Справа: № 826/3748/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Желобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флекс-Пак» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Флекс-Пак», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС М/П «Західний» про коригування митної вартості товарів від 11 вересня 2015 року №10250004/2015/000011/1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до Київської міської митниці вантажну митну декларацію від 10 вересня 2015 року №100250004/2015/092542 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме "плівки виготовлені з поліетилентерефталату, прозорі, непористі, не армовані, не поєднані з іншими матеріалами. Стокова партія. Загальна вага 17 668 кг/нетто. Виробник «Polyplex Europa Polyester Film San VE TIC.A.S.» Країна виробництва - Туреччина, Торгівельна марка: «Polyester Film». Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).
Товари ввезено позивачем на підставі контракту від 17 серпня 2015 року №2126/15, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЛЕКС-ПАК» (покупець) та компанією «Polyplex Europa Polyester Film San VE TIC.A.S.» (продавець).
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії: контракту; декларацію митної вартості; комерційний інвойс від 18 серпня 2015 року №Х00000000045527; специфікацію від 18 серпня 2015 року №1.
10 вересня 2015 року відповідач повідомив позивачу про необхідність подання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: банківські платіжні документи, інші платіжні або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; товаротранспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця; висновко про якісні та вартісні характеристики товарів; інші документи за бажанням декларанта.
11 вересня 2015 року позивачем надано відповідачу: висновок про вартісні характеристики товару, експертної організації ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07 вересня 2015 року №2529, прайс-лист виробника товару від 17 серпня 2015 року, офіційний лист виробника товару від 17 серпня 2015 року №00381/20-09, калькуляцію від 18 серпня 2015 року №0015/08-18, експертну декларацію від 24 серпня 2015 року №45393, документи, що містять інформацію біржових організацій про вартість сировини.
Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11 вересня 2015 року №10250004/2015/000011/1, у зв'язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а саме: подані документи містять розбіжності, у зв'язку із чим застосований резервний метод визначення митної вартості товару.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2015/00112.
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються у оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню: якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 Митного кодексу України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з ч.3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Підставою сумніву щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів: 1) у інвойсі від 18 серпня 2015 року №Х00000000045527 зазначений консамент №ARKIST0000166207 від 27/08/2015 та не містить всіх відомостей, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари (відповідно до п. 4.1.1. контракту №2126/15 від 17 серпня 2015 року продавець здійснює поставку товарів на умовах переплати 5 днів від дати проформи-інвойсу). Декларантом не надав зазначену проформу-інвойсу та банківські платіжні документи; 2) специфікація від 18 серпня 2015 року до контракту №212/15 від 17 серпня 2015 року викладена лише російською мовою, що суперечить п. 12.1 - для кожної із сторін використовується англійська та російська мови.
Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до специфікації від 18 серпня 2015 року до контракту №212/15 від 17 серпня 2015 року передбачено відстрочення оплати на 90 діб від оформлення вантажної митної декларації. Тобто ненадання позивачем банківських платіжних документів не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Крім того, відповідачем не доведено яким чином викладення специфікації від 18 серпня 2015 року до контракту №212/15 від 17 серпня 2015 року лише російською мовою впливає на можливість перевірки митної вартості товарів.
Таким чином, ненаведення митницею у рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, - свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.
При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви щодо спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі №21 -91а12 та від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15.
Колегія суддів звертає увагу, що право змінювати вартість поставленого товару з урахуванням різних економічних чинників є базовим правом суб'єкта господарювання з метою здійснення ефективної підприємницької діяльності.
При цьому, зниження продавцем товару його вартості не перебуває в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості доти, доки митний орган не доведе, що ціна продажу товару фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.
Митним органом вказаний факт не доведено.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище обставини , на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, не зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, як підставу для коригування митної вартості товару.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для витребування додаткових документів та в результаті їх ненадання визначення митної вартості за іншим методом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС М/П «Західний» про коригування митної вартості товарів від 11 вересня 2015 року №10250004/2015/000011/1.
Аналіз ст.. 264 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів.
Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України є підставою для скасування такого рішення.
Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Так, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Проте, задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що за наслідком розгляду апеляційної скарги не може бути погіршено становище особи, що її подає.
Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження для виходу за межі позовних вимог та скасування відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250004/2015/00112, незважаючи на її протиправність.
З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС М/П «Західний» про коригування митної вартості товарів від 11 вересня 2015 року №10250004/2015/000011/1.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення набирає та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 24.05.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Безименна Н.В.
Желтобрюх І.Л.