відсутній в Типовому договорі, однак повністю відповідає п.8.5 Правил.

Оскільки абзац 2, яким позивач доповнив підпункт 4.1.3 пункту 4.1 договору відповідає п.8.5 Правил, включення такого положення до договору не порушує прав відповідача, а отже, судом першої інстанції правомірно доповнено підпункт 4.1.3 пункту 4.1 договору абзацом 2 в редакції позивача.

Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Позивач в проекті договору виклав підпункт 4.1.5 пункту 4.1 в наступній редакції:

“Постачальник не несе відповідальності перед Споживачем за обмеження у постачанні електричної енергії в межах обумовлених Договором обсягів електроенергії та матеріальні або моральні збитки, які викликані:

1) протиправними діями третіх осіб, в тому числі власників технологічних мереж, якими здійснюється постачання електричної енергії Споживачу;

2) форс-мажорними обставинами (наслідки форс-мажорних обставин підтверджується відповідним актом);

3) некваліфікованими діями персоналу Споживача;

4) умовами обмеження або припинення постачання електричної енергії Споживачу, передбаченими Договором та ПКЕЕ, введеними у відповідності до законодавства України;

5) пошкодженням устаткування Споживача, що спричинило автоматичне відключення лінії живлення;

6) недотриманням споживачем встановленого Договором режиму електроспоживання та перевищення договірної (граничної) величини потужності;

7) перервами у електропостачанні Споживача при спрацюванні пристроїв протиаварійної автоматики автоматичного частотного розвантаження (далі - АЧР), а також системи автоматичного відключення навантаження (далі САВН), яка має автоматичний і ручний запуск, на час, передбачений нормативними документами, за умов нормальної роботи енергосистеми, та на час, необхідний для стабілізації режиму в умовах надзвичайного стану в енергетиці, який вводиться в установленому законодавством України порядку, а також; при введенні графіків обмеження та аварійних відключень;

8) перервами в передачі електричної енергії на час, який встановлений ПУЕ для відповідної категорії з надійності електропостачання струмоприймачів споживача, зазначеної в Договорі;

9) припиненням постачання електричної енергії Субспоживачу, здійсненим основним споживачем без попередження та погодження з Постачальником, за умови дотримання Постачальником та Споживачем вимог ПКЕЕ.

10) іншими причинами, які виникли не з вини Постачальника.

Позивач зазначає, що вказаний підпункт внесено до договору згідно з п. 8.6. Правил та положень Правил улаштування електроустановок.

Відповідач в протоколі розбіжностей вказаний пункт виключив, обґрунтовуючи це тим, що він не відповідає Типовому договору.

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.8.6 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані:

1) протиправними діями третіх осіб;

2) форс-мажорними обставинами (наслідки форс-мажорних обставин підтверджуються відповідним актом);

3) некваліфікованими діями персоналу споживача;

4) внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованого відповідно до законодавства України;

5) пошкодженням устаткування споживача, що спричинило автоматичне відключення лінії живлення;

6) недотриманням споживачем встановленого договором режиму електроспоживання та перевищення договірної граничної величини електричної потужності;

7) перервами в електропостачанні споживача при спрацюванні пристроїв протиаварійної автоматики автоматичного частотного розвантаження (далі - АЧР), а також системи автоматичного відключення навантаження (далі - САВН), яка має автоматичний і ручний запуск, на час, передбачений нормативними документами, для забезпечення сталої роботи енергосистеми та на час, що необхідний для стабілізації режиму роботи енергосистеми.

Таким чином, вказаним пунктом Правил визначено перелік випадків, за яких постачальник електричної енергії не несе відповідальності за майнову шкоду та матеріальні збитки.

Запропонована позивачем редакція підпункту 4.1.5 пункту 4.1 частково відповідає п.8.6 Правил, а саме щодо випадків, визначених в пунктах 1-7 підпункту 4.1.5 пункту 4.1 договору, а отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно підпунктів з восьмого по десятий підпункту 4.1.5 п.4.1 договору, де передбачено випадки, за яких постачальник не несе відповідальності, то вони не передбачені Правилами, а також такі положення не містяться в Типовому договорі.

Отже, позовні вимоги в частині включення п.8), п.9), п.10) до підпункту 4.1.5. пункту 4.1. договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В суді першої інстанції позивач в обґрунтування своєї позиції щодо підпункту 4.1.5 п.4.1 договору не наводив посилань на певні норми закону (Правил, Типового договору), про що зазначено також в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Але в апеляційній скарзі позивач зазначає, що п.8) підпункту 4.1.5. пункту 4.1. узгоджується з підпунктом 8 пункту 11.5 Правил.

Відповідно до підпункту 8 пункту 11.5 Правил, електропередавальна організація не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам, внаслідок переривання або обмеження обсягу передачі електричної енергії, які викликані перервами в передачі електричної енергії на час, який встановлений ПУЕ для відповідної категорії з надійності електропостачання струмоприймачів споживача, зазначеної в договорі.

Отже, вказаний пункт міститься в Розділі 11 Правил, яким врегульовано права, обов'язки та відповідальність електропередавальної організації, а не постачальника електричної енергії.

Правовідносини позивача та відповідача у даному випадку врегульовано договором саме на постачання електричної енергії.

Із змісту договору №171255 від 22.11.2016 року вбачається, що його сторонами є постачальник і споживач.

Згідно з ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно п.1.6 Правил, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3 Правил) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (п.1.6 Правил).

Відповідно до п.5.1. Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Права, обов'язки та відповідальність постачальника електричної енергії за регульованим тарифом містяться в Розділі 8 Правил, який не містить положень, запропонованих позивачем.

Отже, за змістом спірного договору та перелічених нормативних актів, постачальник не є електропередавальною організацією, а тому внесення до договору пунктів, що містяться в Розділі 11 Правил, є безпідставним.

Посилання позивача на те, що він має ліцензію з передачі електричної енергії у даному випадку не впливають на характер правовідносин сторін з постачання електричної енергії, як постачальника та споживача.

Також в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на п.7.5 та п.7.7 Правил, зазначає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позову в частині внесення змін до підпункту 4.1.5 пункту 4.1. договору, доповнивши його п.9 наступного змісту: «Постачальник не несе відповідальності перед Споживачем за обмеження у постачанні електричної енергії в межах обумовлених Договором обсягів електроенергії та матеріальні або моральні збитки, які викликані припиненням постачання електричної енергії Субспоживачу, здійсненим основним споживачем без попередження та погодження з Постачальником, за умови дотримання Постачальником та Споживачем вимог ПКЕЕ».

Пунктом 7.5 Правил визначено перелік випадків за яких постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади.

Відповідно до п.7.7 Правил, відключення електроустановок споживача здійснюється персоналом власника електричних мереж, до яких приєднані ці електроустановки, у разі виявлення порушень, зазначених у пунктах 7.5 та 7.6 цих Правил, та/або на виконання вимоги постачальника електричної енергії чи на виконання припису відповідного центрального органу виконавчої влади, на який покладено відповідні обов'язки згідно із законодавством України. Відключення здійснюється в зазначений у вимозі або приписі термін із дотриманням процедури, передбаченої цими Правилами.

Аналізуючи пункти 7.5 та 7.7 Правил, судова колегія приходить до висновку, що посилання позивача на вказані пункти є безпідставними, оскільки в них врегульовано інші випадки припинення постачання електричної енергії, які не передбачають правовідносин з субспоживачем, про що йдеться в п.4.1.5 договору.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем в проекті договору викладено пункт 4.5. в наступній редакції:

“У разі порушень Споживачем п. 22 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 та п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, а саме: порядку реєстрації виписаних розрахунків коригування на зменшення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених статтею 192 Податкового кодексу України, які призвели до втрати Постачальником права на зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника, згідно з його письмовою вимогою, штраф у розмірі надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість протягом 5 (п 'яти) календарних днів”.

В обгрунтування необхідності включення до договору вказаного пункту позивач зазначає, що статтею 236 ГК України передбачено оперативно-господарські санкції, перелік яких не є вичерпним, а отже, включення даного пункту до договору є правомірним.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, вказаний пункт виключено, оскільки він не передбачений в Типовому договорі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що запропонований ним п.4.5 договору покликаний компенсувати позивачу надмірно сплачений до бюджету податок на додану вартість у випадку порушення відповідачем порядку заповнення податкової накладної, а також Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, порядку реєстрації виписаних розрахунків коригування на зменшення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що позивач в договорі на постачання електричної енергії безпідставно намагається врегулювати адміністративні правовідносини щодо заповнення та подання податкових накладних.

Пропозиція позивача зобов'язати споживача сплачувати на користь постачальника штраф у розмірі надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість протягом 5 календарних днів є фактично є бажанням позивача відшкодувати збитки, які він можливо понесе в процесі виконання договору.

Разом із тим, обґрунтованість вимог з відшкодування понесених стороною договору збитків, їх розмір та підстави виникнення мають бути доведені позивачем.

Судова колегія приймає до уваги, що вказаний пункт договору не передбачений Типовим договором, а також відсутній в Правилах, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивач в проекті договору виклав абзаци 2, 3 пункту 5.1. договору в наступній редакції:

“Обсяг очікуваного споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого, як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.

У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15 % і більше, обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються Споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов Договору”.

Позивач зазначає, що пункт 5.1. договору, в запропонованій ним редакції, викладений відповідно до п. 5.1 Типового договору та пункту 4.2 Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, абзац 2 пункту 5.1. виключено, абзац 3 пункту 5.1. викладено в наступній редакції:

“У випадках, передбачених ПКЕЕ, Споживач надає обґрунтування очікуваного обсягу споживання.”.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що запропонована ним редакції дослівно відповідає змісту Типового договору.

У розділі 5 договору сторонами передбачено порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Відповідно до п. 1.2. Правил, договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період; договірна потужність - узгоджена із споживачем на розрахунковий період відповідно до нормативних актів та зазначена у договорі гранична величина сумарної споживаної електричної потужності в періоди максимального навантаження енергосистеми, яка встановлюється для об'єкта споживача з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт·год. і більше; дозволена потужність - максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору; розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки;

Згідно з п. 5.1. Типового договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше _____ ___________ поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.

У випадках, передбачених ПКЕЕ, Споживач надає обґрунтування очікуваного обсягу споживання.

У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється Постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Положеннями пункту 4.1 Правил визначено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Згідно з п. 4.2. Правил, відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15 % обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору.

Колегія суддів приймає до уваги, що Правилами та Типовим договором не передбачено, що «обсяг очікуваного споживання електричної енергії повинен не перевищувати максимально дозволеного до використання обсягу споживання електричної енергії, обчисленого, як добуток дозволеної потужності, кількості годин роботи електроустановок на добу та кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді», тому включення до договору абзацу 2 пункту 5.1. договору в редакції позивача, суд вважає необґрунтованим та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що в п.4.2.2 договору вже визначено наслідки та відповідальність споживача у разі перевищення ним договірної величини споживання електричної енергії та договірної величини потужності.

Таким чином, позовні вимоги в частині внесення абзацу 2 до п.5.1 договору в редакції позивача не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно виключення абзацу 2 п.5.1 договору та в обґрунтування своєї позиці посилається на п.4.2, п.4.1 Правил, а також на роз'яснення НКРЕ в листах №5055/26/47-13 від 24.07.2013 рокуё№5645/26/47-13 від 15.08.2013 року.

Однак, вказані пункти Правил, на які посилається позивач, за своїм змістом не містять обмежень споживання електричної енергії, запропонованих позивачем.

Доводи позивача про необхідність застосування роз'яснень НКРЕ є необґрунтованими, оскільки вказані позивачем листи не є нормативними документами, обов'язковими для сторін при визначенні умов договору.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються колегією суддів.

Запропонований позивачем абзац 3 п. 5.1. договору відповідає п. 4.2. Правил та конкретизує абзац 3 пункту 5.1. Типового договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно викладений вказаний абзац в редакції, що узгоджується з п. 4.2. Правил (крім слів “і більше”):

“У разі відхилення від обсягів фактичного споживання за минулий рік на 15 % обсяги очікуваного споживання електричної енергії обґрунтовуються споживачем за даними запланованої до використання потужності та режиму роботи електроустановок відповідно до умов договору”.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що викладення абзацу 3 пункту 5.1 договору із зазначенням слів «і більше» відповідає п.4.2 Правил.

Пункт 4.2 Правил обумовлює необхідність обґрунтування споживачем обсягів очікуваного споживання електричної енергії у разі відхилення від обсягів фактичного споживання на 15 %.

Тобто, ні в п.4.2 Правил, ні в п.5.1 Типового договору не містяться слова « і більше».

При цьому, визначений законодавцем зміст пункту 4.2 Правил є зрозумілим та пріоритетним для учасників правовідносин з постачання електричної енергії.

Враховуючи наведене, доводи позивача є безпідставними.

Позивач в проекті договору виклав абзаци 3, 4 пункту 5.3. договору в наступній редакції:

“Для визначення величини електричної потужності Споживача (без субспоживачів), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів), Споживач складає з субспоживачами двосторонній Акт про розподіл обсягів споживання електричної потужності, в якому визначається величина потужності субспоживачів на основі добових графіків споживання електричної енергії та величини потужності в установлений характерний режимний день літнього і зимового періоду.

При потребі Споживач, який розраховується за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та Споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії має право протягом розрахункового періоду звернутися до Постачальника за коригуванням граничної величини споживання електричної потужності. За дату коригування приймається дата отримання Постачальником письмового звернення Споживача.”.

Позивач в обґрунтування викладення абзаців 3, 4 пункту 5.3. договору у запропонованій ним редакції, посилається на п. 5.3 Типового договору та пункт 4.4 Правил.

Відповідач в протоколі розбіжностей, абзац 4 пункту 5.3. договору виключив, абзац 3 пункту 5.3 виклав в наступній редакції:

“Для споживачів, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачів постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях, заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору.”

Відповідач зазначає, що вказана ним редакція повністю відповідає Типовому договору.

Судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 5.3. Типового договору, договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для Споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожного об'єкта з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт·год. і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Для споживачів, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачів постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності визначаються на рівнях, заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору.

У разі, якщо Споживач на підставі двостороннього акта має погоджену технологічну броню електропостачання, договірна величина споживання електричної потужності в години максимуму навантаження має бути не нижче обумовленої відповідним актом екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання.

Відповідно до п. 4.4. Правил, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

Згідно п. 4.7. Правил визначено, що для визначення режимів роботи об'єднаної енергосистеми України та споживачів відповідні електропередавальні організації двічі на рік у характерні режимні дні літнього та зимового періоду організовують проведення споживачами вимірів добових графіків споживання електричної енергії.

Під час проведення режимних днів обмеження споживання електричної енергії та величини потужності та контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання не застосовуються. У разі введення (з будь-яких причин) у день зняття добового графіка обмежень цей графік не застосовується і має бути знятий повторно в узгоджений сторонами день. Основні споживачі в добових графіках споживання електричної енергії та величини потужності окремо визначають обсяги електричної енергії та величини потужності, яка передається субспоживачам. Споживачі із сезонним циклом роботи та споживачі, які у визначений день не брали участі у графіках споживання електричної енергії та величини потужності, мають за вимогою постачальника електричної енергії подати добовий графік споживання електричної енергії та величини потужності в інший установлений робочий день.

Таким чином, абзаци 3, 4 пункту 5.3. договору узгоджуються з п. 4.4., п. 4.7. Правил, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в цій частині та викладено абзаци 3, 4 пункту 5.3. договору в редакції позивача.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Позивач виклав в проекті договору пункт 5.5. в наступній редакції:

"Визначення фактичного активного навантаження Споживача виконується Постачальником у години максимуму навантаження енергосистеми наступними способами:

- по розрахунковим електронним лічильникам активної електроенергії шляхом зняття показників електролічильників протягом півгодини, визначення різниці між цими показниками та діленням цієї різниці на тривалість заміру, тобто на 0,5 години, і помноженням на розрахунковий коефіцієнт обліку;

- по розрахункових електронних лічильниках, що фіксують 30-хвилинну максимальну потужність;

- за умови наявності атестованої автоматизованої системи обліку електроенергії на підставі її даних про споживання електричної потужності протягом всього розрахункового періоду;

- при наявності приєднаних до технологічних електричних мереж Споживача електроустановок інших споживачів (субспоживачів) - відніманням від загальної величини електричної потужності, зафіксованої засобами автоматизованої системи обліку електроенергії Споживача, величини потужності субспоживачів, яка зазначена в Акті про розподіл обсягів споживання електричної потужності.".

Позивач зазначає, що вказаний пункт договору відповідає пункту 4.9 та абзацу 2 пункту 4.7 Правил.

В протоколі розбіжностей відповідачем пункт 5.5. договору виключено.

Судова колегія зазначає, що відповідно до п. 4.9. Правил, контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживачів, яким установлені граничні величини електричної потужності, має здійснюватися засобами вимірювальної техніки, що фіксують середню за 30 хвилин величину потужності у періоди контролю максимального навантаження енергосистеми.

Умови контролю мають бути визначені в договорі.

У разі живлення електроустановок споживача від власної блок-станції і від мереж та підстанцій електропередавальної організації контроль за фактичним навантаженням електроустановок споживача здійснюється розрахунковими засобами обліку, які враховують обсяги електричної енергії, отриманої від електропередавальної організації.

В п.4.7. Правил визначено, що для визначення режимів роботи об'єднаної енергосистеми України та споживачів відповідні електропередавальні організації двічі на рік у характерні режимні дні літнього та зимового періоду організовують проведення споживачами вимірів добових графіків споживання електричної енергії. Під час проведення режимних днів обмеження споживання електричної енергії та величини потужності та контроль за дотриманням установлених режимів електроспоживання не застосовуються. У разі введення (з будь-яких причин) у день зняття добового графіка обмежень цей графік не застосовується і має бути знятий повторно в узгоджений сторонами день. Основні споживачі в добових графіках споживання електричної енергії та величини потужності окремо визначають обсяги електричної енергії та величини потужності, яка передається субспоживачам. Споживачі із сезонним циклом роботи та споживачі, які у визначений день не брали участі у графіках споживання електричної енергії та величини потужності, мають за вимогою постачальника електричної енергії подати добовий графік споживання електричної енергії та величини потужності в інший установлений робочий день.

Враховуючи наведене, п.5.5 договору в редакції позивача узгоджується з п. 4.7., п. 4.9. Правил, хоча і не передбачений в Типовому договорі, не порушує права відповідача, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно викладено пункт 5.5. у тексті договору.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Позивач просить суд викласти пункт 5.6. договору в наступній редакції: “Звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору”.

Як зазначає позивач, положення вказаного пункту договору відповідають абзацу 7 пункту 4.4 Правил.

Відповідачем, згідно з протоколом розбіжностей, друге та третє речення пункту 5.6. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що запропонована ним редакція п.5.6 договору відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до п.5.5 Типового договору, звернення Споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

В абзацах 1, 7 п. 4.4. Правил визначено, що споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що запропоновані позивачем друге та третє речення пункту 5.6. договору, відповідають п. 4.4. Правил, хоча і не передбачені в Типовому договорі, однак, не порушують прав відповідача, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині та викладено п.5.5 договору в редакції позивача.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Позивач просить суд викласти підпункт 6.1.3. пункту 6.1. договору в наступній редакції:

“З повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

1)відсутності у Споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;

2)недопущення Споживачем до електроустановок, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

3)несплати Споживачем рахунків за активну електроенергію, реактивну електроенергію, перевищення договірної величини споживання електричної енергії та/або потужності, пеню, інфляційні нарахування, 3% річних відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ, і в терміни, передбачені додатком 4 "Порядок розрахунків" до Договору;

4)несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства;

5)невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

6)невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку (в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД)) в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

7)закінчення терміну дії, розірвання або не укладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ;

8)порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі Споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких Споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Позивач вказує, що викладена ним редакція пункту 6.1.3. пункту 6.1. договору відповідає п. 7.5. Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, у підпункті 6.1.3. пункту 6.1. договору виключено пункти 4), 5), 6), 8).

Пункт 3) викладено відповідачем у новій редакції: “несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 4 “Порядок розрахунків”.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, запропонована ним редакція дослівно відповідає змісту Типового договору. Крім того, відповідач вважає, що відповідно до змісту п.6 підпункту 6.1.3. в редакції позивача, який не передбачено Типовим договором, постачальник може нав'язувати споживачу встановити додаткове технічне обладнання, наявність якого не впливає на виконання сторонами обов'язків за договором, але за відмову від встановлення такого обладнання, постачальник має право припинити енергопостачання.

Судова колегія враховує наступне.

Розділом 6 договору врегульовано порядок обмеження та припинення електропостачання.

Спірним пунктом 6.1.3. пункту 6.1. договору сторони визначають випадки, коли електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником, з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні.

Відповідно до п. 6.1.3. пункту 6.1. Типового договору, електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником з повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі:

відсутності у Споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;

споживання електричної енергії Споживачем після закінчення строку дії цього Договору;

недопущення Споживачем посадових осіб органів, на яких покладено відповідні обов'язки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

несплати Споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком "Порядок розрахунків".

Згідно з п. 7.5. Правил, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі:

1) відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

2) недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

3) підпункт 3 абзацу першого пункту 7.5 вилучено

3) несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами (для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії здійснюється без попередження у разі наявності від'ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів);

4) несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства;

5) невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

7) закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

8) порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Враховуючи наведене, пункти 4), 5), 8) підпункту 6.1.3. пункту 6.1. договору в редакції позивача за змістом відповідають п. 7.5. Правил, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Стосовно п.6) підпункту 6.1.3. пункту 6.1. договору колегія суддів зазначає, що в додатку 3.1 до договору сторони визначили перелік комерційних засобів обліку, за допомогою яких проводиться облік відпущеної електроенергії споживачу.

Вказаний перелік не містить посилання на обов'язок споживача встановити автоматизовану систему комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (ЛУЗОД), а отже, посилання позивача в п.6) підпункту 6.1.3. пункту 6.1. договору на можливість припинення електропостачання у разі не встановлення таких засобів, є безпідставними.

Враховуючи наведене, запропонована позивачем редакція пункту 6) підпункту 6.1.3. пункту 6.1. договору відповідає п. 7.5. Правил лише частково, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно викладено вказаний пункт без зазначення “(в т.ч. автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) або локального устаткування збору та обробки даних (далі - ЛУЗОД))” в наступній редакції:

“ 6) невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів”.

Стосовно пункту 3) підпункту 6.1.3. пункту 6.1. договору колегія суддів зазначає наступне.

В Типовому договорі вказаний пункт викладено наступним чином: «несплати Споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком "Порядок розрахунків", а п.7.5 Правил зазначено: «несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами».

Судом першої інстанції правомірно викладено вказаний пункт з урахуванням як Типового договору, так і Правил, в наступній редакції:

“ 3) несплати Споживачем рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ, і в терміни, передбачені додатком 4 "Порядок розрахунків" до Договору;”

В апеляційній скарзі відповідач просить суд викласти абзац 3 підпункту 6.1.3 пункту 6.1. договору в наступній редакції: «Енергопостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена ПКЕЕ, і терміни, передбачені додатком 4 «Порядок розрахунків» до договору, за виключенням рахунків на попередню оплату активної електроенергії».

На думку відповідача, узгодження розбіжностей між абзацом 3) підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору, п.7.8 та п.9.10 спірного договору можливе шляхом викладення абзацу 3) підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору в редакції, вказаній відповідачем в апеляційній скарзі.

Судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу розбіжностей до договору про постачання електричної енергії №171255 від 22.11.2016 року, відповідачем пункт 3) викладено у наступній редакції: “Енергопостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 4 “Порядок розрахунків”.

На вказаній в протоколі розбіжностей редакції абзацу 3 підпункту 6.1.3 пункту 6.1 договору відповідач наполягав під час розгляду справи в суді першої інстанції, про що вказано у відзиві на позов.

Таким чином, в апеляційній скарзі відповідач змінив свої вимоги та виклав спірний пункт договору в іншій редакції, ніж та, що містилась в протоколі розбіжностей та, відповідно, була предметом розгляду суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про необхідність викладення абзацу 3 підпункту 6.1.3 пункту 6.1. договору в редакції, вказаній в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки зазначена відповідачем редакція договору не була предметом дослідження суду першої інстанції, а також була відсутня в протоколі розбіжностей під час досудового врегулювання сторонами даного спору.

Позивач просить суд викласти пункт 6.2. договору в наступній редакції:

“Споживачу може бути обмежено або повністю припинено постачання електричної енергії в інших випадках, необумовлених у Договорі, але передбачених в діючих нормативно-правових актах, в тому числі у ПКЕЕ”.

В обгрунтування внесення такого пункту до договору позивач зазначає, що він узгоджується з пунктами 6. 18, 7.6 та 7.8 Правил, якими визначено також підстави для проведення відключення електроустановок споживача.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, пункт 6.2. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач вказує, що викладена позивачем редакція не відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.18. Правил, постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. За умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об'єкта не здійснюється.

Згідно п. 7.6. Правил, у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

В п.7.8. Правил визначено, що електроустановка може бути відключена електропередавальною організацією (основним споживачем) за заявою власника цієї електроустановки у зазначений заявником термін.

Таким чином, враховуючи, що в Правилах передбачені також інші випадки, за яких споживачу може бути обмежено або повністю припинено постачання електричної енергії, пункт 6.2. договору в редакції позивача відповідає вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржувалось.

Позивач наполягає на викладенні пункту 6.3. договору в наступній редакції:

“Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень Споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням Споживача.

Повне відключення чи обмеження Споживача в постачанні електроенергії не звільняє його від сплати пені за кожний день прострочення терміну сплати платежів по цьому Договору.”

Позивач зазначає, що пункт 6.3. договору відповідає підпункту 4 пункту 8.6 Правил та ст. 24 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, пункт 6.3. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що вказаний пункт не відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до п. 8.6. Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок обмеження у постачанні електричної енергії, та матеріальні збитки, які викликані внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у порядку, встановленому цими Правилами, та/або застосованого відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, енергопостачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому порядку.

Таким чином, пункт 6.3. договору у редакції позивача узгоджується з п. 8.6. Правил та ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” в наступній частині:

“Постачальник, якщо він виконав передбачені законодавством та цим Договором умови запровадження обмежень та відключень Споживача від джерел електропостачання, не несе відповідальності за можливі наслідки, пов'язані з таким обмеженням або повним відключенням Споживача”.

В частині викладення другого абзацу пункту 6.3. договору, вимоги позивача є необґрунтовані, а отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що виключення судом першої інстанції другого абзацу п.6.3 договору є неправомірним, оскільки вказаний пункт узгоджується з п.4.2.1 Типового договору та підпунктом 2 та пункту 8.1 розділу 8 Правил.

Відповідно до п.4.2.1. Типового договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі ____________ % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно підпункту 2 пункту 8.1 Правил, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Судова колегія зазначає, що припинення чи обмеження електропостачання врегульовано Розділом 6 договору.

Підстави та порядок застосування цих обмежень визначено в договорі про постачання електричної енергії №171255 від 22.11.2016 року, Типовому договорі та Правилах.

Підстави для сплати споживачем пені врегульовано, зокрема, пунктами договору, на які посилається позивач.

Таким чином, для застосування вказаних обмежень передбачено різні підстави, у зв'язку з чим запропонований позивачем другий абзац п.6.3 договору не встановлює, не змінює та ніяким чином не регулює правовідносини сторін за договором.

Враховуючи наведене, доводи позивача є безпідставними.

Позивач просить суд викласти пункт 7.3. договору в наступній редакції:

“У разі розміщення засобів обліку Споживача у приміщеннях, які не відповідають визначеним нормативно-технічними документами вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень, січень, лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5% у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку”.

Позивач вказує, що пункт 7.3. договору повністю відповідає абз. 6 п. 6.21 Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, пункт 7.3. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що вказаний пункт не відповідає змісту Типового договору.

Відповідно до абз. 6 п. 6.21 Правил, у разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень - лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5 % у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку.

Таким чином, викладена позивачем редакція пункту 7.3 договору повністю відповідає абз. 6 п. 6.21 Правил, а отже, не порушує прав відповідача.

Посилання відповідача на відсутність вказаного пункту у Типовому договорі не приймаються судом, оскільки укладення договору здійснюється також і у відповідності до Правил.

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось.

Позивач просить суд викласти пункт 7.6. договору в наступній редакції:

“Перелік комерційних засобів обліку основного споживача та субспоживача, з необхідними даними для розрахунків, наведений відповідно у додатках 3.1 “Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу" до Договору та 3.2 “Перелік та дані комерційних засобів обліку субспоживачів” до Договору.

Позивач зазначає, що пункт 7.6. договору узгоджується з п.п. 2 п. 5.6 Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, пункт 7.6. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що вказаний пункт не відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія приймає до уваги, що згідно з п. п. 2 п. 5.6 Правил, невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо).

Крім того, в пункті 9.1. договору, який узгоджено сторонами, передбачено додаток 3.1. до договору “Перелік та дані комерційних засобів обліку, по яких проводиться розрахунок за відпущену електроенергію Споживачу", який підписано сторонами договору.

Отже, п.7.6 договору в редакції позивача не передбачений Типовим договором, однак його зміст відповідає п.5.6 Правил, не порушує права відповідача, а отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось.

Позивач просить суд викласти пункт 7.7. договору в наступній редакції:

“На підставі показів засобів обліку електричної енергії (в тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД)) та умов додатка 4 "Порядок розрахунків" оформляються такі документи:

- акт прийняття-передавання електричної енергії, за формою зразка додатку 2 до договору;

- акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку”.

Позивач зазначає, що пункт 7.7 договору, у запропонованій ним редакції, узгоджується з пунктом 7.5 Типового договору і приведений у відповідність до назв додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідач, відповідно до протоколу розбіжностей, просить викласти вказаний пункт у наступній редакції:

“На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” оформлюються такі документи:

- акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції);

- акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку”.

Як зазначає відповідач, саме вказана ним редакція дослівно відповідає п.7.5 Типового договору.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.7.5 Типового договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи:

акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції);

абзац третій пункту 7.5 додатка 3 вилучено

акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

В п.9.1 договору, який підписано сторонами, зазначено перелік всіх додатків до договору, серед яких є додаток 4 «Порядок розрахунків».

В п.1 додатку 4 «Порядок розрахунків» визначено графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Разом із тим, додаток під назвою "Графік зняття показів засобу обліку електричної енергії" в п.9.1 договору відсутній.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано виклав пункт 7.7. договору в редакції, запропонованій позивачем, в частині, що узгоджується зі змістом укладеного між сторонами договору та назвами додатків до договору у наступній редакції, без зазначення “в тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД))”:

“На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка 4 "Порядок розрахунків" оформляються такі документи:

- акт прийняття-передавання електричної енергії, за формою зразка додатку 2 до договору;

- акт результатів замірів електричної потужності.

За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку”.

При цьому, позивачем не обґрунтовано необхідності включення до п. 7.7. договору слів “в тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД))”, а отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

В прохальній частині апеляційної скарги позивач просить викласти п.7.7 договору з включенням слів “в тому числі впроваджених у встановленому порядку АСКОЕ (ЛУЗОД))”, однак апелянтом не обґрунтовано в апеляційній скарзі необхідність внесення таких слів до п.7.7 договору.

Позивач просить суд викласти підпункт 8.1.4. пункту 8.1. договору в наступній редакції:

“Споживач складає із субспоживачами, перелік яких визначений у додатку 3.2 "Перелік та дані комерційних засобів обліку субспоживачів" до договору, двосторонній Акт про розподіл обсягів споживання електричної потужності у порядку, визначеному згідно пункту 5.3 Договору та передає його Постачальнику”.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, підпункт 8.1.4. пункту 8.1. договору виключено.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що вказаний пункт договору не відповідає змісту Типового договору.

Розділ 8 договору регулює відносини із третьою особою, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією.

Враховуючи п.5.3, судова колегія зазначає, що підпункт 8.1.4. пункту 8.1. договору відповідає вимогам Правил, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов в цій частині.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось.

Позивач наполягає на викладенні пункту 8.4. договору в наступній редакції:

“У разі повного відключення струмоприймачів основного споживача більше ніж на один розрахунковий період, всі втрати електричної енергії у мережах основного споживача розподіляються Постачальником пропорційно до частки споживання активної електроенергії між субспоживачами, які уклали договір про постачання електричної енергії з Постачальником”.

Позивач зазначає, що вказаний пункт узгоджується з редакцією пунктів 6.28, 6.32 Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, пункт 8.4. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач вказав, що запропонований позивачем пункт договору не відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія зазначає, що розділом 8 договору регулюються відносини із третьою особою, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією.

Згідно з пунктами 6.28, 6.32 Правил, технологічні втрати електричної енергії в мережах споживача розподіляються між суб'єктами господарювання пропорційно обсягу переданої цими мережами належної електричної енергії відповідним суб'єктам господарювання, включаючи споживача-власника цих мереж.

Фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду.

До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.

Величина витрат споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача).

У разі використання технологічних електричних мереж власника електричних мереж (споживача, основного споживача) для електрозабезпечення електроустановок декількох суб'єктів господарювання величина витрат на утримання цих технологічних електричних мереж розподіляється пропорційно обсягам електричної енергії, що надійшла в мережі відповідних суб'єктів господарювання, та обсягу електричної енергії, використаної власником електричних мереж (споживачем, основним споживачем), відповідно до фактичного балансу за розрахунковий період, що минув.

З урахуванням вказаних положень Правил, запропонований позивачем пункт 8.4. договору за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось.

Позивач просить суд викласти пункт 9.5. договору в наступній редакції:

“У випадку бажання Споживача отримувати електричну енергію від іншого постачальника, Споживач завчасно, але не пізніше ніж за 20 днів, повідомляє про це Постачальника. На підставі заяви Споживача складається двосторонній акт, у якому фіксуються покази засобів обліку та виписується платіжний документ для остаточного розрахунку, який має бути оплачений повністю у встановленому порядку. Лише після повного розрахунку Постачальник узгоджує укладання договору купівлі-продажу з іншим постачальником, при цьому дія Договору припиняється в частині постачання активної електроенергії Споживачу на термін дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з іншим постачальником. Всі інші умови цього Договору залишаються в силі”.

Позивач зазначає, що пункт 9.5. договору внесений в текст договору відповідно до пунктів 5.9, 5.10 Правил.

Відповідачем, відповідно до протоколу розбіжностей, пункт 9.5. договору виключено.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що вказаний пункт не відповідає змісту Типового договору.

Судова колегія враховує наступне.

«Інші умови» врегульовано в Розділ 9 договору.

Відповідно до п. 5.9., п. 5.10. Правил, споживач має право укласти договір про купівлю-продаж електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед іншим постачальником електричної енергії. При цьому додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії (додаток 6).

Продаж електричної енергії споживачу постачальником електричної енергії за регульованим тарифом припиняється на строк дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Договір про купівлю-продаж електричної енергії укладається на весь прогнозований обсяг споживання електричної енергії, необхідний споживачу, та на строк, який кратний величині розрахункового періоду.

Про необхідність внесення змін до договору про постачання електричної енергії споживач має не пізніше ніж за 20 днів до початку дії договору про купівлю-продаж електричної енергії письмово повідомити постачальника електричної енергії за регульованим тарифом та остаточно розрахуватися з ним.

Орієнтовна сума остаточного розрахунку з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом станом на перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії визначається за фактичним середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

На підставі заяви споживача постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії і двосторонній акт, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку на перший день дії договору про купівлю-продаж електричної енергії.

На підставі акта визначаються фактичні обсяги електричної енергії, використаної споживачем до першого дня дії договору про купівлю-продаж електричної енергії. Споживачу протягом 5 робочих днів від дня оформлення акта повертаються кошти, сплачені понад вартість електричної енергії, отриманої від постачальника за регульованим тарифом, або виписується платіжний документ для розрахунку за електричну енергію, використану понад обсяг, оплачений постачальнику за регульованим тарифом.

З урахуванням вказаних положень Правил, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 9.5 договору за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, жодним чином не порушує прав відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось.

Згідно з протоколом розбіжностей, відповідач доповнює розділ 9 договору пунктом 9.10 в наступній редакції:

“Сторони погодили, що Законом України “Про електроенергетику” (№ 575/97-ВР) - спеціальним законодавчим актом у сфері електропостачання - визначено право енергопостачальників обмежувати споживачів в електроспоживанні (до припинення електропостачання) лише за умови неповної оплати спожитої електроенергії (частина друга статі 24 зазначеного Закону). Частиною восьмою статті 26 цього ж Закону встановлено обов'язок споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити також лише у разі неповної оплати саме спожитої електроенергії, що кореспондується із правом енергопостачальника, закріпленим в частині другій статі 24 Закону № 575/97-ВР.

Крім того, за змістом частини першої статті 275 ГК України за договором електропостачання споживач зобов'язаний оплатити саме прийняту, тобто спожиту електроенергію.

Чинним законодавством України принцип законності, згідно з яким, у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням викладеного, Сторони погодили, що є неприпустимим та протиправним відключення Споживача від енергопостачання за відсутності передоплати вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електроенергії на наступний розрахунковий період”.

В обґрунтування викладення вказаного пункту в тексті договору відповідач посилається на те, що договір повинен однаковою мірою враховувати інтереси обох сторін, а не бути складений у формі документу, що покладає обов'язки тільки на одну сторону. Договір повинен захищати права споживача від недобросовісних дій суб'єкта природних монополій.

Позивач не погодився на доповнення договору пунктом 9.10, посилаючись на те, що вказаний пункт не передбачений ні Типовим договором, ні Правилами.

Згідно з п. 6.6. Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком.

У разі систематичного (тричі впродовж календарного року) порушення споживачем, який застосовує порядок оплати авансовими та/або плановими платежами, умов договору про постачання електричної енергії в частині своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії авансовими та/або плановими платежами постачальник електричної енергії має право ініціювати внесення змін до договору в частині переведення споживача на попередню оплату заявлених обсягів споживання електричної енергії.

Споживачі, які користуються об'єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Статтею ст. 26 Закону визначено, що за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

За змістом частини першої статті 275 ГК за договором електропостачання споживач зобов'язаний оплатити саме прийняту, тобто спожиту електроенергію.

З огляду на викладені норми, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 08.10.2013 р. у справі № 21-220а13.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою, яка надає право енергопостачальнику обмежити споживачу електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або припинити йому електропостачання, є несплата або неповна оплата останнім рахунків за фактично спожиту електричну енергію.

Запропонований відповідачем п.9.10 договору за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства, хоча і не передбачений у редакції Типового договору, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно викладено вказаний пункт договору у редакції відповідача частково, у відповідності до ст. 24, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”:

"Сторони погодили, що енергопостачальник має право обмежити електроспоживання споживача до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії. Споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої, за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію".

Позивач просить викласти абзац перший пункту 2 додатку № 4 до договору в наступній редакції:

“Споживач до початку розрахункового періоду (до 20 числа календарного місяця) здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості повного заявленого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії, визначеного додатком 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу" до Договору на цей період”.

Відповідачем, згідно з протоколом розбіжностей, викладено абзац перший пункту 2 додатку № 4 до договору в наступній редакції:

“Споживач до початку розрахункового періоду (до 20 числа календарного місяця) має право здійснити платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості повного заявленого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії, визначеного додатком 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу" до Договору на цей період”.

Аналогічні вимоги викладені відповідачем в апеляційній скарзі.

Позивач просить викласти абзац третій пункту 2 додатку № 4 до договору в наступній редакції:

“Сума коштів, які має сплатити Споживач, як попередню оплату, розраховується шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу" до Договору”.

Відповідачем, згідно з протоколом розбіжностей, викладено абзац третій пункту 2 додатку № 4 до договору в наступній редакції:

“Сума коштів, які має право сплатити Споживач, як попередню оплату, розраховується шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 "Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу" до Договору”.

Аналогічні вимоги викладені відповідачем в апеляційній скарзі.

Згідно з п. 6.6. Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком.

У разі систематичного (тричі впродовж календарного року) порушення споживачем, який застосовує порядок оплати авансовими та/або плановими платежами, умов договору про постачання електричної енергії в частині своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії авансовими та/або плановими платежами постачальник електричної енергії має право ініціювати внесення змін до договору в частині переведення споживача на попередню оплату заявлених обсягів споживання електричної енергії.

Споживачі, які користуються об'єктами (електроустановками) на підставі договорів оренди, здійснюють повну попередню оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

Таким чином, вказаним пунктом Правил передбачено саме обов'язок споживача щодо оплати електричної енергії, яка відпускається споживачу, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

З урахуванням положень пункту 6.6. Правил, суд вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо викладення абзацу першого та третього пункту 2 додатку № 4 до договору у запропонованій позивачем редакції, яка за своїм правовим змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому відповідачем не обґрунтовано викладення вказаних абзаців у запропонованій ним редакції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.03.2017 року у справі №920/1262/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.05.2017 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.

Попередній документ
66747519
Наступний документ
66747521
Інформація про рішення:
№ рішення: 66747520
№ справи: 920/1262/16
Дата рішення: 23.05.2017
Дата публікації: 31.05.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Харківський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); нерухомого майна; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Подано апеляційну скаргу (20.03.2017)
Дата надходження: 23.12.2016
Предмет позову: про врегулювання розбіжностей