донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.05.2017 справа №905/3426/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача:ОСОБА_5, ОСОБА_6- довір. ОСОБА_7 - довір.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від20.02.2017
у справі№ 905/3426/16 (суддя К.С. Харакоз)
за позовомДержавної Азовської морської екологічної інспекції, м. Генічеськ Херсонської області
до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
простягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в сумі 1149548,84 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2017 по справі № 905/3426/16:
- задоволено позовні вимоги Державної Азовської морської екологічної інспекції, м.Генічеськ, Херсонська область до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м.Маріуполь, Донецька область про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в сумі 1149548,84грн.;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Донецької обласної ради та місцевого бюджету Маріупольської міської ради шкоду, заподіяну державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в сумі 1149548,84грн., перерахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету (р/рахунок 3311833170005, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37989721, код платежу 24062100).
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2017 по справі № 905/3426/16 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин та належної оцінки доводів відповідача.
Судове засідання 22.05.2017р. було проведено в режимі відеоконференції.
Позивач у судовому засіданні 22.05.2017р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідач у судовому засіданні 22.05.2017р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, представниками відділу інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції в присутності уповноваженого представника ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” був здійснений відбір проб зворотних вод та поверхневих вод Азовського моря, про що складено акти відбору проб від 01.04.2014р. №11, від 23.04.2014р. № 14, від 25.04.2014р. №15, від 28.04.2014р. №16, від 29.04.2014р. №17, від 01.07.2014р. №23.
Зазначені акти відбору проб води підписані представником відповідача без зауважень щодо процедури відбору та щодо дотримання норм законодавства.
На підставі відбору разових проб на водовипусках ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” у період з 01.04.2014р. по 01.07.2014р. були отримані дані аналізів відділу інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ”. На підставі актів відбору проб від 01.04.2014р. №11, від 23.04.2014р. № 14, від 25.04.2014р. №15, від 28.04.2014р. №16, від 29.04.2014р. №17, від 01.07.2014р. №23 відділом інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції складено протоколи вимірювання показників складу та властивостей вод від 06.04.2014р. № 11, від 28.04.2014р. №14, від 30.04.2014р. №15, від 02.05.2014р. №16, від 03.05.2014р. №17, від 07.07.2014р. №23.
За результатами проведених вимірювань відділом інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” встановлено факт порушення водного законодавства, вчиненого ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ”, а саме: за усередненими даними відділу інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” максимальне перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9: середнє значення вмісту міді 0,019 г/куб.м., що на 1,36 рази перевищує встановлені норми, середнє значення вмісту заліза загального 0,56 г/куб.м., що на 1,70 рази перевищує встановлені норми.
Вказаний факт порушення водного законодавства України зафіксовано складеним Державною Азовською морською екологічною інспекцією протоколом №26 від 07.11.2014р.
Зі змісту зазначеного акту вбачається, що в період з 01.04.2014р. по 01.07.2014р. ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” скинуті в акваторію Азовського моря промислові стоки з концентрацією забруднюючих речовин, яка перевищує встановлені норми. У наведеному протоколі зафіксовано, що за усередненими даними відділу інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції та лабораторії ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” перевищення норм забруднюючих речовин у скиді стічних вод склало по промвипуску № 9: мідь - у 1,36 рази, залізо загальне - у 1,70 рази.
Згідно з „Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783 (надалі - Методика), провідним спеціалістом відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря було здійснено розрахунок збитку, заподіяного природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ПрАТ “МК “АЗОВСТАЛЬ” з перевищенням норм забруднюючих речовин за період з 01.04.2014р. по 01.07.2014р., відповідно до якого загальний розмір шкоди склав 1149548,84 грн. При розрахунку застосована формула 16 Методики.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 26 від 09.12.2014р. разом з розрахунком збитків заподіяних природному середовищу Азовського моря в результаті скиду стічних вод з промвипуску № 9 ПАТ “МК “Азовсталь” за період з 01.04.2014р. по 01.07.2014р., з пропозицією добровільно відшкодувати шкоду в розмірі 1 149 548, 84 грн., заподіяну державі внаслідок порушення Водного кодексу України та Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
У зв'язку із залишенням вищевказаної претензії без задоволення, Державна Азовська морська екологічна інспекція звернулась до суду першої інстанції із позовом до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення нормативів допустимих скидів забруднюючих речовин в сумі 1 149 548,84грн.
При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Стаття 1166 Цивільного кодексу України містить загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).
Формула № 16, на підставі якої позивачем здійснений розрахунок збитків, передбачена пунктом 7.2 Методики, яким визначений порядок та методологія проведення розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (морські води) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС (граничнодопустимого скиду).
У п. 1.7 Методики визначено поняття граничнодопустимого скиду (ГДС) - це маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об'єкта за одиницю часу.
Наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством (п. 2.1 Методики).
Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом (п. 2.2. Методики).
Згідно з п. 2.3 Методики при визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи.
Частиною 1 статті 70 Водного кодексу України встановлено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" і з метою удосконалення роботи по розробці та затвердженню гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти із зворотними водами Міністерством охорони навколишнього природного середовища 15.12.1994 р. затверджено Інструкцію про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами № 116 (далі - “Інструкція про встановлення ГДС”), зареєстрована в МЮУ від 22.12.1994 р. за № 313/523.
Пунктом 2.1 Інструкції про встановлення ГДС встановлено, що скид зворотних вод у водні об'єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку органами Мінприроди України. Величини ГДС речовин розробляються і затверджуються для діючих і тих, що проектуються, підприємств-водокористувачів, які мають (будуть мати) організовані скиди зворотних вод з господарської ланки круговороту води у природні ланки (річкові, озерні, морські), тобто у водні об'єкти. Величини ГДС речовин встановлюються для кожного окремого випуску зворотних вод у поверхневі та морські води у випадках відповідно до п. 1.9 на основі нормативних документів, які регламентують скид зворотних вод і встановлюють норми якості води водних об'єктів.
Відповідно до п. 2.13 зазначеної Інструкції після встановлення ГДС речовин вимагається дотримання як допустимих мас, так і допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а також не допускається перевищення затвердженої витрати зворотних вод.
Під гранично допустимими концентраціями (ГДК) слід розуміти встановлений рівень концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається не придатною для конкретних цілей водокористування (п. 1.2 Методики).
Додатком № 1 до Інструкції (Розрахунок гранично допустимих скидів (ГДС) речовин) передбачено, що величини ГДС визначаються як добуток максимальної годинної витрати зворотних вод q', куб. м/год на допустиму концентрацію забруднюючої речовини С гдс г/куб. м. При розрахунку умов скиду зворотних вод спочатку визначається значення ОСОБА_1 , що забезпечує нормативну якість води в контрольних створах з урахуванням вимог п. 2.12, далі визначається ГДС за формулою ГДС = q'С гдс.
В матеріалах справи міститься дозвіл на спеціальне водовикористання, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області та погоджений Відділом регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області та Гранично допустимі скиди (ГДС) речовин у водний об'єкт із зворотними водами ПАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” на період з 30.06.2011 р. до 01.01.2015 р. Відповідно до вказаного дозволу за випуском № 9 встановлені на зазначений період наступні показники: затверджені витрати стічних вод для встановлення ГДС - 270000,0 тис.м3/рік, 30821,9 м3/год, затверджена допустима концентрація міді 0,014 мг/дм3, у зв'язку із застосуванням цих показників затверджений показник ГДС (мідь) 431,5 г/год., затверджена допустима концентрація заліза 0,24 мг/дм3, у зв'язку із застосуванням цих показників затверджений показник ГДС (залізо) 7397,3 г/год.
Для розрахунку маси наднормативного скиду забруднюючих речовин (формула 1 п. 5.1 Методики) державними інспекторами відділу інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції використовувалися фактичні витрати зворотних вод. Середня фактична концентрація забруднюючої речовини (міді) у зворотних водах, що дорівнювала 0,019 мг/дм3, яка порівнювалася із затвердженою допустимою концентрацією 0,014 мг/дм3, яка є нормативом гранично допустимого скиду (ГДС) речовин в Азовське море з випуску № 9. Середня фактична концентрація забруднюючої речовини (заліза) у зворотних водах, що дорівнювала 0,56 мг/дм3, яка порівнювалася із затвердженою допустимою концентрацією 0,24 мг/дм3, яка є нормативом гранично допустимого скиду (ГДС) речовин в Азовське море з випуску № 9.
В п. 8 ГДС визначені фактичні і затверджені склад і скид речовини у стічних водах з випуску № 9. Затверджена допустима концентрація і затверджений допустимий скид є нормативами затвердженого скиду речовин у стічних водах, а отже є пов'язаними між собою.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що перевищення показника допустимої концентрації впливає на показник скиду речовин в водний об'єкт.
Контроль за дотриманням встановлених обмежень на скид зворотних вод, які вказані у затверджених документах, що визначають ГДС, ТПС речовин і плани водоохоронних заходів, здійснюється органами Мінприроди України на підставі даних, що представляються водокористувачами, контрольних замірів і обстежень (п. 4.1 Інструкції про встановлення ГДС).
Контроль здійснюється згідно з чинним законодавством і нормативними документами, що регламентують порядок проведення контролю за водоохоронною і водогосподарською діяльністю водокористувачів.
Вимірювання показників концентрацій нормованих речовин у зворотних водах для визначення їх маси виконуються шляхом аналізу змішаних проб, відібраних вручну або за допомогою пробовідбірників змішаних (середньогодинних, середньодобових) проб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду свідоцтво про атестацію відділу інструментально-лабораторного контролю Державної Азовської морської екологічної інспекції, що надає право на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, у тому числі щодо замірювань концентрації міді та заліза у зворотних водах.
Здійснення відбору проб не потребує направлення на перевірку, переліку питань, що підлягають перевірці тощо і отримані результати аналізу використовуються для визначення наявності чи відсутності факту наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами.
Колегія суддів вважає, що факт порушення водного законодавства позивачем встановлений у передбачений законодавством спосіб, тому доводи апелянта, що позивачем фактично не здійснювалися заходи державного контролю за дотриманням водного законодавства, колегією суддів не приймаються як безпідставні.
Враховуючи викладене, а також те, що в ході відбору проб представник відповідача не заперечував факт відповідності відбору нормам діючого законодавства та також відсутність заперечень щодо висновків, зроблених у протоколах, щодо встановлення фактичної концентрації у відібраних пробах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і визнав факт перевищення показника ГДК (мідь та залізо) у скиді стічних вод в період квітень - липень 2014 р. за випуском № 9.
Згідно з п 4.3 Інструкції вважається порушенням, якщо вимірювані показники витрат, концентрацій нормованих речовин чи властивостей зворотних вод та розрахункові значення скиду (маси) речовин перевищують однойменні відповідні показники, що встановлені на поточний термін. Тобто контролюється перевищення тимчасово погоджених показників чи гранично допустимих показників, які повинні бути досягнуті на термін контролю.
Враховуючи встановленні в ході проведення заборів проб протягом квітня - липня 2014 року та показників лабораторії відповідача, перевищення нормативу концентрації міді у стічних водах по Випуску № 9, та відсутність з цього приводу обґрунтованих спростувань з боку скаржника, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом і вважає доведеним факт перевищення ГДС (для міді та заліза) через перевищення гранично допустимої концентрації вказаних речовин у зворотних водах по випуску № 9.
Доводи апелянта щодо недоведеності позивачем факту скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС з огляду на викладене колегією суддів не приймаються до уваги як безпідставні.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для покладання на відповідача цивільно-правової відповідальності, а саме: стягнення заподіяної шкоди, наявні всі складові правопорушення: протиправна поведінка, вина та шкода, які знаходяться у причинному зв'язку.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем заподіяна шкода, яка підлягає визначенню із застосуванням формули 16 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків для розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок перевищення гранично допустимих скидів в Азовське море.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок шкоди та враховуючи відсутність обґрунтованих заперечень з боку відповідача щодо наданого розрахунку, місцевий господарський суд визнав доведеним розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок перевищення гранично допустимих скидів в Азовське море стічних вод у сумі 1 149 548,84 грн., з чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.
Згідно зі ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, у тому числі, у допущенні наднормативних, викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. За змістом зазначеної статті підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Розділом X Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено економічний механізм забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
Зокрема, статтею 47 цього Закону передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, у тому числі, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Статтею 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
У главі 9 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України № 128 від 09.08.2013р. передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головними управліннями Казначейства за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги Державної Азовської морської екологічної інспекції із розподілом стягнутої суми між державним та місцевими бюджетами, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи і не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з мотивів, викладених в постанові.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд у аналогічній справі №905/1917/16 від 25.04.2017р. між тими ж сторонами, але за інший період.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2017 по справі № 905/3426/16 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2017 по справі № 905/3426/16 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2017 по справі № 905/3426/16 - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Е.В. Сгара
Судді: О.Л. Агапов
ОСОБА_3