Справа № 810/1139/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Грисюк Г.Г., представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року справу передано на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати ухвалу, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.03.2017 позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними та незаконними дії Головного управління Національної поліції в Київській області від 06.06.2016 №29/Н-335 щодо не призначення та невиплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,- як інваліду ІІ групи;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, а саме станом на 12.06.2016.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2017 по справі № 761/7388/17 адміністративний позов повернуто для подачі до належного адміністративного суду. При цьому, суд посилався на порушення предметної підсудності та необхідність подання позовної заяви до окружного адміністративного суду.
24.03.2017 позивач звернувся із згаданим позовом до Київського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 24.03.2017 було відкрито провадження у справі.
Приймаючи оскаржуване рішення про передачу адміністративної справи до Києво-Святошинського районного суду Київської області суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має вирішуватись місцевим судом як адміністративним судом з огляду на правила предметної підсудності.
Дослідивши матеріали справи, зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити таке.
Оскільки у даній справі предметом оскарження є бездіяльність суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, то у відповідності до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
З огляду на те, що даний спір стосується призначення та виплати допомоги, то згідно п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС дана справа предметно підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналіз викладених положень та змісту заявлених позовних вимог дає підстави для висновку, що даний спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду за місцезнаходженням відповідача або місцем проживання (перебування) позивача за вибором останнього.
Враховуючи, що відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області територіально розташований у Шевченківському районі м. Києва (вул. Володимирська, 15), а позивач проживає у Києво-Святошинському районі Київської області (м. Вишневе, пр. Лісний, 10), то повноважними судами для розляду даного спору є Шевченківський районний суд м. Києва або Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Проте, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву було повернуто, то позивач, посилаючись на ч. 8 ст. 22 КАС, вважає, що Київський оружний адміністративний суд необґрунтовано передав справу на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Підстави та порядок передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого регулює ст. 22 КАС у відповідності до п. 2 ч. 1 якої суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.
Підставою ж для повернення позовної заяви Шевченківським районним судом м. Києва слугувало його переконання у тому, що даний спір предметно підсудний окружним адміністративним судам, у зв'язку із чим цей суд застосував положення п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Позивач вважає, що у даному випадку існує спір між адміністративними судами з питання підсудності даної справи, а тому підлягають застосуванню положення ч. 8 ст. 22 КАС, відповідно до якої спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Аналізуючи викладені вище положення, враховуючи роз'яснення, викладені у п. 5 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», Науково-практичному коментарі до статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України [Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / за заг. ред. І.X. Темкіжева (кер. авт. кол.). - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 720 с.], колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги ч. 8 ст. 22 КАС з приводу заборони спорів між адміністративними судами щодо підсудності мають застосовуватись виключно у взаємозв'язку із п. 7 ст. 22 КАС, тобто лише у випадку передачі справи до іншого адміністративного суду в порядку ст. 22 КАС, яка зобов'язує суд, якому передано справу, здійснити її розгляд.
У випадку ж повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС інший адміністративний суд, до якого повторно подано позовну заяву, не має імперативного обов'язку щодо прийняття її до розгляду.
Так, у даному випадку мають місце обставини, коли Шевченківським районним судом м. Києва було повернуто позовну заяву до відкриття провадження у справі, а не передано її до іншого суду на підставі ст. 22 КАС, що у свою чергу, як зазначалося, виключає можливість застосування ч. 8 ст. 22 КАС.
Крім того, слід також відмітити, що спір між Шевченківським районним судом м. Києва та Київським окружним адміністративним судом об'єктивно відсутній, оскільки останнім було передано справу не до Шевченківського районного суду м. Києва, а до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Враховуючи, що, як зазначалося вище, Києво-Святошинський районний суд Київської області може бути повноважним судом для розгляду даної адміністративної справи, то, передаючи справу на розгляд до даного суду, Київський окружний адміністративний суд діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо розгляду справи «судом, встановленим законом».
На спростування доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмітити, що в ухвалі від 03.03.2017 по справі № 761/7388/17 Шевченківський районний суд м. Києва не встановлював територіальну підсудність справи, а повернув позовну заяву позивачу. З огляду на це слід також звернути увагу, що у даному випадку вирішується питання не територіальної, а предметної підсудності.
Необґрунтованим є також посилання в апеляційній скарзі на те, що Київським окружним адміністративним судом було повторно передано позов до місцевого загального суду як адміністративного суду, оскільки як свідчать матеріали справи процесуальну дію «передача справи до іншого адміністративного суду» щодо заяви позивача було здійснено вперше, зокрема після її повернення Шевченківським районним судом м. Києва.
Твердження скаржника про те, що позовні вимоги у даній справі підсудні також і окружним адміністративним судам, колегія суддів відхиляє, оскільки положення п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС містять виняток, за яким окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади <…> крім справ <…>, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Також відхиляються посилання апелянта на те, що судом порушено його право на судовий розгляд, оскільки судом першої інстанції не відмовлялося у розгляді його позову, а лише з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції визначено суд, який є повноважним для розгляду цього спору.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність передачі даної справи до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року - без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
Повний текст рішення виготовлений 24.05.2017.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.