Справа № 539/2837/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1235/17Головуючий у 1-й інстанції Гудков С.В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.
18 травня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Бондаревської С.М.
суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
при секретарі: Радько О.М.
за участі представника позивача - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року
за заявою ОСОБА_3 про встановлення способу виконання рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, ?
У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про встановлення способу виконання рішення суду. В обгрунтування своїх вимог зазначала, що згідно ухвали Лубенського міськ-районного суду Полтавської області від 20 серпня 2015 року у справі №539/2837/14-ц задоволено її заяву про поворот виконання судового рішення та допущено поворот виконання рішення Лубенського міськрайорнного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приват банк" до неї - на той час ОСОБА_3, про виселення з будинку. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 08 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №539/2837/14-ц, виданого 23 грудня 2015 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» повернути їй - ОСОБА_3 вилучене належне їй майно на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року у справі №539/2837/14-ц. В зв'язку з цим боржнику - ПАТ КБ «Приватбанк» надано строк для самостійного виконання до 14 лютого 2016 року.
Також зазначала, що на протязі тривалого часу боржник ПАТ КБ «Приватбанк» не виконав рішення суду. В свою чергу Державна виконавча служба протягом тривалого часу не вживала заходів до реального виконання судового рішення про повернення їй вилученого майна.
Мотивуючи тим, що повернення належного їй майна має бути здійснено в її будинок АДРЕСА_1, а не за місцем зберігання такого майна за адресою: АДРЕСА_2, просила встановити спосіб виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2015 року про поворот виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду ?? відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу місцевого суду - скасувати, постановити нову ухвалу, якою її заяву - задовольнити.
На апеляційну скаргу ОСОБА_3 своє заперечення надав Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в якому, спростовуючи доводи апелянта, просив відмовити у задоволенні апеляційної скаргу та ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року - залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.
За нормами п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, та вірно встановлено судом, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 травня 2014 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанку» до ОСОБА_3, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу /а. с. 12-14/. Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про виселення. Виселено ОСОБА_3 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 30/. Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 лютого 2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року. Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року - скасовано, справу призначено до нового розгляду /а. с. 61/.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про виселення ?? відмовлено /а. с. 30/.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 серпня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення.
Допущено поворот виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про виселення з будинку.
Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 вилучене належне їй майно на підставі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року у справі №539/2837/14-ц згідно списку /а. с. 110-111/.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавські області від 08 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №539/2837/14-ц, виданого 23 грудня 2015 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_5 вилучене належне їй майно на підставі рішення Лубенського міськ-районного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року у справі №539/2837/14-ц та надано боржнику ПАТ КБ «Приватбанк» строк для самостійного виконання до 14 лютого 2016 року.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення способу виконання рішення суду, заявник зазначила, що державним виконавцем не вірно встановлено спосіб вилучення майна у боржника, а саме: повернення майна за місцем зберігання такого майна в АДРЕСА_2, що суперечить її інтересам, тому вважає за необхідне встановити спосіб виконання рішення суду шляхом повернення їй майна в її /стягувача/ будинок за адресою: АДРЕСА_1. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 суд першої інстанції виходидив з того, що виключних обставин, що утруднюють виконання рішення суду не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.
Так, згідно ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
За роз'ясненнями, наведеними в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», - при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, задоволення заяви про встановлення способу виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Закон пов'язує можливість встановлення способу виконання рішення суду лише з об'є-ктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятко-вий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Разом з тим, заявником відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано суду належних та допустимих доказів про наявність виняткових обставин, що утруднюють виконання рішення суду у даній справі.
Наведені ОСОБА_3 обставини - не носять характеру особливих і не можуть вважатися достатніми й винятковими та такими, що утруднюють виконання рішення у розумінні ст. 373 ЦПК України.
Виходячи зі встановленого, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення. Посилання апелянта на те, що державний виконавець заперечує такий спосіб виконання судового рішенням на якому наполягає ОСОБА_3, а саме повернення їй майна в будинок за адресою: АДРЕСА_1, - не є об'єктивною обставиною, що ускладнює виконання рішення суду в сенсі ст. 373 ЦПК України.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, тому підстав для її скасування - не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.
Судді: /підписи/ Дряниця Ю.В.
Кривчун Т.О.
З оригіналом згідно:
Суддя: Бондаревська С.М.