Справа: № 810/3857/16 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
24 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Хімтехнострой» до Київської митниці ДФС про визнання неправомірним та скасування рішення,-
ПП «Хімтехнострой» звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС про: визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 26.07.2016 року №125000013/2016/000135/2 про коригування митної вартості; визнання неправомірної та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2016 р. та 15.07.2016 р. №№ 125130013/2016/00184 та №125130013/2016/00171.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Хімтехнострой» укладено з NICOS GROUP LTD контракт №1412/2015 від 14/12/2015 pоку, згідно якого NICOS GROUP LTD зобов'язувався продати, а позивач придбати товар за асортиментом та цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів. Відповідно до пункту 2.1. Контракту №1412/2015 ціна за товар встановлюється в доларах США. Загальна вартість цього контракту (вартість товару) складається із сум Інвойсів до контракту. Вартість упаковки і маркування включені у вартість Товару (пункт 2.2. та пункт 23. Контракту №1412/2015).
На виконання умов вищенаведеного контракту NICOS GROUP LTD здійснено поставку товарів наведених у Інвойсі №НТ-0107/1. Придбані товари позивачем ввозились на митну територію України в митному режимі - «IM 40».
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської міської митниці ДФС митні декларації від 13.07.2016 року № 125130013.2016.409897 та від 15.07.2016 року № 125130013.2016.410111.
Вказану митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору.
В підтвердження митної вартості товару ПП «Хімтехнострой» також додали пакет документів, необхідних для розмитнення товару, а саме: договір купівлі-продажу №1412/2015 від 14.12.2015 р.; додаткова угода №1 від 17.06.2016 р.; інвойс №НТ-0107 від 04.07.2016 р.; інвойс №НТ-0107/1 від 04.07.2016 р. ; лист-пояснення №11/07 від 11.07.2016 р.; специфікація НТ-0107/1 від 04.07.2016 р.; книжка МДП UX.77030428 від 06.07.2016 р.; міжнародна автомобільна накладна (CMR) 0008624 від 06.07.2016 р.; договір про надання послуг митного брокера №15/06/16 від 15.06.2016 р.; інформація про позитивний результат здійснення радіологічного контролю товару та санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 06.07.2016 р.
В подальшому, митним органом було направлено на адресу позивача електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів: каталогів, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправника.
На виконання вказаного, позивачем був наданий прас-лист від 04.07.2016 року.
За результатами перевірки митних декларацій та додатково поданих документів митниця прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.07.2016 року №125000013/2016/000135/2, яким застосовано резервний метод визнання митної вартості товару.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ПП «Хімтехнострой» звернулись до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваого рішень, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Стаття 53 визначає перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим, якщо такі документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Колегія суддів зазначає, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року № 21-127а15.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, апелянт посилається на необхідність надання додаткових документів у зв'язку з такими обставинами: інвойс та специфікація містили різну ціну товарів, що викликає сумніви щодо правильності її визначення загалом.
На спростування цього доводу, колегія суддів зазначає слідуюче.
Як встановлено судом першої інстанції, до митної декларації була приєднана копія інвойсу №НТ-0107 від 04.07.2016 р., в якій вказана вартість товарів у сумі 34 235, 60 дол. США.
Разом з тим, до декларації також був підкріплений лист від компанії "Nicos Group Ltd.", в якому повідомлено про наявність технічної помилки в інвойсі №НТ-0107 від 04.07.2016 р., вказана правильна ціна товарів в інвойсі №НТ-0107/1 від 04.07.2016 р. у розмірі 33 285, 52 дол. США та просили прийняти до уваги лише інвойс №НТ-0107/1 від 04.07.2016 року.
При цьому, з копій інвойсу та специфікації до нього, які містяться в матеріалах справи, будь-яких розбіжностей не вбачається. (а.с.31-36).
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що оскільки технічна помилка щодо номенклатури товару та його ціни в інвойсі №НТ-0107 була усунена декларантом до моменту митного оформлення товару, то посилання відповідача на наявність обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товарів за ціною договору в частині розбіжностей у інвойсі та специфікації є помилковими.
Що стосується доводів апелянта про непідтвердження позивачем того, що до ціни товару включено витрати на транспортування та страхування товару, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.
Виходячи із приписів п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України витрати на транспортування мають враховуватися та включатися до складу митної вартості товару лише у випадку, якщо вони не були включені в ціну договору і обов'язок по понесенню таких витрат лежить саме на декларантові.
При цьому, відповідно до правил Інкотермс 2010, термін "Delivered At Point" (DAP) "Поставка в місці призначення" означає, що товар надається покупцеві вже готовим для розвантаження. Продавець виконав своє зобов'язання по поставці, коли він надав покупцю товар, випущений в митному режимі експорту і готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначене місце. Умови поставки DAP покладають на продавця обов'язок нести всі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Вказані умови поставки покладають на продавця обов'язок і по страхуванню вантажу.
Відповідно до контракту від 14.12.2015 сторонами було обумовлено транспортування товару на умовах DAP, що відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 означає, що продавець зобов'язаний за свій рахунок доставити товар до місця призначення, а отже свідчить про відсутність у декларанта понесення витрат на транспортування товару і врахування таких при визначенні митної вартості товару.
Щодо посилань апелянта на відсутность у прайс-листі необхідних реквізитів для ідентифікації конкретного продавця, суд зауважує таке.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, прайс-лист не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим , колегія суддів зазначає , що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців та має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару.
Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 року №К/800/23193/14.
Отже, вимоги відповідача щодо надання прас-листа з необхідними реквізитами є безпідставними та необґрунтованими. Вказане стосується і вимог щодо надання інвойсу із зазначенням терміну платежу, оскільки згідно п. 4 контракту №1412/2015 від 14.12.2015 порядок розрахунків передбачає можливість повну або часткову передплату шляхом суми, вказаної у інвойсі. Проте, у якості доказу проведення розрахунку виступає не інвойс, а платіжне доручення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, в той час як в силу ч. 2 ст. 71 КАС України саме на Київську міську митницю як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 24.05.2017 року.
Головуючий І.В. Саприкіна
Судді О.В. Карпушова
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кучма А.Ю.