Справа: № 826/24999/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Кривохижої О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2015 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212100 від 27.07.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000212100 від 27.07.2015 Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області. Судові витрати в сумі 11 099,08 грн. присуджено на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» за рахунок асигнувань з державного бюджету Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксації судового процесу.
Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності декларації з акцизного податку ПАТ «Укрнафта» за січень-травень 2015 року, а саме: перевірку даних, задекларованих у деклараціях з акцизного податку в частині зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
За результатами перевірки податковим органом було складено акт № 21/2100/00135390 від 10.07.2015, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.п. 213.1.9. п. 213.1 ст.213 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з акцизного податку на суму 591 951,00 грн.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, ПАТ «Укрнафта» 16.07.2015 направило до відповідача лист із запереченнями на акт перевірки № 18-14/977.
Відповідачем 23.07.2015 було розглянуто заперечення на акт перевірки та листом №29848/10/11-23-21 надано відповідь, відповідно до якої акт перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
За результатами проведеної перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000212100 від 27.07.2015, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з акцизного податку у розмірі 739 939,00 грн., з яких 591 951,00 грн. - за основним платежем, та 147 988,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В подальшому, за результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість дій Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області та відповідно скасування прийнятого оскаржуваного повідомлення-рішення, виходив з того, що при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених як усних так і письмових договорів, крім договорів роздрібної купівлі-продажу відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним) особам для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців), тобто фактично не відбувається реалізація підакцизних товарів у роздріб у розумінні приписів пп..14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Положеннями пп. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
За приписами п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Підпункт 14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України 9в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Об'єктом оподаткування акцизним податком згідно пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
В свою чергу, суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації (продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.
Відпуск з АЗС нафтопродуктів експлуатантом АЗС у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари не є продажем, в розумінні п.п.14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а, відтак, реалізацією суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розумінні п.п.213.1.9. п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, відповідно до якої об'єктом оподаткування акцизним податком визначено саме реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Тобто особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок при здійсненні відпуску нафтопродуктів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності, не є платником акцизного податку в розумінні пп.212.1.11. п.212.1 ст.212 Податкового кодексу України при здійсненні таких операцій.
Таким чином, виходячи зі змісту пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не вважається реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в розумінні вказаної норми, а, відтак не є об'єктом оподаткування акцизним податком, продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх комерційного використання незалежно від форми розрахунків.
Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05.07.2004 №130 надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.
Роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.
Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.
Згідно з п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника
Тобто, для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не пов'язане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч.1 ст.698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Відповідно до ст.52 Господарського кодексу України кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку.
Водночас статтею 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку
Таким чином, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.
Оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.265 Господарського кодексу України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.
Виходячи з вищенаведеного, висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібним.
Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.
Відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Отже, через мережу АЗС можуть здійснюватися як операції з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктами оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу, так і операції з оптового продажу нафтопродуктів для їх подальшої реалізації кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між позивачем та контрагентами неодноразово укладалися як усні так і письмові договори, зокрема: договір поставки нафтопродуктів від 01.11.2004 № 26/1341в-АЗС, укладений між ПАТ «Укрнафта» (постачальник) та ТОВ ВТФ «Авіас» (покупець). На підставі вказаного договору ПАТ «Укрнафта» поставляє (відвантажує) нафтопродукти ТОВ ВТФ «Авіас» на умовах EXW - автозаправні станції ПАТ «Укрнафта».
Як вбачається з п. 3.1.1 договору поставки № 26/1341в-АЗС від 01.11.2004 ПАТ «Укрнафта» зобов'язана здійснювати відпуск товару через мережу АЗС по довірчим документам покупця - ТОВ ВТФ «Авіас» та вести звітність виданого товару та довірчих документів покупця.
Додатковою угодою від 01.11.2015 сторони внесли зміни до Договору поставки, та п. 10.5. передбачили, що при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом місяця до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на той самий строк.
Відповідно до п. 2.3 Додаткової угоди № 11 від 01.07.2013 до Договору поставки товар видається на підставі довірчих документів покупця, якими є: паливні карти, скетч-карти.
Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281).
Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.
Пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
Як вбачається з матеріалів справи, передача нафтопродуктів здійснювалася ТОВ ВТФ «Авіас» шляхом оплати платіжними картками, що підтверджується наявними в матеріалах справи чеками фіскальних звітів та актами приймання-передачі товару, за період з січня по травень 2015 року. Передача товару здійснювалася уповноваженим представникам покупців, на підтвердження чого виписувалися податкові накладні, що підтверджується реєстрами податкових накладних за січень-травень 2015 року.
Таким чином, при реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС юридичним особам в межах укладених як усних так і письмових договорів, крім договорів роздрібної купівлі-продажу відбувається відвантаження (продаж) нафтопродуктів представникам юридичних осіб (фізичним) особам для подальшого використання таких нафтопродуктів для комерційної діяльності юридичних осіб (покупців).
За таких обставин реалізація підакцизних товарів у роздріб в розумінні приписів пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не відбувається, оскільки нафтопродукти не придбавалися позивачем з метою їх використання громадянами або іншими кінцевими споживачами в особистих некомерційних цілях, а придбавалися з метою їх використання у комерційній діяльності юридичної особи.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 26.01.2017 у справі №803/1130/16.
Також судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було заповнено «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, який є Додатком 6 до Декларації акцизного податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14.
Декларації з акцизного податку за 2015 рік разом з додатками було подано позивачем у наступні строки: 21.02.2015 - за січень, 20.03.2015 - за лютий, 20.04.2015 - за березень, 20.05.2015 - за квітень, 19.06.2015 - за травень.
ПАТ «Укрнафта» відповідно до вищезгаданого Порядку заповнило рядок 6 до декларацій, вказавши у графі 3 загальну вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків, а у графі 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання.
Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (ст. 86 Податкового кодексу України).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за результатами камеральної перевірки неможливо в повній мірі встановити як відбувалась торгівля нафтопродуктами.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що у період, здійснення перевірки позивача, п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК діяв у наступній редакції: «Реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.».
І лише 24.12.2015 абзац 2 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК замінено двома абзацами такого змісту: «Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 цього Кодексу, незалежно від форми розрахунків».
Аналіз вказаних змін до Податкового кодексу дає підстави для висновку про розмежування законодавцем до 01.01.2016 порядку сплати акцизного податку з операцій роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами та фактичного відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість задоволення позову про скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст виготовлено 25 травня 2017 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.