Справа: № 826/4225/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
23 травня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа: ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання протиправною та скасування рішення від 04.07.2015 року,-
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 04.07.2015 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року у відкритті провадження у справі було відмовлено з підстав, передбачених а.1 ч.1 ст.109 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відкрити провадження у справі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із позовної заяви у зв'язку з прийняттям приватним нотаріусом 04 липня 2015 року рішення про реєстрацію за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» квартири АДРЕСА_2 його права були порушені. Приватний нотаріус не перевірив наявність у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права на звернення із заявою про реєстрацію права власності на квартиру, не перевірив чи надсилалась вимога про позасудове стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач зазначив, що у квартирі зареєстрований його неповнолітній син, який має право користування спірною квартирою. Також позивач зазначив, що підставою для відмови у державній реєстрації квартири за товариством повинен був слугувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України».
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції вказав, що у даному випадку має місце спір про право, який належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи те, що у справі, яка порушена за адміністративним позовом ОСОБА_2, спірні правовідносини пов'язані із оспорюванням законності набуття ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на квартиру, якою володів позивач та неповнолітня дитина якого зареєстрована у квартирі, а отже має право на користування даним приміщенням, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з цивільних правовідносин, оскільки стосується питання права власності і має вирішуватися судом за правилами ЦПК.
Аналогічну позицію було висловлено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14.06.2016 року у справі за №21-41а16.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 24 травня 2017 року.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.