Справа № 761/19579/16-к
Провадження №1-кп/761/381/2017
іменем України
15 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
секретар судового засідання ОСОБА_3
за участі:
сторони обвинувачення - прокурор ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
Так, 20 березня 2016 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку №22-А по вул. Грекова, у м. Києві, біля даного будинку вступив у словесний конфлікт із раніше йому невідомим громадянином, а саме ОСОБА_5 ,, який являється власником автомобіля марки “Nissan”, моделі “Tiida”, білого кольору із реєстраційними номерами НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 обурило включене дальне світло фар, яке світило йому в обличчя. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_5 ,, ОСОБА_2 , повідомив ОСОБА_5 , у грубій формі, щоб останній виключив фари автомобіля. На що ОСОБА_5 відмовився та ОСОБА_2 , пішов з місця конфлікту. В цей же час, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 ,, для продовження з'ясування стосунків, повернувся до припар кованого автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_5 , що розташований поряд з будинком №22-А по вул.. Грекова у м. Києві, при цьому взяв із собою заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження автомобіля предмет, а саме металеву трубу, яка являється частиною навісного карнизу. Після цього, бажаючи протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, ОСОБА_2 , підійшов до автомобіля марки “Nissan”, моделі “Tiida”, білого кольору із реєстраційними номерами НОМЕР_1 , в якому знаходився раніше йому невідомий чоловік ОСОБА_5 , та намагаючись самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи пказати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю та висловлюючись нецензурною лайкою, із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та пошкодження транспортного засобу металевої труби, який він тримав у своїй правій руці, безпричинно наніс один удар по вище вказаному автомобілю, чим його пошкодив. Після чого виникла бійка, в ході якої громадянин ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 ,, а саме в область грудної клітини та плеча останнього, завдавши йому тим самим тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні лівого плеча в середній-нижній третині косо-вертикально подовжений синець та на боковій поверхні грудної клітини зліва в проекції 4-5 ребер, які згідно висновку експерта №702\Ж від 21.03.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Хуліганські дії ОСОБА_2 продовжувались на протязі приблизно 20 хвилин, після чого останній з місця вчинення кримінального правопорушення поїхав на власному автомобілі у невідомому напрямку.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_2 допитаний у суді, винуватість у вчиненні злочину за ч.4 ст. 296 КК України визнав частково, та надав показання, що йшов по вулиці, не маючи при собі алкогольних напоїв, побачив машину, в якій сидів чоловік, та йому здалось, що водій автомобіля ввімкнув дальнє світло, тому він підійшов до нього і сказав, що якщо він стоїть, то потрібно вимкнути світло. Чоловік вийшов з машини, в грубій формі відповів ОСОБА_2 , що його обурило та він відійшов, взяв трубу (вона в нього в машині була не спеціально), повернувся назад і вдарив по машині. Дитину ОСОБА_2 в машині не побачив, але вже коли вдарив, то почув як закричала дитина, тому він запропонував розійтись та почав відходити, а водій підбіг до ОСОБА_2 , направив йому в обличчя газовий балончик та використав його. ОСОБА_2 намагався оборонятись, використовуючи трубу, але із-за сліз він нічого не бачив, і не пам*ятає, попав він по ньому трубою чи ні. Після всіх подій ОСОБА_2 пішов додому та умився, також у мнього залишились синці на обличчі. Данні події відбулись на відстані 15-15 метрів від автомобіля ОСОБА_5 .
Потерпілий ОСОБА_5 допитаний у суді, надав показання, що ввечері він з дитиною вийшли з дому, сіли в машину, дитина сіла на заднє сидіння автомобіля. ОСОБА_5 увімкнув світло, почав прогрівати автомобіль, це заняло десь 2-3 хвилини, до них підійшов молодий чоловік з пляшкою пива в руці і сказав, що йому заважає світло. ОСОБА_5 відповів йому, що вже зараз буде їхати і попросив їх з дитиною не турбувати, після чого сів в автомобіль та почав здавати назад. У подвір*ї, в якому проживає ОСОБА_5 є два виїзди на дорогу, він почав рух до основного виїзду, не швидко, тому що на подвір*ї - пішоходна зона. В цей час ОСОБА_2 вийшов з автомобіля «Рено», з металевою трубою та наніс удар по даху автомобіля, де знаходився ОСОБА_5 . ОСОБА_5 попросив ОСОБА_2 , заспокоїтись, але на його слова він не реагував, тому він вийшов з автомобіля, взявши з собою газовий балончик та використав його, направивши на ОСОБА_2 та відняв металеву трубу та викинув. Від*їхавши ОСОБА_5 викликав поліцію, до них спустився сусід, який був свідком. Машина з якої вийшов чоловік з трубою - жовте рено, в детялях ОСОБА_6 не пам*ятає. ОСОБА_2 вживав нецензурну лексику. Коли ОСОБА_5 виходив з автомобіля то йому ОСОБА_7 було нанесені удари металевою трубою та попав йому в руку. Коли перший раз до ОСОБА_5 підійшов ОСОБА_2 , то він вийшов з автомобіля для розмови з ним, потім знову сів в автомобіль, думаючи, що ОСОБА_2 пійшов. ОСОБА_5 не міг подумати, що так станеться.
На підтвердження події злочину та вини ОСОБА_2 у його вчиненні прокурором надані суду та безпосередньо у судовому засіданні дослідженні документи, а саме: протокол огляду місця події від 20.03.2016 року з фото таблицею; постанову про визнання доказом та передачу його на зберігання від 21 березня 2016 року; рапорт про поміщення речового доказу на зберігання; квитанція №ФП0001033в про прийняття речового доказу; висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.03.2016 року №702\Ж; акт виконаних робіт №ФД 00008316 від 12.04.2016 року; протокол пред'явлення особи для впізнання від 21.04.2016 року з фото таблицею; протокол огляду відеозапису від 06 травня 2016 року; постанова про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання від 06 травня 2016 року; диск з відеозаписом події з відео реєстратора автомобіля потерпілого та характеризуючи документи.
Суд, допитавши обвинувачених, заслухавши показання свідків, дослідивши надані сторонами документи, оцінивши їх у сукупності дійшов до наступних висновків.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку, що надані сторонами документи є належними доказами оскільки відповідають вимогам КПК України.
Аналізуючи та оцінюючи у сукупності докази та показання надані сторонами, свідками кримінального провадження, суд приходить до відповідного висновку. Так, обвинувачений у судовому засіданні визнав вину частково, пояснивши, що він заздалегідь не заготовував металеву трубу з метою нанесення ушкоджень потерпілому та не вживав спиртних напоїв не заперечивши сам факт конфлікту з потерпілим та обставини його розвитку. Однак, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті безпосередньо підтверджуються показами потерпілого допитаного у судовому засіданні та відеозаписом з відеоресєтратора автомобіля потерпілого, з яких вбачається, що саме обвинувачений підійшов до автомобіля потерпілого і був ініціатором конфлікту. В руках у нього була бутила пива. В подальшому конфлікт відбувався в тій послідовності яку підтвердив потерпілий і яка викладена у обвинувальному акті. Також нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та пошкоджень його автомобіля підтверджуються відповідно висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.03.2016 року №702\Ж та протоколом огляду місця події від 20.03.2016 року з фото таблицею. Твердження, обвинуваченого що він заздалегідь не заготовляв предмет для нанесення тілесних ушкоджень у вигляді металевої труби, спростовується тим, що останній дістав даний предмет, який вилучений та приєднаний до матеріалів провадження в якості речового доказу із власного автомобіля, та відповідно застосував його до потерпілого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета, передбачене ч.4 ст. 296 КК України, доведена і він повинен нести відповідальність за вчинене.
При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним злочину, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, що обвинувачений визнав свою вину частково, є особою раніше не судимою, характеризується позитивно. Тому, суд приходить до висновку, про призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від відповідальності з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та застосуванням вимог статті 76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Судових витрат не має.
Речові докази: металеву трубу знищити за втратою потреби. Диск з відеозаписом залишити при матеріалах провадження.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 3 (три) роки.
Звільнити засудженого ОСОБА_2 , від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном в - 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати його повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, періодично з?являтися в ці органи для реєстрації.
Речові докази: металеву трубу знищити за втратою потреби. Диск з відеозаписом залишити при матеріалах провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особу, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8