Справа № 755/16195/16-ц
"23" травня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Дудник В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києві, цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу у розмірі 160 000,00 гривень та 1600,00 гривень судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 липня 2016 року ним було позивачем відповідачу грошові кошти в розмірі 160 000 гривень, які він зобов'язаний був повернути до 28 липня 2016 року. Одержання відповідачем вказаної грошової суми підтверджується написаною ним власноруч розпискою. Після настання строку повернення відповідачем грошових коштів, останній усіляким способом ігнорує вимогу повернути борг. Він неодноразово намагався в добровільному порядку вирішити питання про повернення відповідачем грошей, але до цього часу відповідач борг так і не повернув. 15 серпня 2016 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою повернути суму боргу у повному розмірі у строк до 26 серпня 2016 року, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. 15 вересня 2016 року він повторно звернувся з письмовою вимогою до відповідача про повернення грошових коштів у строк до 26 вересня 2016 року, але відповідачем вказані грошові кошти повернуті не були, тому він звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. ст. 74, 75, 76 ЦПК України, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, представника позивача та відповідача,.
У відповідності до ч.2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2016 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 160 000 гривень та зобов'язався повернути до 28 липня 2016 року, що підтверджується розпискою відповідача (а.с. 3).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані умови договору позики та передано відповідачу грошові кошти у позику, про що свідчить підпис відповідача у розписці. В той же час, відповідачем не були виконані умови договору позики та не повернуто суму позики, обумовлену сторонами.
15 серпня 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про повернення боргу по розписці. 15 вересня 2016 року позивачем повторно на адресу відповідача було направлено претензію про повернення боргу по розписці (а.с. 8, 9). В той же час, вказані претензії були залишені поза увагою відповідача та борг за розпискою від 18 липня 2016 року повернуто не було.
Таким чином, враховуючи неповернення відповідачем суми боргу за розпискою, суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача суми неповернутої позики у розмірі 160 000,00 гривень.
У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем будь-яких заперечень на заявлені позовні вимоги подано не було, доказів, щодо спростування вимог позивача про стягнення заборгованості за договором позики, суду не надано, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує відповідачу до сплати на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 гривень, які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 612, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 197, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 160 000 гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1600 гривень 00 копійок, а всього 161 600 (сто шістдесят одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: