Справа № 761/15626/16-ц
Провадження № 2/761/734/2017
11 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору удаваним правочином, -
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 03.04.2008 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 63-08-И/33-С, згідно до якого банк зобов»ячався надати позичальнику кредит у сумі 80 000,00 доларів США, з оплатою по процентній ставці 8,0 % річних. Сторони домовились. Що грошові кошти використовуються з метою придбання 1-кімнатної квартири АДРЕСА_1. При цьому працівники банку усвідомлювали, що розрахунки по кредиту будуть проводиться в національній валюті України - гривні. Кредитний договір передбачає, що такі розрахунки мають проводитися в валюті кредитування. Але насправді договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину який сторони здійснили насправді, а саме було здійснено надання кредиту у національній валюті України - гривні. Зважаючи на те, що єдиний законний засіб платежу у Україні є гривня, правочин вчинено з метою приховання валюти зобов»язання. Зважаючи на викладене представник позивача просить суд визнати кредитний договір № 63-08-И/33-Судаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину: визнати кредитний договір № 63-08-И/33-С таким, що укладений в національній валюті України - гривні, вважати, що кредит був наданий в сумі 404 000,00 гривень на умовах, визначених у договорі; зобов»язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» зробити в порядку, визначеному договором, новий графік платежів, який скласти із розрахунку того, що кредит був наданий в гривні в сумі 404 000,00 грн. та з врахуванням грошових сум, сплачених ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за кредит, відсотки, комісію, винагороду, пеню та страхових платежів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, просив задовольнити з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що 03 квітня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником яекого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 63-08-И/33-С за умовами якого банк взяв на себе зобов»язання надати позивальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, кредитні ресурси в сумі 80 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 8,0 процентів річних за цільовим призначенням: для придбання 1-кімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правочином, згідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Представник позивача зазначає, що зобов»язання, обумовлене договором мало виконуватися в гривні і дана обставина усвідомлювалась сторонами, зважаючи на те, що єдиним законним засобу платежу є національна валюта України - гривня. Отже відповідач усвідомлюючи відсутність законних підстав позивача здійснювати розрахунки у визначеній у договорі валюті - доларах США, фактично приховав порядок здійснення розрахунку та подальшу конвертацію іноземної валюти в гривню. Такий договір в частині валюти кредитування є удаваним, а тому представник позивача і звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту договору.
За вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В свою чергу приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Не оспорювалась у судовому засіданні та обставина, що за укладеним сторонами правочину, позивач позичальник взяв на себе зобов»язання повернути грошові кошти отримані в банку та сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі передбачені угодою.
При цьому під час розгляду справи обставин, які б свідчили про укладання сторонами іншого правочину, якому не притаманні ознаки кредитного договору не були встановлені.
Зазначене представником позивача, як то приховування сторонами валюти зобов»язання, яка за твердженнями представника позивача є дійсною за даним кредитним договором, є по - перше припущенням сторони договору за відсутності відповідних належним та допустимих доказів, а по - друге, зважаючи на посилання сторони позивача на норми матеріального права, що встановлюють засіб платежу в Україні, останні в розумінні ст. 235 ЦК України, не є підставою для визнання правочину удаваним.
За таких обставин підстави для визнання правочину удаваним відсутні.
Також, зважаючи на те, що вимоги представника ОСОБА_1 в частині застосування наслідків удаваного правочину є похідними відносно вимоги про визнання спірного правочину удаваним, суд також не знаходить можливим їх задоволення.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст. 1054,235 ЦК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя