Ухвала
іменем україни
24 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
КузнєцоваВ.О., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2016 року,
вс т а н о в и л а:
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання боржником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_4
В зв'язку з викладеним банк просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 808 002 грн 67 коп. кредитної заборгованості.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 24 березня2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договорому розмірі 808 002 грн 67 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 просять скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 553 ЦК Українивстановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України ).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Судом установлено, що 25 лютого 2008 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_7було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 78 000 доларів США зі сплатою 14,05 % річних строком до 25 лютого 2023 року.
У забезпечення цього договору, 25 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_4було укладено договір поруки.
25 лютого 2008 року між ЗАТ «Українська страхова компанія «Веста»та ОСОБА_5 укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків на строк до 25 лютого 2009 року.
Звертаючись до суду з даним позовом ПАТ «Альфа Банк» зазначало, що кредитна заборгованість у повному обсязі не погашена та її розмір станом на 25 травня 2014 року становить 808 002 грн 67 коп.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_4 посилалася, що банк пропустив строк звернення до неї, як до поручителя, на скрутне матеріальне положення в сім'ї, в зв'язку з тим, що 02 липня 2013 року ОСОБА_5 встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується актом МСЕК та підпадає під визначення страхового випадку, про що останній повідомляв банк та посилаючись на договір добровільного страхування від нещасних випадків просив банк стягнути борг зі страхової компанії.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 червня 2014 року банк звернувся до боржника та поручителя з письмовою вимогою про дострокове повернення суми кредиту через невиконання боржником зобов'язань за договором кредиту.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 29 липня 2014 року з ОСОБА_7на користь ПАТ «Альфа Банк»стягнуто заборгованість у розмірі 808 002 грн 67 коп., з яких: 751 279 грн заборгованість за кредитом, 35 178 грн 23 коп. - заборгованість по процентам і 21 545 грн 44 коп. - пеня.
29 вересня 2014 року Новозаводськимрайонним судом м. Чернігова видановиконавчий лист на примусове виконання рішення третейського суду від 29липня 2014 року.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 18 грудня 2014 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7про скасування рішення третейського суду від 29 липня 2014 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2015 року ОСОБА_7відмовлено у відкритті касаційного провадження за заявою про скасування рішення третейського суду від 29 липня 2014 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 546 ЦК України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За правилами ст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 539 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК Українизобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем зобов'язання за кредитним договором в частині надання ОСОБА_7кредитних коштів виконані належним чином, проте ОСОБА_5, взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за його користування не виконує належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя, який поручився перед банком за виконання боржником свого обов'язку в повному обсязі, зважаючи на те, що така ж сама сума заборгованості за цей же період стягнута з боржника за рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 29 липня 2014 року.
При цьому судами вірно зазначено про відсутність підстав у відмові в задоволенні позову до поручителя через пропуск позивачем строку пред'явлення вимоги до ОСОБА_4, оскільки ПАТ «Альфа Банк»звернулося до суду з вимогами до ОСОБА_4 у визначений ст. 559 ЦК України та умовами договору поруки строк.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про застосування положень договору добровільного страхування від нещасних випадків, оскільки строк дії цього договору сплив 25 лютого 2009 року, а страховий випадок з третьою особою стався у 2013 році.
Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 висновків судів не спростовують.
Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргуОСОБА_4 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2016року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Кузнєцов
Т.Л.Ізмайлова
С.О.Карпенко