Справа № 760/13786/16-ц
2-5342/16
(заочне)
24 листопада 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Меуш К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Народний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 серпня 2016 року КС «Народний кредит» звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що 25 жовтня 2013 року між КС «Народний кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17-131006/н, згідно якого КС «Народний кредит» надала відповідачу кредит у розмірі 3500 гривень строком на 12 місяців, плата за користування яким становить 61,32 % річних, тобто 0,168 % денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Підпунктом 1.1. додаткового договору до кредитного договору встановлено, що сторони домовились про зміну розміру фіксованої відсоткової ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, а саме, у зв'язку із порушенням графіку розрахунків додатка № 1 до кредитного договору в частині непогашення кредиту в проміжні строки, які становлять 30 календарних днів.
За будь-яких умов у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Плата за користування кредитом, протягом строку визнання його як кредиту з підвищеним ризиком, становить 365 % річних, тобто 1 % денних на суму залишку по кредиту.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, 27 серпня 2014 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 8031 гривні 45 копійок. Після набрання рішеннями законної сили в рахунок погашення боргу відповідачем було здійснено вісім сплат. Проте, відсотки за користування кредитом, встановлені вказаним рішенням, не погашені, тіло кредиту не змінилось та становить 3171 гривні 12 копійок, а зобов'язання за договором не припинились.
Судом першої інстанції встановлено, що кредит визнаний кредитом з підвищеним ризиком і відповідно почала застосовуватись відсоткова ставка у розмірі 1 % денних на суму залишку по кредиту, тому боржник зобов'язаний сплатити відсотки за весь період користування коштами, неохоплений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва з 23 квітня 2014 року по 01 серпня 2016 року.
Також у силу ст. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки в розмірі 3792 гривні 84 копійки та три проценти річних у розмірі 278 гривень 92 копійки.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь КС «Народний кредит» 30423 гривні 77 копійок, з яких: борг по відсоткам за користування кредитом у розмірі 26352 гривні 01 копійка, інфляційні збитки у розмірі 3792 гривні 84 копійки, три відсотки річних у розмірі 278 гривень 92 копійки та судовий збір у розмірі 1378 гривень.
У судове засідання представник позивача не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву (а.с. 29), в якій просить розглядати справу у відсутність представника кредитної спілки. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 74 ЦПК України.
Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2013 року між КС «Народний кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17-131006/н (а.с. 11-12).
25 жовтня 2013 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, яким сторони домовились про зміну розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, а саме, у зв'язку із порушенням графіку розрахунків додатка № 1 до кредитного договору № 17-131006/н від 25 жовтня 2013 року в частині непогашення кредиту в проміжні строки, які становлять 30 календарних днів.
За будь-яких умов у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком фіксована процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 365 % річних, тобто 1 % денних на суму залишку по кредиту (а.с. 14).
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 8031 гривні 45 копійок та судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок (а.с. 15).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У ч. 1 ст. 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Солом'янським районним судом м. Києва від 02 грудня 2014 року видано виконавчий лист (а.с. 16).
Згідно фінансової довідки № 585 від 03 серпня 2016 року на користь позивача боржником було зроблено 9 сплат для погашення заборгованості за виконавчим листом на загальну суму 8031 гривні 45 копійок (а.с. 18).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом ч. 3 ст. 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника сплати проценти за користування грошима, передбачені ст. 1048, та суму передбачену ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Вбачається, що в разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому індекс інфляції, три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року в справі № 6-369цс15.
Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у ч. 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-2168цс15).
Наданий суду розрахунок заборгованості відповідача по 01 серпня 2016 року відповідає вимогам закону (а.с. 8-10).
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений судовий збір у розмірі 1378 гривень.
Керуючись статтями 11, 14, 80, 81, 87, 89, 91, 526, 625, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -
Позов Кредитної спілки «Народний кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Народний кредит» борг по відсоткам за користування кредитом у розмірі 26352 гривні 01 копійку, інфляційні збитки в сумі 3792 гривні 84 копійки, три проценти річних у розмірі 278 гривень 84 копійки та судовий збір у розмірі 1378 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: