Справа № 758/13009/16-ц
Категорія 38
19 квітня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша київська державна нотаріальна контора, суд,-
Позивач ОСОБА_1, інтереси якої у суді представляє її законний представник - піклувальник ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 та після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Зазначає, що вона, як неповнолітня дитина померлої за згодою піклувальника звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори і заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк з дня смерті матері ОСОБА_3
Вказує на те, що не змогла у позасудовому порядку оформити спадщину на належну її матері в порядку приватизації 1/2 частину квартири, оскільки право власності на таку частку на ім'я ОСОБА_3 не було зареєстроване в реєстраційних органах.
Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 392, 1218, 1261, 1268 ЦК України, звернулася з даним позовом до суду, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3
В судове засідання представник позивачки, представник відповідача та представник третьої особи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивачки до суду надано заяву в якій вона просить справу розглядати без її участі, а позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представником відповідача до суду надано заперечення по справі згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви та слухати справу у відсутності представника Київської міської державної адміністрації.
Від представника третьої особи до суду надійшов лист в якому просять розглядати справу без представника нотаріальної контори на весь час розгляду справи та прийняти рішення згідно діючого законодавства України.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 04.08.2015 р. НОМЕР_2 (а.с.5).
Як вбачається з копії Свідоцтва про народження позивачки ОСОБА_1, вона є дочкою померлої ОСОБА_3 (а.с. 6).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй на підставі Свідоцтва про право власності від 12.12.2012 року, виданого Відділом з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9).
28.10.2015 року ОСОБА_1 за згодою піклувальника звернулася до Першої київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак постановою від 24.03.2016 року їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на спірну квартиру на ім'я померлої (а.с. 8).
Посилаючись на те, що матері ОСОБА_3 на момент її смерті на праві власності належала 1/2 частина квартири на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 12.12.2012 року, а відтак вона є предметом спадкування після її смерті, позивачка звернулися до суду з даним позовом та її права підлягають захисту даним судовим рішенням.
Судом встановлено, що по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 згідно Свідоцтва про право власності від 12.12.2012 року, виданого Відділом з питань майна комунальної власності Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, належить померлій ОСОБА_3 та її дочці ОСОБА_1 (а.с. 9).
При цьому, частки співвласників спірної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не були зареєстровані в органах державної реєстрації, у зв'язку з чим за даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована (а.с. 7).
Після з'ясування даних обставин ОСОБА_1 08.09.2016 року здійснила реєстрацію своєї частки на квартиру в реєстраційних органах (а.с.12), однак у зв'язку зі смертю матері, частка ОСОБА_3 залишилася незареєстрованою.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 1216 ЦК України, визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З врахуванням викладеного, а також того, що судом достовірно встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 їй належала на праві власності 1/2 частина квартири, яку успадкувала позивачка, однак не змогла оформити на себе в порядку спадкування у зв'язку з відсутністю реєстрації частки за померлою, суд приходить до висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту свого порушеного права є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивачки, а тому може бути застосований судом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-209, 213-214, 218, 221, 223 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 27,3 кв.м, житловою площею - 15,0 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко