Справа № 758/14638/16-ц
Категорія 58
06 квітня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
за участю:
представника відповідача Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України - Романенко Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, Голови ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України Ізовітової Лідії Павлівни, Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва про визнання не чинними та незаконними рішень та розпоряджень , суд,-
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання не чинними та незаконними рішень та розпоряджень.
В судовому засіданні представником відповідача Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України - Романенко Я.М. заявлено клопотання про витребування доказів у адвоката ОСОБА_6, мотивуючи тим, що позивачі звертаючись до суду за захистом своїх цивільних (немайнових прав), вважають їх порушеними та не визнають рішення Ради адвокатів України, яка є вищим органом адвокатського самоврядування та виконує функції адвокатського самоврядування, зазначають, що їх дії відповідно з наданим ними - відповідачами на підтвердження своїх доводів для долучення до матеріалів справи документів вказують на виконання вимог Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, однак позивачі не визнають цього факту та посилаються на рішення невідомого органу, яке привласнило собі функцію конференції адвокатів м. Києва, під головуванням адвоката ОСОБА_6 та секретаря ОСОБА_9.
Посилаючись на те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом і тому , що оскільки суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та врахувати складнощі у отриманні даних доказів та враховуючи те, що адвокатом ОСОБА_6 ігноруються прийняті рішення від 08.10.2016 року на конференції адвокатів м. Києва, рішення вищих органів самоврядування є необхідним витребування у останньої документів - щодо проведення та прийняття рішень від 06.08.2016 року( з наданням їх письмового переліку) для винесення законного та об'єктивного рішення по справі.
Враховуючи вищевикладене, а також посилаючись на ст.ст.10, 60, 137 ЦПК України вважає є обґрунтовані підстави для задоволення заявленого клопотання.
Представник заявника в судовому засіданні підтримує вимоги з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить суд задовольнити заяву.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглядати заяву за відсутності відповідача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 135 ЦПК України, оскільки його присутність не є обов'язковою.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши в сукупності матеріали заяви та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так судом встановлено, що в провадженні суду дійсно перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.
Як вбачається із матеріалів зазначеної справи, предметом позову позивачів є визнання не чинним та незаконними рішень та розпоряджень.
Стаття третя ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту зазначених норм чинного цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що кожній особі дійсно гарантується право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В той же час законодавцем на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доведення обставин, на які посилаються сторони забезпечується, зокрема шляхом подачі доказів.
Так згідно статті 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.
За приписами статті 133 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.
Відповідно до ст. 134 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Відповідно до статті 137 ЦПК України - у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.
Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.
З системного аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що хоч особі, яка бере участь у справі і надано право на звернення до суду із заявою про витребування доказів, однак покладено також і обов'язок із виконання певних вимог, які є обов'язковими для задоволення такої заяви, зокрема така особа повинна довести суду, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.
Як вже зазначалося вище, представник відповідача звертаючись із заявою про витребування доказів просить у адвоката ОСОБА_6 посилається на ігнорування адвокатом прийнятих рішень від 08.10.2016 року та рішення вищих органів адвокатського самоврядування, в той же час останнім в порушення вимог ст.ст. 3, 10, 60, 133, 134 ЦПК України не надано суду доказів та в судовому засіданні не доведено, що подання даних доказів є неможливим або у них є складнощі в їх поданні.
Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог представника відповідача, а тому вони не можуть вважатися такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України і тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України, питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 133-137, 168 ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України.
СуддяВ. С. Декаленко