Справа № 709/3035/15-ц
23 травня 2017 року смт. Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Чубая В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,
заявника - ОСОБА_1,
представника заявника - ОСОБА_2,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі
№ 709/3035/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області про перегляд заочного рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від
28 грудня 2015 року у справі № 709/3035/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування вказаної заяви посилалася на те, що зазначене рішення суду з огляду на положення ст. 224 ПК України є заочним, хоча за формою і змістом не відповідає вимогам
ст. 226 ЦПК України. Про винесення цього рішення заявник дізналася лише 18 квітня 2017 року, отримавши в канцелярії суду його копію. Про дату, час та місце розгляду справи про розірвання шлюбу належним чином повідомлена не була, копію позовної заяви з додатками не отримувала, оскільки в позовній заяві вказано її невірну адресу. При цьому у наявному в матеріалах справи листі Чорнобаївської селищної ради зазначено, що місце її проживання невідоме. З приводу розірвання шлюбу зазначила, що позов не визнає, оскільки викладені у ньому обставини про те, що сторони спільного господарства не ведуть, проживають окремо з 2011 року, не бажають поновлювати шлюбні стосунки - не відповідають дійсності. Зокрема, заявник стверджувала, що прожила з чоловіком більше п'ятдесяти років, фактичним місцем проживання було спільне домоволодіння, питання про розірвання шлюбу сторонами ніколи не обговорювалося.
У судовому засіданні заявник та її представник підтримали викладені у заяві доводи та просили її задовольнити.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер 21 березня 2017 року, що підтверджується копією актового запису від 23 березня 2017 року № 9, а тому у судове засідання не викликався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника та її представника, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Таким чином, переглянуте може бути лише заочне рішення.
Однак рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі № 709/3035/15-ц, про перегляд якого просить заявник, не є заочним з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже вказана процесуальна норма передбачає наявність певних умов, за наявності яких суд може ухвалити заочне рішення, зокрема: неявка у судове засідання належним чином повідомленого відповідача та відсутність його заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо вказані ним причини неявки визнані неповажними; згода позивача на заочний розгляд справи.
З матеріалів справи вбачається, що заявник належним чином про судове засідання повідомлена не була, оскільки повістка надсилалася на вказану у позовній заяві невірну адресу, а саме вул. Леніна, 96, смт. Чорнобай, Черкаська обл., тоді як у листі Чорнобаївської селищної ради від 18 грудня 2015 року (вих. № 652), який надійшов у відповідь на запит суду, зазначено, що місце проживання заявника взагалі невідомо. Судом встановлено, що цивільну справу розглянуто за одне судове засідання за відсутності відповідача, при цьому у рішенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі № 709/3035/15-ц зазначено, що відповідач повідомлена про розгляд справи належним чином.
Суд не заперечує поважність причин неявки заявника (відповідача у справі) у судове засідання з огляду на неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, однак неявка з цих підстав, на думку суду, не може свідчити про те, що прийняте судове рішення є заочним.
Крім того, матеріали цивільної справи не містять відомостей про згоду ОСОБА_3 (позивача у справі) на проведення заочного розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що матеріали справи ухвали про заочний розгляд не містять, оскільки така ухвала судом не постановлялася, що свідчить про проведення розгляду справи в загальному порядку.
Статтею 226 ЦПК України встановлено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Прийняте за результатами розгляду цивільної справи рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі № 709/3035/15-ц вказаним вимогам не відповідає. Зокрема, у ньому не зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд, натомість роз'яснено загальний порядок оскарження судового рішення в апеляційному порядку, що також вказує на проведення розгляду справи в загальному порядку.
Вказані вище обставини у їх сукупності доводять, що судове рішення, про перегляд якого просить заявник, не є заочним.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою, з-поміж іншого, залишити заяву без задоволення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 210, 231, ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі № 709/3035/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 26 травня 2017 року.
Суддя В.В. Чубай