Справа № 761/5236/17
Провадження № 2/761/3815/2017
17 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі Відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) «СОХНУТ-УКРАЇНА» про, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 29 травня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора департаменту відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL, про що останнім було видано наказ № 21/14-к про припинення трудового договору за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Однак, відповідач, всупереч нормам чинного трудового законодавства, порушуючи покладені на нього обов'язки, у день звільнення не видав Позивачу трудову книжку із записом про звільнення, у зв'язку з чим Позивач в 01.02.2016 року звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2016р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.11.2016р., було частково задоволено вимоги позивача, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язано видати трудову книжку. 16.12.2016 р. старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Савчуком К.П. відкрито виконавче провадження № 53139091. Однак, протягом періоду, починаючи з дати подачі позову до моменту фактичного повернення позивачу трудової книжки, позивач був позбавлений можливості офіційного працевлаштування, сума грошового зобов'язання, яка була визначена в рішенні суду значно знецінилась, а тривалий судовий процес спричинив позивачу моральні страждання, що зумовило подання даного позову. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2016р. задоволено вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.05.2014 р. до 01.02.2016 р. Станом на дату звернення до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом, відповідачем лише частково виконано зазначене вище судове рішення, зокрема: -10.02.2017 р. позивач отримав повідомлення від відповідача про можливість отримання трудової книжки (хоча рішення про її видачу набуло законної сили 08.11.2016 р.); - 19.01.2017 р. відповідач видав ОСОБА_1 дублікат трудової книжки замість оригіналу, як це передбачено судовим рішенням. Грошові кошти за час вимушеного прогулу не надходили на рахунок позивача. Беручи до уваги розмір середньоденної зарплати позивача (680,47грн.), який встановлений Шевченківським районним судом м. Києва в Рішенні від 31.03.2016р, з Відповідача підлягає стягненню 160 593,92 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також рішенням суду рішення підтвердило наявність у відповідача грошового зобов'язання, яке станом на момент подачі даного позову виконане не було, а отже, відповідальність за його невиконання настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 2108 (дві тисячі сто вісім) гривень 00 коп. у якості 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 10 494,50 грн. інфляційного збільшення суми боргу за період з 08.11.2016 р. по 10.02.2017 р. Після звільнення з роботи, 29 травня 2014 року, позивач неодноразово здійснював спробу працевлаштуватись у інших роботодавців з метою отримання доходу у вигляді постійної заробітної плати для забезпечення власних потреб та потреб своєї сім'ї . Однак, враховуючи відсутність трудової книжки у позивача, останній був позбавлений можливості офіційного працевлаштування, його трудові права не були захищені, він втратив сон, авторитет в сім'ї, що призвело до частих нервових зривів, проблем зі здоров'ям. Крім цього, позивач, який постійно проживає поза межами міста Києва, вимушений був приїжджати до місцезнаходження Відповідача, з метою отримання від останнього трудової книжки, що призвело до збільшення його витрат, що позивачем розцінюються як шкода від незаконних дій відповідача. До такої шкоди відносяться і витрати на проживання в Києві, адже йому довелось оплачувати тимчасове проживання в столиці, спричинене небажаним і вимушеним візитом до відповідача. Крім того, в результаті частих хвилювань, душевних страждань та нервових зривів, які були спричинені тривалим судовим процесом та позбавленням права на працевлаштування, у Позивача відбулись проблеми із зором, які в результаті стали причиною його звернення до медичних спеціалістів клініки «Новий зір». Таким чином, в результаті неправомірних дій відповідача, позивачу була спричинена шкода у розмірі 15 618, 27 грн., з яких 773,27 грн. оплата вимушених поїздок до міста Києва, 4085грн. в якості оплати вимушеного проживання в Києві та 10760 грн. витрат на обстеження та лікування зору. Відповідач, своїми неправомірними діями по неповерненню трудової книжки, які призвели в подальшому до тривалої судової тяганини, спричинив позивачу моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
В подальшому представниками позивача було збільшено вимоги. Остаточно представники ОСОБА_1 просили суд стягнути з відповідача на користь позивача: 423 805,34 грн. з яких: 160 593, 92 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу; 230 400 грн. - моральної шкоди; 20 208,92 грн. - матеріальної шкоди; 10 494,50 грн. - інфляційного збільшення суми боргу; 2 108 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також просили вирішити питання щодо розподілу судових витрат, в тому числі стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 7 040,00 грн., витрати пов»язані з експертним дослідженням у сумі 5 000,00 грн.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що відповідач виконав судове рішення, видавши ОСОБА_1 дублікат трудової книжки, про що останній розписався у книзі обліку трудових книжок та у зв»язку із чим Шевченківський ВДВС закрив виконавче провадження ВП 3 53139129. Також позивач надає розрахунок середнього заробітку, який складений без урахування вимог постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. і такий заробіток має бути стягнених без урахування податків та інших обов»язкових платежів, що має бути зазначено у резулятивній частині рішення. Крім того, представник відповідача зазначив, що ст. 625 ЦК України не може бути застосована до даних правовідносин, про що наголошує Верховний Суд України. Позивач також необґрунтовано посилається на «судову тяганину» як на підставу стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтуванні своїх вимог позивач посилається не на незаконні дії відповідача, а на «судову тяганину». Фактично позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду за те. що останній приймав участь в судовому розгляді справи та заперечував проти позову. відповідач зі свого боку добросовісно і послідовно користувався своїми процесуальними правами на оскарження заочного рішення у встановленому законом порядку. Позивачем також, в порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надано жодного доказу на підтвердження моральної шкоди, так само як і не наведено обґрунтування і не надано доказів і на підтвердження наявності матеріальної шкоди . Доводи позивача є надуманими, оскільки в нього не було потреби особисто їхати до Києва для отримання трудової книжки. Відсутні і докази, що лікування зору було необхідне у зв»язку із діями відповідача. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.03.2016 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.11.2016 р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі Відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) «СОХНУТ-УКРАЇНА» про зміну дати звільнення, зобов»язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Зобов»язано THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії "СОХНУТ-УКРАЇНА" видати ОСОБА_1 належним чином заповнену трудову книжку.
Зобов»язано THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії "СОХНУТ-УКРАЇНА"зазначити дату звільнення ОСОБА_1 фактичним днем видачі трудової книжки.
Стягнуто з THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії "СОХНУТ-УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 95022, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 272 862 грн. 47 коп.
Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 29.05.2014 р. до 01.02.2016 р.
За приписами ст.. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В свою чергу за приписами ч. 4 ст. 235 КЗпП України встановлено, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як свідчать матеріали справи, дублікат трудової книжки видано ОСОБА_1 19.01.2016 р., у зв»язку із чим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду в цій частині.
Також, як встановлено в судовому засіданні середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 272 682 грн. 47 коп. перераховано стягувану 03.02.2016 року, у зв»язку із чим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ закінчено примусове виконання рішення суду і в цій частині, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2017 р.
Зважаючи на викладене у позивача виникло право стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з періоду, що не був охоплений в попередньому позові та закінчуючи датою отримання повідомлення щодо можливості отримати трудову з 02.02.2016 р. по 19.01.2017 р.
Положеннями ст. 11 ЦПК України передбачено обов»язок суду розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, зважаючи вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача у цій частині.
Встановлюючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, суд виходить з наступного.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.1992 року у п. 32 роз»яснив, що У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Такий розрахунок здійснюється з урахуванням положень постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р.
Пунктом 8 Постанови передбачено, що Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За приписами ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2016 р. встановлено, що середньоденна плата позивача становить 680,47 грн., виходячи з розміру заробітної плати (квітень 2014 р. - 6 512,62 грн., травень 2014 р. - 20 706,00 грн.).
Саме цей розмір середньоденного заробітку, в розумінні положень ст. 61 ЦПК України, має братися до уваги задля обчислення розміру середнього заробітку, оскільки його встановлено рішенням суду, а тому не можуть бути покладені в основу рішення твердження представника відповідача щодо помилкового розрахунку - з урахуванням компенсації за невикористану відпустку.
Зважаючи на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 160 593 (сто шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні, 92 коп. ( 236 днів * 680,47 грн.)
Щодо вимоги позивача про стягнення 10 494,50 грн. - інфляційного збільшення суми боргу; 2 108 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку ч. ст. 625 ЦУ України, слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд України за результатами розгляду справи № 6-2759цс15 виловив правову позицію щодо застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та зазначив, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
За таких обставин, зважаючи на те, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються чинним законодавством про працю, положення ст. 625 ЦК України до таких відносин не можуть бути застосовані, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Позивач також просить суд стягнути на його користь, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог суму у розмірі 20 208 грн. 92 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на поїздки до м. Києва з метою отримання трудової книжки, витрати на проживання , а також медичного обстеження та лікування зору, консультацій психіатра.
Визначення матеріальної шкоди надано у ст. 1166 ЦК України, а саме майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.
Слід зазначити, що стороною позивача не було доведено в судовому засіданні, що зазначені витрати є шкодою, в розумінні положень ст. 1166 ЦК України, що дані витрати настали безпосередньо у з»язку із неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача та перебувають з ними у причинно-наслідковому зв»язку.
За таких обставин, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні стягнення зазначеної суми.
Згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Представники позивача зазначають, що ОСОБА_1 діями відповідача щодо не видачі трудової книжки, позивачеві спричинено моральну шкоду.
Пояснили, що в результаті частих хвилювань, душевних страждань та нервових зривів, які були спричинені тривалим судовим процесом та позбавленням права на працевлаштування, у Позивача відбулись проблеми із зором, які в результаті стали причиною його звернення до медичних спеціалістів клініки «Новий зір». Проблемна ситуація щодо відсутності трудової книжки вимагала від Позивача витрат часу на її вирішення, обумовлювала фіксацію на даній проблемі, заважала вдалому професійному працевлаштуванню та веденню продуктивної трудової діяльності, обмежувала реалізацію поточних професійних планів та можливості побудови нових перспектив діяльності внаслідок хронічної правової (трудової) невизначеності.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
На підтвердження наявності моральної шкоди та її розміру представниками ОСОБА_1 надано висновок експертногоопсихологічного дослідження, складеного 06.03.2017 року фахівцем в галузі судово-психологічної експертизи ТОВ «Український центр судових експертиз».
Відповідно до зазначеного висновку № 1-06/03 ситуація та її наслідки, пов»язані з невидачею працівнику трудової книжки після звільнення роботодавцем, постали для ОСОБА_3 як психотравмуючи, обмежили його професійну самореалізаці, погіршили психоемоційний стан, чим заподіляи негативні психологіні переживання (моральні страждання). Орієнтовний розмір компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань становить 72 мінімальні заробітні плати.
За таких обставин представники позивача просять, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 сусму у розмірі 230 400,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Представник відповідача зазначив, що посилання представників ОСОБА_1 на тривалість судового процесу не млже бути доказом наявності моральної шкоди, оскільки відповідач скориствася своїм правом на на оскарження судового рішення.
Порушення прав ОСОБА_4 встановлено заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили.
Доказами, відповідно до приписів ст. 57 ЦПК України, є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
При цьому суд погоджується з твердженнями представника відповідача, законодавство України не пов»язує наявність чи відсутність моральної шкоди з тривалістю судового розгляду, як і з не пов»язує виникнення такої шкоди внаслідок оскарження рішення, користування процесуальними правами, які передбачені для сторони позивного провадження, оскільки це є бузумовне право фізичною та юридичної особи.
Разом з тим, законодавець пов»язує спричинення моральної шкоди з неправомірністю дій ососби та наявності причинно-наслідкового зв»язку між такими діями на негативними наслідками.
Отже, зважаючи на висновки експертного дослідження, який в розумінні положень ст. 57 ЦПК України є доказом, та надавши оцінку іншим доказам отриманим під час розгляду справи, в тому числі і поясненням представників сторін, суд приходить до висновку що, порушення прав ОСОБА_1 призвело до спричинення останньому моральної шкоди.
Згідно рекомендацій, наданих в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.95 р. № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Зважаючи на викладене та з урахуванням обставин справи, пояснень представників сторін та наданих доказів, суд вважає стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000,00 грн.
За положеннями ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу та проведенням судових експертиз.
Приписами ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові рішення. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
В судовому засіданні 21.04.2017 р. в порядку ст. 56 ЦПК України, ОСОБА_5, за відсутністю заперечень інших учасників процесу, було допущено до участі в справі в якості особи, яка надає правову допомогу.
Пункт 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.14р., «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачає, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Відповідно до ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
В свою чергу, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
У ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.
За розрахунком особи, яка надає правову допомогу, і суд має погодиться з останнім, оскільки такий розрахунок здійснений відповідно вищенаведених норм чинного законодавства України, граничний розмір компенсації витрати на правову допомогу у 2017 році становить 1280 грн/год ( 40 % від 3200 грн.).
Як свідчать надані ОСОБА_5 докази, свідчать про те, що час протягом якого надавалась правова допомога становить 5,5 годин, таким чином судові витрати складають 7 400,00 грн.
Таким чином вирішуючи, в порядку вимог ст. 214 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 7 400,00 грн.
З іншого боку підстави для стягнення з відповідача витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 5 000,00 грн. відсутні, оскільки заявляючи про вирішення даного питання в порядку ст. 88 ЦПК України представниками ОСОБА_1 не було надано оригіналу документу, що підтверджує такі витрати.
Судовий збір у сумі 1605,93 грн., зважаючи на положення ст. 88 ЦПК України має бути стягнутий з відповідача в дохід держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,61,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 47,235,237-1 КЗпП України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії «СОХНУТ-УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 160 593 грн. 92 коп.
Стягнути з THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії «СОХНУТ-УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії «СОХНУТ-УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 7 040 грн. 00 коп.
Стягнути з THE JEWISH AGENCY FOR ISRAEL (JAFI, Єврейське Агентство для Ізраїлю) в особі відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації Громадського об'єднання (із статусом юридичної особи) Філії «СОХНУТ-УКРАЇНА» в дохід держави судовий збір у розмірі 1605 грн. 93 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя