Справа № 758/463/15-ц
Категорія 20
(ЗАОЧНЕ)
21 лютого 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування частини квартири недійсним, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді Вікторія Іванівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, суд,-
В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи позовні вимоги тим, що була власницею 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 та фактично проживала в даній квартирі разом зі своєю дочкою ОСОБА_5
Вказувала, що після смерті дочки ОСОБА_5 вона залишалися проживати у квартирі з онукою ОСОБА_3 Певний час проживала з відповідачкою ОСОБА_3 та її дочкою (своєю правнучкою) ОСОБА_6 в м. Луганськ, де оформила на ім'я своєї правнучки ОСОБА_6 довіреність на право представляти свої інтереси в державних органах, розуміючи необхідність отримання від її імені пенсії.
Зазначала, що певний час до неї було добре ставлення її онуки та правнучки, однак з часом відносини між сторонам змінилися, позивачку вивезли на проживання в сільський будинок Бородянського району Київської області, частина якого також належала позивачці, а згодом взагалі не впустили в квартиру АДРЕСА_1, частина якої належала їй на праві власності.
Посилалась на те, що влітку 2014 року їй стало відомо, що ще в 2011 році від її імені ОСОБА_6 подарувала 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 При цьому, відібравши у такий спосіб квартиру, відповідачка припинила утримання позивачки, догляд за нею та будь-яку допомогу, в результаті чого догляд за позивачкою почала здійснювати ОСОБА_1 та сусіди.
Звертала увагу суду на те, що оформляючи довіреність на ім'я своєї правнучки, помилилася щодо природи даного правочину, оскільки мала на меті надання повноважень на отримання пенсії та вчинення від її імені правочину щодо відчуження належного їй майна в рахунок здійснення за нею догляду та утримання.
Вказувала на те, що надаючи довіреність на ім'я ОСОБА_6 помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а правочин щодо дарування від її імені квартири вчинено під впливом помилки.
Посилаючись на те, що частина квартири вибула з її власності поза її волею, та на час звернення до суду вона позбавлена можливості проживати у квартирі, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати договір дарування 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 недійсним та зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди в користуванні квартирою.
Під час розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та на підставі складеного нею 14.08.2014 року заповіту її правонаступником, до якої перейшли права та обов'язки померлої, в тому числі права позивача по справі, стала ОСОБА_1
В судове засідання представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, до суду подала заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності та позов задовольнити.
Відповідачка по справі в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник третьої особи - Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Третя особа - приватний нотаріус КМНО Афіндуліді В.І. також в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, до суду надійшла заява в якій просить справу розглядати без її участі.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.
Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_2, 1919 року народження є матір'ю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 7, 13).
Не було спростовано доказами по справі та підтверджується поясненнями позивачки, після смерті ОСОБА_5, за ОСОБА_2, якій на момент смерті дочки виповнилось 89 років, почала здійснювати догляд відповідачка по справі - ОСОБА_3 - дочка ОСОБА_5 та онука ОСОБА_2
В квітні 2011 року на ім'я ОСОБА_2 в порядку приватизації було оформлено на праві власності 42/100 частин квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим Відділом з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державно адміністрації від 05.04.2011 року.
Як зазначила ОСОБА_2 у позовній заяві і що не було спростовано в судовому засіданні, впродовж певного періоду онука ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та дочка останньої (правнучка ОСОБА_2) - ОСОБА_6 здійснювали догляд за ОСОБА_2 та її утримували, забирали ОСОБА_2 з собою до свого постійного місяця проживання у м. Луганськ, де ОСОБА_2 навіть посвідчувала на ім'я ОСОБА_3 довіреність на право представляти її інтереси в усіх державних органах (т. 1, а.с.15).
14 червня 2011 року в м. Луганськ ОСОБА_2 посвідчила довіреність, якою уповноважила ОСОБА_6 від її імені подарувати ОСОБА_3 належну ОСОБА_2 на праві власності частину квартири, а саме 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку на території Здвижівської сільської ради Бородянського району Київської області.
Цією ж довіреністю ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_6 отримувати її пенсію та виплати на харчування по ЧАЕС (т.1, а.с. 121).
24 жовтня 2011 року ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності від 14.06.2011 року від імені ОСОБА_2, подарувала належну ОСОБА_2 частину квартири - 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (а.с. 8-9, 10,11).
Як вказала в позовній заяві ОСОБА_2, після посвідчення від її імені договору дарування частини квартири, ОСОБА_3 вивезла ОСОБА_2 в сільську місцевість, де за ОСОБА_2 доглядати сусіди та колишня невістка її померлої дочки ОСОБА_1
Влітку 2014 року ОСОБА_2 здійснила спробу повернутися до квартири АДРЕСА_1, однак не змогла вселитися до квартири через небажання її мешканців впускати ОСОБА_2 для проживання. З цього часу ОСОБА_2 стало відомо про наявність оспорюваного договору, за яким від імені ОСОБА_2 належну її частину квартири було подаровано ОСОБА_3
Посилаючись на те, що квартиру було відчужено поза волею ОСОБА_2, яка посвідчуючи довіреність на ім'я ОСОБА_6 взамін подарованої частини квартири сподівалася на отримання від онуки та правнучки догляду та допомоги, однак ніяк не розраховувала залишитися на вулиці та не мати доступу до житла, звернулася до суду з даним позовом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 96 років ОСОБА_2 померла (т. 1, а.с.177) та після її смерті спадкоємицею за заповітом (т .1, а.с. 214) стала ОСОБА_1
Так, згідно заповіту від 14.08.2014 року ОСОБА_2 заповіла усі свої права, обов'язки та усе своє майно ОСОБА_1 Даний заповіт від 14.08.2014 року в силу вимог 1254 ЦК України скасував попередній заповіт від 22.08.2009 року, складений на користь ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 23).
Зважаючи на те, що предметом даного позову є оспорювання договору дарування частини квартири, яка належала на праві власності померлій, та така частина квартири в разі задоволення позову, увійде до спадкової маси, суд залучив до участі у даній справі в якості правонаступника ОСОБА_2 її спадкоємицю ОСОБА_1
Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що оспорюваний правочин вчинено під впливом помилки, правові наслідки чого встановлено ст. 229 ЦК України.
Так згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Судом встановлено, що в силу свого похилого віку, який передбачає, що за станом здоров'я особа потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, ОСОБА_2, посвідчуючи довіреність на ім'я ОСОБА_6 щодо відчуження належної їй частини квартири, погоджувалася на передачу нерухомого майна у власність ОСОБА_3 лише за умови довічного утримання дарувальника.
Посвідчуючи довіреність, якою ОСОБА_2 одночасно уповноважила ОСОБА_6 і відчужити квартиру, і отримувати пенсію та грошову допомогу, ОСОБА_2 помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після укладення договору дарування частини квартири.
Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 робила спроби повернутися проживати у квартиру, свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 під час посвідчення довіреності назавжди позбутися частини квартири, яка є її єдиним житлом у м. Києві.
Зважаючи на те, що оспорюваний договір дарування частини квартири від імені ОСОБА_2 було укладено ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідчуючи яку ОСОБА_2 не бажала настання таких правових наслідків як позбутися своєї власності на житло та позбутися утримання та догляду від онуки, суд приходить до висновку про те, що укладення такого договору дарування здійснене поза справжньою волею ОСОБА_2, а відтак з порушенням вимог ст.203 ЦК України.
Відсутність внутрішньої волі дарувальника ОСОБА_2 відчужити своє майно та не отримувати взамін догляду та допомоги, свідчить про наявність підстав для визнання такого правочину недійсним як це передбачено ст.215 ЦК України.
Зважаючи на доведеність тих обставин, що укладення договору дарування частини квартири здійснене поза волею ОСОБА_2, суд приходить до висновку про задоволення її позовних вимог, підтриманих її правонаступником ОСОБА_1, та необхідність визнання договору дарування частини квартири недійсним.
Поряд з вимогою про недійсність договору дарування, ОСОБА_2 заявляла позовну вимогу про зобов'язання відповідачки не чинити їй перешкоди у доступі до квартири. Зважаючи на те, що на час розгляду даної справи у суді ОСОБА_2 вже померла, а ОСОБА_1 перешкоди у доступі до квартири не чинилися, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині не має.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні з підстав та в частині зазначеній вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 243,60 грн. потрібно стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь держави.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 203, 215, 229, 717 ЦК України, пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 221, 223, 294 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір дарування частини квартири, укладений ОСОБА_6 від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_3, 24 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В.І., зареєстрований в реєстрі за № 3365, за яким право власності на 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 перейшло у власність ОСОБА_3.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави 243,60 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Декаленко