Справа: № 372/43/17 Головуючий у 1-й інстанції: Зінченко О.М.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління поліції охорони в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ;
зобов'язати Управління поліції охорони в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частковою втратою працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - 21 вересня 2016 року.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року позовні вимоги задоволено:
визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року;
зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок), яким здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850), у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення інвалідності ІІ групи.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерством внутрішніх справ України подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволеної позовної вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії, з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні даної позовної вимоги відмовити та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України до 26 вересня 2014 року.
Відповідно до виписки з свідоцтва про хворобу, довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0198555 від 27 вересня 2016 року, довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 27 вересня 2016 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ (а.с.10-12).
03 жовтня 2016 року позивач подав до Управління поліції охорони в Київській області, яке є правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в Київській області, заяву про призначення грошової допомоги та долучив копії документів, передбачені пунктом 7 Порядку № 850.
Відповідно до листа №1547/43/30/4-2016 від 07.10.2016 року Управління поліції охорони в Київській області заяву ОСОБА_1 направлено до Департамету поліції охорони (а.с.15).
22 листопада 2016 року позивач подав до Міністерства внутрішніх справ України заяву про призначення грошової допомоги та долучив копії документів, передбачені пунктом 7 Порядку № 850.
09 грудня 2016 року позивачу направлено лист Департамента фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, яким повідомлено, що вказані документи було повернуто на адресу Департамент поліції охорони України без розгляду з роз'ясненням, що виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснювати поліція охорони з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, а видатки на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справи не передбачені, покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, а також через УОСК (а.с.35-36).
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 3 п. 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом оскаржуваного рішення відповідача, підставою для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є те, що виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснювати поліція охорони з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування.
Так, інших підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідачами не визначено.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Міністерство внутрішніх справ України посилається на порядок фінансування Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, визначеного у пп. 3, 4 Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №878 від 13 жовтня 2005 року (далі - Положення №878).
Натомість, порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції установлено постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі - Порядок №850).
Згідно з п. 10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Положенням №878 врегульовано основні засади структури та діяльності Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. У той же час, Порядок №850 є спеціальним нормативним актом, яким врегульовано правовідносини саме щодо виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції.
Таким чином, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми, встановлені у Порядку №850.
Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850 , про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з п. 14 Порядку № 850 призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
- учинення ним злочину, адміністративного правпорушення або дисциплінарного проступку;
- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язаним суб'єктом у даній справі є саме Міністерство внутрішніх справ України.
Більш того, відповідачами не зазначено будь-якої підстави для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до норм Порядку №850.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду по суті матеріалів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції у частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняті рішення (висновок), яким нарахувати та виплатити позивачу у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи, що настала у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи.
Так, прийняттю рішення про призначення та виплату відповідної допомоги передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову допомогу за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, а постанови суду першої інстанції - скасуванню у частині задоволеної позовної вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України вчинити дії, з прийняттям у цій частині нової постанови, якою у задоволенні даної позовної вимоги відмовити та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. У решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року - задовольнити частково.
Постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року скасувати у частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок), яким здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення інвалідності ІІ групи.
Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок), яким здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення інвалідності ІІ групи - відмовити.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.
У решті постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 24.05.2017
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Безименна Н.В.