донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.05.2017 справа №908/2698/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивачів: від відповідача: ОСОБА_5 - довір. не прибув
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж", м. Запоріжжя та Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра", с. Партизани Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від19 грудня 2016 р.
у справі№ 908/2698/16 (суддя Смірнов О.Г.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж", м. Запоріжжя та Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра", с. Партизани Запорізької області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
про визнання іпотек припиненими
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. по справі №908/2698/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Запоріжсантехмонтаж” та Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання припиненими іпотек, передбачених іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року, укладеним між ПАТ “Кредитпромбанк” та ВАТ “Запоріжсантехмонтаж”, та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, укладеним між ПАТ “Кредитпромбанк” та Приватним сільськогосподарським підприємством “Деметра”.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Запоріжсантехмонтаж", м. Запоріжжя та Приватне сільськогосподарське підприємство "Деметра", с. Партизани Запорізької області звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. по справі №908/2698/16 із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржники вважають рішення суду першої інстанції прийнятим із порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зазначили, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» втратило можливість взагалі реалізувати своє право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна. Вважає, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми ч.5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, в порядку якої Публічне акціонерне товариство втратило право на іпотеки, оскільки рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2017р. було визначено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Будко Н.В.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.04.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.
Позивачі у судовому засіданні 22.05.2017р. наполягали на задоволення апеляційної скарги, вважають рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач у судове засідання 22.05.2017р. не прибув, причини неявки не повідомив.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Кредитпромбанк” (далі-Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-Інвест” (далі - Позичальник), був укладений кредитний договір №04/08/06-КЛТ, далі Кредитний договір, за умовами якого (п. 2.1., 1.1.) Банк надає Позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів. Цим Договором встановлюється процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в межах загальної суми 2000000 (два мільйона) доларів США 00 центів з можливістю повної або часткової конвертації у гривні.
Згідно з п. 2.3. Кредитного договору підставою для надання кредитів за цим Договором є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, рахунок-фактуру).
Умовами п. 5.1. Кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення Позичальником кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (Боржника) за Кредитним договором були укладені відповідні договори іпотеки з майновими поручителями, а саме:
- іпотечний договір № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року (далі - Іпотечний договір 1) між Відкритим акціонерним товариством “Кредитпромбанк”, (далі - Іпотекодержатель), та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжсантехмонтаж”, (далі - Іпотекодавець), яким в іпотеку передано: майновий комплекс виробничих приміщень та споруд, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, провулок Тамбовський (вул. Промислова), будинок №1 (один), що належить Відкритому акціонерному товариству “Запоріжсантехмонтаж” на праві власності на підставі Наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області №955, виданого 09.08.1995 року, переліку нерухомого майна від 21.09.1999 року та зареєстрована згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 08.08.2001 року, записано в реєстрову книгу № 8, за реєстровим № 1449;
- іпотечний договір №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року (далі Іпотечний договір - 2) між Відкритим акціонерним товариством “Кредитпромбанк”, далі Іпотекодержатель, та Приватним сільськогосподарським підприємством “Деметра”, далі Іпотекодавець, яким в іпотеку передана: автозапровочна станція, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Приморськ, вул. Мелітопольське шосе, буд. 12а та належить Приватному сільськогосподарському підприємству “Деметра” на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2003 року, серії САА № 487054, виданого на підставі рішення Приморської міської ради від 17.04.2003 року № 97 та зареєстрованого в Приморському комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації 05.05.2003 року в реєстраційній книзі № 1 за реєстраційним № 73.
Відповідно до п. 2.1. Іпотечного договору-1 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором. Вказаний іпотечний договір був посвідчений 26.04.2006 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про що вчинено запис в реєстрі за № 402.
Згідно з п. 2.1. Іпотечного договору-2 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором. Вказаний іпотечний договір був посвідчений 11.09.2007 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7, про що в реєстрі вчинено запис за № 2340.
В подальшому між Публічним акціонерним товариством “Кредитпромбанк” (правонаступник ВАТ “Кредитпромбанк”) та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.06.2013 року, відповідно до якого та Додатку №1 до нього право вимоги за спірним Кредитним договором від 13.03.2006р. №04/08/06-КЛТ перейшло до Публічного акціонерного товариства “Дельта-Банк”.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про звернення стягнення на предмети іпотеки, що належать Публічному акціонерному товариству “Запоріжсантехмонтаж” та Приватному сільськогосподарському підприємству “Деметра”, шляхом визнання права власності відмовлено у повному обсязі.
Враховуючи наведені вище обставини, з огляду на відмову в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, Публічне акціонерне товариство "Запоріжсантехмонтаж" та Приватне сільськогосподарське підприємство "Деметра" звернулись до місцевого господарського суду з позовом про визнання припиненими іпотек, передбачених: іпотечним договором № 04/08/302/06-КЛТ від 26.04.2006 року, укладеним між ПАТ “Кредитпромбанк” та ВАТ “Запоріжсантехмонтаж” та іпотечним договором №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, укладеним між ПАТ “Кредитпромбанк” та Приватним сільськогосподарським підприємством “Деметра”.
Позивачі вважають, що іпотека припинилась з інших підстав, передбачених законом згідно ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, з огляду на той факт, що рішенням суду від 12.04.2016 року у справі № 908/1492/14 вимоги Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про звернення стягнення на предмети іпотеки залишено без задоволення.
В якості нормативного обґрунтування позову, позивачі визначили ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відповідно до якої іпотека припиняється з інших підстав, передбачених цим Законом та ст. 593 Цивільного кодексу України в якій зазначені аналогічні положення.
При розгляді вищевказаних позовних вимог колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України застава - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання.
За правилами ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
У відповідності до ст. 575 Цивільного кодексу України окремим видом застави є іпотека, як застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За змістом ст. 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з патенту укладання договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про іпотеку“ іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Правова природа іпотеки полягає у забезпечення можливості кредитора у разі не виконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюються нормами параграфа 6 глави 49 Цивільного кодексу України (статтями 572-593 ЦК України) та спеціальним Законом, а саме Законом України “Про іпотеку“.
Частиною 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
За правилами ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Підстави припинення правила застави визначені ст. 593 Цивільного кодексу України, а іпотеки, як окремого виду застави також і статтею 17 Закону України “Про іпотеку“.
Так, відповідно до ч. 1ст. 593 Цивільного кодексу право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 17 Закону України “Про іпотеку“ передбачає припинення іпотек у разі:
- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
- визнання іпотечного договору недійсним;
- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
- з інших підстав, передбачених цим Законом.
Таким чином, аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав ніж ті, що визначені в ст. 17 Закону України “Про іпотеку“ та ч. 1ст. 593 Цивільного кодексу, можливе лише у випадку коли таке припинення чітко передбачено відповідним Законом України “Про іпотеку“, або іншим Законом.
Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжсантехмонтаж” та Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно яке є предметом іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами "Ресурс - Інвест" перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року в розмірі 51938203,82 грн.
Вищевказане рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 обґрунтовано тим, що позивач - Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” не довів суду, що він відповідно до п. 4.3. договорів іпотеки за 30 календарних днів попередив іпотекодавців - Приватне сільськогосподарське підприємство “Деметра” та Відкрите акціонерне товариство “Запоріжсантехмонтаж” про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (не надав суду таке попередження та докази направлення або вручення їх іпотекодавцям). При цьому в рішенні зазначено, що позивач безпідставно просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно ТОВ Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами “Ресурс-Інвест” та ВАТ “Запоріжсантехмонтаж” за іпотечними договорами №04/08/303/06-КЛТ від 27.04.2006 року та № 04/0/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року, оскільки вказані договори не містять застереження як набуття права власності на предмет іпотеки. Крім того в рішенні суду вказано, що позивач не довів суду вартість предмета іпотеки при набутті у власність предмету іпотеки, оскільки строк дії звітів про незалежну оцінку вартості предмета іпотечного майна сплинув, а позивач не надав суду нових звітів, у зв'язку із чим безпідставно просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності. Також, у вищевказаному рішенні зазначено, що Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” не направляло іпотекодавцям повідомлення про відступлення права вимоги.
Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини, що були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 не підлягають доведенню, а вказане судове рішення має преюдиційне значення під час вирішення спору в даній справі №908/2698/16, з огляду на той факт, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 не оскаржувалось та є таким, що набрало законної сили.
Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі №908/1492/14 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжсантехмонтаж” та Приватного сільськогосподарського підприємства “Деметра” про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно яке є предметом іпотеки за іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року
Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” втратило право задовольнити вимоги за кредитним договором № 04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 за рахунок майна, переданого в іпотеку за іпотечним договорами № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року саме шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за вищевказаними договорами.
В той же час, пунктами 4.2., 4.3., 4.4. Іпотечного договору № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006р. сторони визначили, що Іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов договору, або Іпотекодавцем умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2. цього договору, Іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає Іпотекодавця та Боржника про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:
- від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог;
- дає Іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним Іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (Іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог Іпотекодержателя. Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня після календарної дати вручення особисто директору (або особі, що виконує його обов'язки) повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу майна або отримання Іпотекодавцем такого повідомлення, направленого рекомендованим листом. Умови цього пункту мають силу договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3. цього Договору унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
Умовами п. 4.2., 4.3., 4.4. Іпотечного договору №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007р. передбачено, що Іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов договору, або Іпотекодавцем умов цього договору. При настанні випадків, передбачених п. 4.2. цього договору, Іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає Іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів:
- набуває право власності на майно;
- від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог;
- дає Іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним Іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (Іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог Іпотекодержателя. Перебіг тридцятиденного строку починається з наступного дня, після календарної дати відправлення Іпотекодержателем повідомлення про свій намір укласти договір купівлі-продажу майна, за місцезнаходженням Іпотекодавця, зазначеним у цьому договорі. Умови цього пункту мають силу договору про задоволення вимог Іпотекодержателя. У випадку, коли виконання пункту 4.3. цього Договору унеможливлюється діями або бездіяльністю Іпотекодавця, Іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, як спірними іпотечними договорами № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006р. та №04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007р., так і вищевказаними положеннями законодавства України передбачено можливість звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб ніж шляхом визнання права власності, зокрема шляхом: продажу майна від свого імені третім особам і спрямування отриманих коштів на задоволення своїх вимог, надання Іпотекодавцю згоди на реалізацію майна третім особам, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, позасудового врегулювання на підставі договору, передачі предмета іпотеки в управління, тощо.
За таких обставин, відмова у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року у справі № 908/1492/14 не є відповідно до приписів ст. 17 Закону України “Про іпотеку” підставою для припинення іпотек, передбачених іпотечним договором № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечним договором № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.
Крім того, вищевказаним рішенням господарського суду не встановлені ані обставини припинення кредитного договору №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року, ані обставини припинення іпотечного договору № 04/08/З02/06-КЛТ від 26.04.2006 року та іпотечного договору № 04/08/І03/06-КЛТ від 11.09.2007 року.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ані Законом України «Про іпотеку», ані будь яким іншим актом цивільного законодавства не передбачено, що наявність судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, може вважатись тією іншою підставою, яка дає можливість для визнання іпотеки припиненою на підставі ст. 17 Закону України “Про іпотеку” та ст. 593 Цивільного кодексу України.
Жодних інших підстав, які зазначені в ст. 17 Закону України “Про іпотеку” та ст. 593 Цивільного кодексу України для припинення іпотеки із матеріалів справи не вбачається та не доведено позивачем. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором №04/08/06-КЛТ від 13.03.2006 року не виконав, що свідчить про чинність спірних договорів іпотеки, які були укладені з метою забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання апелянтів на той факт, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» втратило можливість взагалі реалізувати своє право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прямо суперечать матеріалам справи, в тому числі й рішенню господарського суду Запорізької області від 12.04.2016 року по справі №908/1492/14.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. по справі №908/2698/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на скаржників.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж", м. Запоріжжя та Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра", с. Партизани Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. по справі №908/2698/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2016р. по справі №908/2698/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Е.В. Сгара
Судді: Н.О. Мартюхіна
ОСОБА_8