Справа: № 826/12717/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря Маменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича (надалі по тексту - відповідач1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - відповідач2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 42453 від 27.06.2014, укладеного між ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ», оформлене наказом № 6 від 18.11.2014 (згідно переліку);
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 16 жовтня 2015 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомо.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_4 (вкладник) та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Планер» від 27.06.2014 №42453, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 15 000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 01.08.2014 та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
Відповідно до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору банк зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.
Як підтверджує квитанція №TR.56758.16623.85 від 27.06.2014, позивач вніс на свій вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 177 350,19 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію третьої особи строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з 21.11.2014 по 31.12.2014 включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Альфа-Банк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про свою відсутність в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_4 звернувся до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення.
Уповноважена особа у листі від 24.12.2014 №001/4046 повідомив, що договір банківського вкладу від 27.06.2014 №42453, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до наказу Уповноваженої особи Гончарова С.І. від 18.11.2014 №6 «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів», керуючись пунктом 6 частини другої статті 37, частинами 2 та 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та висновками комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до цього наказу, у тому числі за порядковим номером 1683 договір від 27.06.2014 №42453 вкладник ОСОБА_4.
Позивач, вважаючи протиправним рішення уповноваженої особи про визнання укладеного між ним і банком договору нікчемним, а також безпідставним і неправомірним невнесення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів по вкладам за рахунок Фонду, та до відповідного загального реєстру вкладників, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є спеціалізованою державною установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані ним повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів на підставі та у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на це, даний спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в рішеннях від 27.04.2017 по справам №№ 21-3143а16, 21-2397а16.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 27.06.2014 № 42453, укладеного між позивачем і банком, у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Цивільного кодексу України, факт внесення позивачем коштів на його банківський рахунок, відкритий на підставі цього договору, підтверджується відповідною банківською квитанцією і відповідачами не спростований.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині щодо задоволення позовних вимог до Уповноваженої особи Фонду, однак, вважає безпідставним задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог до Фонду, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ( далі - Закон № 4452-VI ), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 ( далі - Положення № 14 ), Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174 ( далі - Інструкція № 174 ) та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 ( далі - Інструкція № 492 ).
У п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
У п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Наведене дає підстави для висновку про наявність в Уповноваженої особи обов'язку забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.
Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Згідно з п. 10.1 Інструкції № 492 закріплено, що на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Відповідно до п. 2.9 Інструкції № 174, банк ( філія, відділення ) зобов'язані видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію ( другий примірник прибуткового касового ордеру ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
У п. 1.3 Інструкції № 174 закріплено, що касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки ( крім зазначених вище ), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.
Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є одночасна сукупність таких обставин: 1) особа є вкладником банку в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, що має підтверджуватися відповідним договором; 2) право такої особи на вклад у Банку підтверджується відповідним банківським документом, зокрема квитанцією про внесення коштів на її рахунок, який повинен відповідати вимогам п. 1.3 Інструкції № 174.
Виходячи з цього та перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції колегія суддів звертає увагу на те, що внесення позивачем коштів готівкою в розмірі 15000,00 доларів США (177350,19 грн.) на вкладний (депозитний) рахунок, відкритий ПАТ «КБ «УФС» на підставі укладеного з ним договору банківського вкладу (депозиту) від 27.06.2014 № 42453, підтверджується відповідним валютним платіжним дорученням №TR.56758.16623.85 від 27.06.2014.
Отже, позивач, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є вкладником Банку та має право на зазначений вклад, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що Уповноваженою особою в спірному Наказі №6 від 18.11.2014 не визначена конкретна підстава нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону, та не доведено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 27.06.2014 № 42453 має ознаки нікчемного правочину.
Відповідачем-1 не надано докази того, що вказаний договір, укладений між позивачем та ПАТ «КБ «УФС», є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України, оскільки згідно з положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
При цьому судовою колегією критичною оцінюється посилання Уповноваженої особи в запереченнях на позов на те, що підставами для прийняття відповідачем-1 рішення про визнання нікчемним вказаного вище договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем і Банком, і вчинених за ним операцій стало те, що під час проведення перевірки їх законності Уповноваженою особою Фонду, за її твердженням, було виявлено, що такі операції здійснені банком внаслідок дроблення суми на рахунку іншого клієнта, призвели до неплатоспроможності Банку, до надання позивачу переваг перед іншими вкладниками, а також у зв'язку з необхідністю звернення Уповноваженої особи до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, оскільки такі відповідачем-1 в спірному Наказі №6 від 18.11.2014 не відображені.
Аналізуючи правомірність прийнятих Уповноваженою особою наказу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Водночас, у наказі № 6 від 18.11.2014 жодної конкретної правової підстави, визначеної у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, з якої договір банківського вкладу позивача і операції з внесення коштів на його рахунок за цим договором були визнані нікчемними, Уповноваженою особою не наведено, а такі підстави як вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, необхідність звернення до правоохоронних органів або те, що правочини мають на меті штучне збільшення гарантованої суми, яка відшкодовується вкладникам Фондом гарантування не є правовими підставами для визнання нікчемним правочину неплатоспроможного банку, у відповідності до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Більше того, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачами, доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв'язку між правочином, укладеним позивачем з ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», і неплатоспроможністю Банку та/або недобросовісність позивача при його укладанні чи наявність будь-яких інших правових підстав для визнання правочину нікчемним, визначених ст. 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до наданого відповідачем витягу з додатку до наказу від 18.11.2014 №6 «Перелік транзакцій і правочинів (договорів), що відносяться до «нікчемних» внесена сума вкладу згідно з платіжними дорученнями є меншою.
Жодних інших доказів на підтвердження доводів та доказів щодо зарахування коштів на рахунок позивача шляхом дроблення рахунку іншого клієнта банку або щодо недобросовісної поведінки позивача, окрім зазначених, у матеріалах справи не міститься та в ході апеляційного провадження суду надано не було.
Колегія суддів зазначає, що довідка, складена відповідачем про рух коштів по рахункам клієнтів, яка міститься у матеріалах справи ( а.с. 33) та яку Уповноважена особа вважає основним доказом нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) позивача від 27.06.2014 № 42453, не є розрахунковим, бухгалтерським або іншим первісним банківським документом, оскільки факт внесення або невнесення готівки позивачем на її рахунок, факт «дроблення» іншого великого вкладу, рух коштів по банку в цей операційний день, залишок готівки на початок та кінець такого робочого банківського дня, а також інші обставини, які мають значення у цій справі підтверджуються, відповідно до приписів Інструкцій № 174 і № 492, зовсім іншими документами бухгалтерського обліку, а не такою довідкою.
Більш того, окрім позивача у вказаній довідці зазначено ще 9 фізичних осіб та не вбачається з якого ж саме рахунку власника великого рахунку і яким саме чином кошти потрапили на рахунок ОСОБА_4 і відповідачами не спростовано факт внесення цих коштів готівкою на рахунок позивача через касу банку.
З огляду на це, судова колегія не приймає до уваги довідку, на яку посилаються відповідачі, та вважає, що вона не є належним доказом на підтвердження обставин цієї справи, як таке передбачено ст. 70 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2016 року у справі №К/800/21214/15; К/800/21062/15.
Посилання Уповноваженої особи на те, що він, діючи у відповідності до законодавства, провів перевірку банківських операцій і звернувся до правоохоронних органів, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки вчинення зазначених дій, відповідно до ст. 37 Закону № 4452-VI, є правом Уповноваженої особи Фонду, реалізація якого сама по собі не є достатньою і необхідною правовою підставою для відмови особі у включенні її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, а наявність будь-яких інших правових підстав для відмови позивачу у включенні її до відповідного переліку вкладників відповідачем-1 перед судом не доведена.
Твердження Уповноваженої особи про те, що спірний правочин, укладений між позивачем і Банком, є предметом кримінального провадження, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за правилами четвертої частини статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Жодних відомостей про наявність відповідного вироку суду у кримінальній справі чи інші рішення, які б встановлювали обставини, на які посилається Уповноважена особа, суду надано не було. Водночас, встановлення таких обставин може бути підставою для перегляду судового рішення в майбутньому в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ( наказу ) Уповноваженої особи ФГВФО від 18.11.2014 р. № 6 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 27.06.2014 № 42453, укладеного між ПАТ «КБ «УФС» і ОСОБА_4, та операцій з внесення грошових коштів на рахунок позивача, відкритий на підставі цього договору, а також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і з дотриманням вимог ч. 2 ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «УФС».
Доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення (наказ) від 18.11.2014 р. № 6 в частині визнання нікчемними правочинів, вчинених між позивачем і ПАТ «КБ «УФС», прийняте ним на підставі результатів перевірки, проведеної на виконання вимог ст. 37 Закону № 4452-VI та відповідає приписам ст. 38 Закону № 4452-VI, апеляційний суд вважає безпідставними і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволення вищевказаним позовних вимог.
Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції при задоволенні адміністративного позову в частині вказаних вище позовних вимог було повно та правильно встановлено обставини справи, а оскаржуване рішення суду в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, зокрема вимог ст. 159 КАС України, та у відповідності до ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, при перевірці доводів апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення в іншій частині колегією суддів було встановлено, що судом першої інстанції при задоволенні даного адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог та, у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, є правовою підставою для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апеляційної скарги.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що єдиною та необхідною правовою підставою для включення Фондом позивача до загального переліку вкладників є отримання від Уповноваженої особи відповідної інформації про позивача як вкладника ПАТ «КБ «УФС», який має право на відшкодування коштів за його вкладом за рахунок Фонду.
Однак, в даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, така інформація від Уповноваженої особи до Фонду не надходила, відповідно правовідносин між позивачем і безпосередньо Фондом не виникали, і Фондом не було вчинено жодної дії стосовно позивача, які б підлягали перевірці судом у даній справі, а право позивача на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» буде захищено шляхом задоволення його позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи від 18.11.2014 р. № 6 в частині про визнання нікчемним договору від 27.06.2014 № 42453 та зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду відповідну додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, що саме по собі є безумовною правовою підставою для включення його Фондом до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та вказує на відсутність у Фонду іншої альтернативної поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року № К/800/24998/15.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні належні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання Фонду включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду, а судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в цій частині було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та, у відповідності до ст. 202 КАС України, є правовою підставою для його скасування в частині задоволення зазначених позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем -1 в даному випадку не виконаний.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в цій частині.
Керуючись ст. ст. 41, 160,195, 198, 200,202, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії для включення ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2017.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: І.О. Грибан
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Грибан І.О.
Желтобрюх І.Л.