номер провадження справи 28/30/17
22.05.2017 Справа № 908/630/17
Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши справу
за позовом Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 42-а)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” (69037, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40)
про стягнення 2242065,04 грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №17/1-5949 від 18.07.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №01-С від 03.04.2017 р.);
29.03.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” про стягнення різниці вартості недопоставленого природного газу в сумі 1 956 426,50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 285 638,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами укладено договір постачання природного газу від 25.12.2015 р. №ПГ-042/16-УМГ ХТГ, за яким відповідач зобов'язався поставити позивачу в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. природний газ для власного використання в обсягах та за ціною, обумовлених договором. Позивач вказує, що на підставі заявки позивача про запланований на грудень 2016 року обсяг товару відповідач виставив на оплату рахунок-фактуру від 14.11.2016 р. №ЕГ-0000268 на оплату газу в кількості 2500,00 тис. куб.м. за ціною 6103,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 18 309 000,00 грн. Позивач здійснив повну передоплату вартості газу за цим рахунком платіжним дорученням від 18.11.2016 р. №1384. У той же час відповідач поставив позивачу відповідно до акту наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №12-16-1603000636/ПГ/2016-55738 від 31.12.2016 р. неповний обсяг газу - 2 232,860 тис. куб.м., що на 267,14 тис. куб.м. менше узгодженого. Різниця вартості недопоставленого газу становить 1 956 426,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню за прострочення поставки товару в розмірі 148 688,68 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару - 136 949,86 грн.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 549, 550, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 193, 230 Господарського кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2017р. позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №908/630/17, присвоєно справі номер провадження 28/30/17, призначено справу до розгляду на 20.04.2017 р.
18.04.2017 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити позивачу в позові. Зазначає, що 24.11.2016 р. відповідач у телефонній розмові повідомив позивача про необхідність зміни ціни на газ внаслідок її збільшення власниками ресурсу природного газу. Листом вих. №710 від 28.11.2016 р. відповідач повідомив позивача про зміну ціни на газ та надіслав проект додаткової угоди. Посилається на те, що за умовами п.4.3.2 договору зміна власником ресурсу ціни на газ, в тому числі протягом місяця споживання, є підставою для зміни договірної ціни. Така ціна вважається погодженою і є обов'язковою для розрахунків. Зауважив, що посилання позивача про зміну ціни прейскурантом НАК «Нафтогаз України» є невірним, оскільки зміна ціни відбулася внаслідок її збільшення власниками ресурсу, що підтверджується висновком Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-1060 про визначення середньої ринкової вартості природного газу в грудні 2016 року. Також за умовами п. 4.3.1 договору в разі незгоди споживача із встановленою ціною, крім випадків, передбачених п. 4.3.2 договору, додаткова угода не підписується, а споживач зобов'язується надати постачальнику листа, погодженого газорозподільним підприємством, про зняття обсягів природного газу в даному місяці постачання. Однак з 24.11.2016 р. та на протязі майже усього місяця постачання відповідач не отримував від позивача повідомлення про відмову від погодження ціни та зняття замовлених обсягів газу. Крім того, зауважує, що відповідач склав акт приймання-передачі природного газу на підставі обсягів фактично спожитого позивачем газу, зазначених ним в акті від 31.12.2016 р. про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Відповідач об'єктивно не мав змоги поставити повний замовлений обсяг природного газу для споживача, оскільки в даному випадку виник би позитивний дисбаланс природного газу, тобто перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу. Також посилається на те, що відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» позивач мав право на безоплатну зміну постачальника газу. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що в даному випадку відсутня його вина, як підстава для застосування господарських санкцій, та відсутні підстави для повернення суми попередньої оплати, оскільки поставка газу здійснювалась за збільшеною ціною.
В судовому засіданні 20.04.2017 р. оголошувалася перерва до 22.05.2017 р.
18.05.2017 р. відповідач надав суду письмові пояснення про те, що ціни на поставку природного газу є вільними нерегульованими.
В судовому засіданні 22.05.2017 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав заперечення на відзив. Також подав заяву про уточнення періоду нарахування штрафних санкцій, визначивши його з 01.01.2017 р. по 17.03.2017 р. Вказане уточнення не суперечить ст. 22 ГПК України та прийнято судом до розгляду, оскільки позивач лише уточнює період нарахування штрафних санкцій, визначений кількістю 76 днів в розрахунку позовних вимог (додаток №1 до позовної заяви).
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив в повному обсязі.
В судовому засіданні 22.05.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
25.12.2015 р. між Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (надалі - ДП НВКГ “Зоря” - “Машпроект”, споживач, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” (надалі - ТОВ “ЕКСИМГАЗ”, постачальник, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу №ПГ-042/16-УМГ ХТГ.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу з 01 січня по 31 грудня 2016 року включно природний газ для власного використання з транспортуванням магістральними трубопроводами (далі - товар, товар скорочено іменується також як газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.
У п. 1.2 договору визначено загальний обсяг товару, що підлягає поставці - 22 232,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень - 3 500; лютий 2 700; березень - 2 200; квітень - 1 800; травень - 900; червень - 900; липень - 841; серпень - 841; вересень - 900; жовтень - 1600; листопад 2 550; грудень 3 500.
Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі можуть бути зменшені у зв'язку із зменшенням фактичного обсягу видатків споживача.
За умовами пунктів 2.1.1 - 2.2.1. договору об'єм природного газу, що має бути поставлений постачальником, підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок споживача, які подаються не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невід'ємною частиною договору. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим об'ємом природного газу є плановий об'єм, визначений пунктом 1.2 договору. У випадку, якщо місячний об'єм споживання природного газу споживачем зменшується або збільшується +-5,0 відсотків порівняно із замовленим об'ємом, споживач повинен письмово, шляхом вручення письмової заявки, повідомити про це постачальника не пізніше 20-го числа місяця споживання. У випадку неподання споживачем письмової оригінальної заявки у строк, встановлений п. 2.2 даного договору, об'єм природного газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі природного газу, оформленим згідно з розділом 3 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку, встановленому даним договором.
Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Строк дії договору встановлено у п. 9.1 договору з моменту його підписання і по 21.12.2016 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.
До договору сторонами вносилися зміни додатковими угодами №1 від 25.12.2015 р., №2 від 15.02.2016 р., №3 від 23.02.2016 р., №4 від 27.04.2016 р., №5 від 31.05.2016 р., №6 від 31.05.2016 р. №7 від 26.07.2016 р., №8 від 20.09.2016 р., №9 від 29.09.2016 р., №10 від 28.10.2016 р.
Так, пунктом 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 15.02.2016 р. передбачено, що споживач зобов'язаний сплатити вартість об'єму природного газу на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати замовлених обсягів природного газу до 19-го числа місяця, що передує місяцю поставки, у відповідності до рахунку на оплату, виставленого постачальником. Рахунок постачальника повинен містити посилання на номер та дату договору, ціну природного газу, визначену у п. 4.1 договору. та загальну вартість природного газу, за який здійснюється оплата, з ПДВ.
Додатковою угодою №10 від 28.10.2016 р. узгоджено ціну природного газу, який планується до постачання у листопаді 2016 року, яку споживач сплачує постачальнику за 1000,0 кубічних метрів природного газу, в розмірі 6103,00 грн., крім того ПДВ - 1220,60 грн., а разом - 7323,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із факс-повідомленням №03/1-98 від 14.11.2016 р. щодо номінації споживання газу у грудні 2016 року, відповідно до якого потреби позивача у споживанні газу в грудні складають 2500,00 тис куб. м.
На підставі даної заявки відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №ЕГ-0000268 від 14.11.2016 р. на оплату газу в кількості 2500 тис. куб. м. за ціною 7323,60 грн. з ПДВ на суму 18 309 000,00 грн. з ПДВ.
Платіжним дорученням №1384 від 18.11.2016 р. позивач повністю оплатив даний рахунок.
01.12.2016 р. позивач отримав від відповідача лист вих. №710 від 28.11.2016 р. з пропозицією підписати додаткову угоду до договору в частині збільшення ціни на газ до 6833,33 грн., ПДВ - 1366,67 грн., разом - 8200,00 грн. у зв'язку із збільшенням ціни природного газу на грудень 2016 року, затвердженої прейскурантом НАК «Нафтогаз України». До листа було додано підписаний з боку відповідача проект додатної угоди.
Розглянувши вказану пропозицію, позивач надіслав відповідачу лист вих. №17/1-10872 від 16.12.2016 р. про відмову в укладанні додаткової угоди з вимогою поставити заявлений та оплачений раніше товар.
Відповідно до акту №12-16-1603000636/ПГ/2016-55738 від 31.12.2016 р. ПАТ «Укртрансгаз» філія УМГ «Харківтрансгаз» надало, а ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 2 232,86 тис. куб.м.
На підставі відомостей про передані споживачу обсяги газу відповідачем було складено зі свого боку акт від 31.12.2016 р. прийому-передачі природного газу в кількості 2232,86 тис. куб. м. за ціною 8200,00 грн. з ПДВ на загальну суму 18 309 443,06 грн. з ПДВ.
Враховуючи те, що відповідач поставив позивачу газ в меншому обсязі, ніж було заявлено позивачем, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №17/1-467 від 19.01.2017 р. про повернення різниці вартості оплаченого, але не поставленого газу, та сплату пені за недопоставку товару.
Відповідач у листі-відповіді вих. №58 від 06.02.2017 р. не визнав вимог позивача та наполягав на укладенні додаткової угоди про збільшення ціни на газ у грудні 2016 року.
На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача різниці вартості недопоставленого природного газу в сумі 1 956 426,50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 285 638,54 грн., з яких пеня за прострочення поставки товару - 148 688,68 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару - 136 949,86 грн.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором постачання природного газу від 25.12.2015 р. №ПГ-042/16-УМГ ХТГ, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору.
Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Частиною 2 статті 12 Закону України від 09.04.2015р. № 329-VIII «Про ринок природного газу» передбачено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 5, ч. 6 статті 4 Закону України від 09.04.2015р. № 329-VIII «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Регулятор має право встановлювати тимчасові тарифи на транспортування, розподіл, зберігання (закачування, відбір) природного газу (щодо газосховищ, до яких застосовується регульований режим доступу відповідно до статті 48 цього Закону) та послуги установки LNG у разі, якщо оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища або оператор установки LNG вчасно не надав розрахунки відповідних тарифів для їх встановлення Регулятором, а також приймати рішення щодо механізму надання компенсації, якщо остаточні тарифи відрізняються від тимчасових.
Рішення Регулятора про встановлення тарифів на послуги транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу, послуги установки LNG підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на веб-сайті Регулятора.
У спірних правовідносинах ціна на поставку природного газу є вільною, тобто такою, що встановлюється між постачальником та споживачем, що підтвердив відповідач у своїх письмових поясненнях до суду.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За умовами п. 4.3.2 договору зміна ціни на природний газ, в тому числі протягом місяця споживання, відбувається у зв'язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади, наказів НАК «Нафтогаз України», власниками ресурсу газу, які впливають на ціну природного газу, в тому числі граничного рівня цін на природний газ та тарифів на транспортування і розподіл природного газу, є встановленою для споживача, їм погодженою та обов'язковою для розрахунків між сторонами за цим договором.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що зміна ціни природного газу відповідно до п.4.3.2 даного договору визначається в додаткових угодах до даного договору у зв'язку з тим, що зміна ціни може відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору підлягає зміненню в залежності та пропорційно таким змінам.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що умови договору може бути змінено на підставі нормативних актів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, НКРЕ або іншого органу, що регулюють відносини з поставок природного газу та правил роботи на ринку газу України, шляхом підписання відповідних додаткових угод.
Згідно з п. 9.3 договору всі доповнення та додаткові угоди набирають чинності та мають перевагу над раніше укладеними та над положеннями даного договору в разі, коли вони укладені в письмовій формі, мають дату, номер, посилання на даний договір, підписи уповноважених представників сторін та оригінальні печатки підприємств.
Відповідно до п. 4.3.1 договору в разі незгоди споживача з встановленою ціною, крім випадків, передбачених п. 4.3.2, додаткова угода не підписується, а споживач зобов'язується надати постачальнику листа, погодженого з газорозподільним підприємством, про зняття обсягів природного газу в даному місяці постачання, погодженого з оператором Єдиної газотранспортної системи протягом 3 робочих днів з моменту недосягнення згоди про зміну ціни на природний газ.
З аналізу зазначених умов договору слідує, що у випадку зміни ціни на газ відповідно до п. 4.3.2 договору ціна на газ змінюється не автоматично, як вважає відповідач, а шляхом підписання додаткової угоди, підписання якої є обов'язковим для споживача.
Зазначений висновок суду ґрунтується також на тому, що ціна є істотною умовою договору і її зміна має відбуватися в тій же формі, що й укладення договору, що забезпечує чітке визначення періоду, з якого у сторін виникають нові права та обов'язки, пов'язані з такою зміною, зокрема момент, з якого у споживача виникає обов'язок сплачувати нову ціну за товар.
В даному випадку, як встановлено судом, ціни на природний газ є вільними, які встановлюються за погодженням сторін, а не державними регульованими. Тому момент застосування в договорі нової ціни має бути погодженим сторонами у встановленому порядку.
Посилання відповідача на те, що зміна ціни на газ була обумовлена збільшенням ціни власниками ресурсу, а не прейскурантом ПАТ «НАК «Нафтогаз України», спростовуються змістом додаткової угоди №11, яка була направлена відповідачем позивачу для підписання. В ній зазначено, що підставою для її укладення є збільшення ціни природного газу на грудень 2016 року, затвердженої прейскурантом ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Відповідно до прейскуранту цін на природний газ з 1-го та 23-го грудня 2016 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» встановлено ціну природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» без ПДВ в розмірі 6 484,00 грн. Тобто дана ціна застосовується для газу, видобутого з ресурсу ПАТ «НАК «Нафтогаз України». В договорі не зазначено, хто є власником ресурсу газу, що постачається споживачу.
В додатковій угоді №11 відповідач пропонував встановити ціну в розмірі 6 833,33 грн., крім того ПДВ - 1366,67 грн., всього - 8200,00 грн. з ПДВ. У відзиві відповідач пояснив, що така ціна визначена ним на підставі висновку Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-1060 від 01.12.2016 р. про середню ринкову вартість природного газу для промислових споживачів станом на 01 грудня 2016 року в розмірі 8 573,80 грн.
З висновку вбачається, що він складений на підставі документів та інформаційних матеріалів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та «Укртрансгазсервіс». Однак умови договору не містять такої підстави для зміни ціни на газ, як висновок торгово-промислової палати. Враховуючи те, що в договорі на постачання газу сторони не визначили конкретно власників ресурсу, від яких залежить встановлення ціни на газ, факт зміни ціни власниками ресурсу підлягає доведенню постачальником в загальному порядку.
В силу приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не доведено правових підстав для застосування до розрахунків сторін запропонованої ним ціни на грудень 2016 року в розмірі 8200,00 грн. з ПДВ.
Положення договору щодо обов'язковості зміни ціни на газ у випадку зміни ціни власниками ресурсу можуть бути підставою для спонукання споживача укласти відповідну додаткову угоду в судовому порядку.
За відсутності належно укладеної сторонами додаткової угоди про зміну ціни на газ у грудні 2016 року у суду відсутні правові підстави застосовувати нову ціну на газ. Тому застосуванню підлягає остання погоджена сторонами ціна на газ в розмірі 7323,60 грн. з ПДВ.
До того ж, як було зазначено вище, відповідно до п. 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 15.02.2016 р. передбачено, що споживач зобов'язаний сплатити вартість об'єму природного газу на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати замовлених обсягів природного газу до 19-го числа місяця, що передує місяцю поставки, у відповідності до рахунку на оплату, виставленого постачальником.
Позивач у встановлений строк оплатив рахунок на оплату природного газу за грудень 2016 року, який відповідач виставив за ціною 7323,60 грн. з ПДВ, погодженою сторонами в договорі. Тим самим відповідач підтвердив, що поставка газу в грудні 2016 року відбуватиметься за узгодженою ціною.
Виходячи із зазначених вище норм права, суд вважає, що після отримання відповідачем попередньої оплати за газ в повному обсязі, поставка товару має відбуватися за узгодженою сторонами ціною, а можлива зміна ціни на газ - тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а не в односторонньому порядку.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 1.2 договору сторонами узгоджено строк поставки спірного обсягу газу - грудень 2016 року.
Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, замовлений обсяг поставки газу повинен бути поставлений до кінця відповідного місяця поставки, в даному випадку - до 31 грудня 2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що до кінця грудня 2016 року відповідач не поставив позивачу увесь оплачений обсяг газу, він повинен повернути позивачу різницю вартості попередньо оплаченого, але непоставленого газу.
Виходячи з останньої погодженої сторонами ціни на газ вартість непоставленого, втім оплаченого, обсягу газу складає: 267,14 тис. куб. м. х 7323,60 грн. з ПДВ = 1 956 426,50 грн.
За таких обставин суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача різниці вартості оплаченого, але непоставленого природного газу в сумі 1 956 426,50 грн., а доводи відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростованими вищенаведеними обставинами.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення поставки товару в розмірі 148 688,68 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару в сумі 136 949,86 грн. на підставі 6.3 договору.
Відповідно до заяви про уточнення періоду нарахування штрафних санкцій, період нарахування пені становить з 01.01.2017 р. по 17.03.2017 р.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що в разі непоставки або недопоставки постачальником природного газу відповідно до умов даного договору, останній сплачує на користь споживача пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення поставки та/або недопоставка за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково нараховується та стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій є формою відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В даному випадку, як з'ясовано судом зі слів представників сторін, та вбачається із акту наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2016 р., складеного між позивачем та філією УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» позивачу був поставлений фактично спожитий ним обсяг газу. Відповідач склав акт приймання-передачі природного газу на підставі обсягів фактично спожитого позивачем газу, зазначених ним в акті від 31.12.2016 р. про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Отже, відповідач об'єктивно не мав змоги поставити повний замовлений обсяг природного газу для споживача, оскільки протягом місяця поставки газу позивач використав той обсяг газу, який йому був потрібен і більшої кількості газу не потребував. Жодних доказів звернення до відповідача з вимогами допоставити газу, необхідний у виробництві, або доказів отримання додаткових обсягів газу у третіх осіб позивачем не надано. Також не надано доказів припинення постачання газу відповідачем. Таким чином, позивач фактично міг отримати той обсяг газу, який йому був потрібен у спірному місяці.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вини відповідача в недопоставці газу немає, тому підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні. У зв'язку з цим суд відмовляє позивачу у стягненні пені за прострочення поставки товару в розмірі 148 688,68 грн. та штрафу в сумі136 949,86 грн.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Так, згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за розгляд майнових вимог в даній справі про стягнення 2 242 065,04 грн. складає 1,5% від ціни позову, а саме: 33 630,98 грн. Звідси пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір складає: 1 956 426,50 грн. (задоволено судом) / 2 242 065,04 грн. (заявлено) х 33 630,98 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 29 346,40 грн. (судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКСИМГАЗ” (69037, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 40, ідентифікаційний код 38146483) на користь Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 42-а, ідентифікаційний код 31821381) різницю вартості недопоставленого природного газу в сумі 1 956 426,50 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч чотириста двадцять шість грн. 50 коп.) та витрати на сплату судового збору в сумі 29 346,40 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста сорок шість грн. 40 коп.).
Видати наказ.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Суддя О.В.Федорова
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25 травня 2017 р.