Справа № 708/432/17
Номер провадження № 2/708/236/17
Іменем України
26 травня 2017 року.
Чигиринський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючої - судді Ткаченко С.Є.
при секретарі - Тендітній Л.В.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині справу за позовом ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що її батько ОСОБА_3 був власником земельної ділянки площею 3,49га, розташованої на території Іванівської сільської ради, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.
Відповідно до ст.529 ЦК УРСР від 1963 року(норма була чинна на час відкриття спадщини) вона, як рідна дочка померлого, являється спадкоємицею першої черги за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3
Дану спадщину вона прийняла відповідно до ст.549 ЦК Української РСР шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном, що підтверджується довідкою Іванівської сільської ради.
Однак належним чином переоформити спадкове майно та отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки за час свого життя ОСОБА_3 не встиг отримати державний акт на право власності на земельну ділянку.
А тому просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 та визнати право власності на земельну ділянку, що належала останньому.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши суду, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки ОСОБА_3
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки.
Позивачка фактично прийняла дану спадщину, оскільки на день смерті батька проживала разом з ним, а опісля користувалася його будинком, речами, обробляла земельну ділянку.
Однак оформити спадщину вона не може, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку було виготовлено вже після смерті батька в 2003 році і його оригінал у позивачки відсутній.
У зв'язку з цим просить встановити факт прийняття позивачкою спадщини після смерті батька і визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка належала її батькові ОСОБА_3
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіславши до суду листа про розгляд справи без участі представника сільської ради та про визнання позову повністю.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що позивачку він знає з дитинства, а тому може підтвердити, що вона доглядала та проживала разом з батьком на час його смерті.
Після смерті батька належний йому будинок вона використовує як дачний, доглядає за ним, за садком, а також використовує частину земельної ділянки під город.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що він проживає по сусідству і може підтвердити, що позивачка на момент смерті батька проживала разом з ним, а коли той помер продовжувала користуватися його будинком, як дачним, підтримує його в належному стані, обробляє частину городу.
Вислухавши представника позивачки, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи (свідоцтво про смерть № НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3.
Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,49 га, розташовану в межах Іванівської сільської ради Чигиринського району.
Вказана земельна ділянка належала померлому ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, що підтверджується і листом відділу Держгеокадастру у Чигиринському районі № 0-23-0.340-142/112-17 від 03.04.2017 року, що ОСОБА_3 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, що розташована в адміністративних межах Іванівської сільської ради Чигиринського району, але на руки не видавався.
Також судом встановлено і слідує з свідоцтва про народження № НОМЕР_4 та свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_3, що відповідно до ст.529 ЦК УРСР (1963р.), яка діяла на час відкриття спадщини, позивачка, як дочка померлого, є спадкоємицею першої черги за законом зазначеного спадкового майна.
Як вбачається з довідки № 185/02-09 від 14.03.2017 року, виданої Іванівською сільською радою, позивачка фактично прийняла дану спадщину, оскільки проживала постійно з батьком, вела спільне господарство, а після його смерті продовжувала користуватися речами померлого, тобто прийняла спадщину у відповідності до вимог ст.549 ЦК УРСР (1963р.).
Вказаний факт також підтверджено в судовому засіданні і показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
У зв'язку з відсутністю зазначеного вище державного акту позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що вбачається з постанови про нотаріальну відмову від 12.04.2017 року.
Згідно до даних Чигиринської державної нотаріальної контори № 346/01-16 від 26.04.2017 року, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 не зверталися, спадкові справи не відкривалися.
Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, вважає можливим встановити факт прийняття позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_3 і визнати за нею право власності на вище вказане спадкове майно в порядку спадкування за законом.
На підставі викладеного та, керуючись ст., ст. 529, 549 ЦК УРСР (1963р.), ст., ст. 10, 60, 212, 213, 215, 256, 257, 259 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" (п.2), суд
Позов задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_2 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що залишилося після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 3,49га (кадастровий номер НОМЕР_5), розташовану в межах Іванівської сільської ради Чигиринського району та належну померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом, без зміни її цільового призначення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуюча