28 квітня 2017 року № 810/80/17
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Київської митниці Державної фіскальної служби, Старшого державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Стариша Віталія Олександровича про визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості товару та визнання протиправною бездіяльність, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, Старшого державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Стариша Віталія Олександровича, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за Митною декларацією ІМ40ДТ №125130013/2016/420510 від 15 грудня 2016 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110066/1 від 26 грудня 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що 12.10.2012 між позивачем та Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській республіці Пакистан, було укладено Контракт №1012/12 від 12.10.2012, відповідно до якого Продавець продає Позивачу тканини власного виробництва.
Вказує, що 15.12.2016 ТОВ «Текссол-С» подав до відповідача додаткову Митну декларацію ІМ40ДТ №125130013/2016/420510 від 15.12.2016 (далі - «Митна декларація»), у якій Позивачем був зазначений Товар та його загальна митна вартість у розмірі 62307,00 доларів США, визначена відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів.
Пояснив, що 26.12.2016 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110066/1 від 26.12.2016.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Надав суду письмові заперечення та просив розглядати справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.10.2012 між ТОВ «Текссол-С» та Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській республіці Пакистан, (далі - «Продавець»), було укладено Контракт №1012/12 від 12 жовтня 2012 року (далі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець продає Позивачу тканини власного виробництва.
Строк дії Контракту був продовжений Позивачем та Продавцем відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1012/12/1 від 03 березня 2014 року до Контракту та п. 1 Додаткової угоди №1012/12/4 від 11 жовтня 2016 року (далі - «Додаткові угоди»).
Відповідно до Доповнення №140 від 07 жовтня 2016 року до Контракту (далі - «Доповнення 140») Продавець продав Позивачу наступну тканину власного виробництва (далі - «Товар»): тканина, з вмістом волокон бавовни 75% та синтетичних текстурованих ниток поліефіру 25%, полотняного переплетення, вибивна, з поверхневою щільністю 135 г/м2, ширина рулону 90-220 см, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту, 17 802,0 кг, 73 364,0 пог. м, 118 594,5 м2, сток, країна виробництва: PK, виробник: Продавець, за ціною 3,50 доларів США за 1 кг.
Судом встановлено, що загальна вартість Товару згідно з п. п. 2.1 і 3 Доповнення 140 та Інвойсом Продавця №АМ-1007-2017 від 07 жовтня 2016 року (далі - «Інвойс») склала 62 307,00 доларів США і так як поставка Товару здійснювалась на умовах CFR м. Іллічівськ, Україна, то Продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки Товару до місця ввезення на митну територію України (порт м. Іллічівська, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов'язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2000).
Таким чином, загальна вартість Товару в розмірі 62 307,00 доларів США включає в себе витрати і фрахт, необхідні для доставки Товару до порту м. Іллічівська, Україна, а також забезпечення Продавцем проходження митних процедур у країні експорту.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2016 року Позивач подав до органів доходів і зборів під час перетину Товару через митний кордон України попередню Митну декларацію ІМ40ЕЕ №125000000/2016/949393 від 08 листопада 2016 року, в якій був указаний Товар та його загальна вартість у розмірі 62 307,00 доларів США (із розрахунку 3,50 доларів США за 1 кг Товару).
17 листопада 2016 року Позивач подав до Відповідача тимчасову Митну декларацію ІМ40ТН №125130013/2016/418496 від 17 листопада 2016 року.
Також судом встановлено, що 15 грудня 2016 року Позивач подав до Відповідача додаткову Митну декларацію ІМ40ДТ №125130013/2016/420510 від 15 грудня 2016 року (далі - «Митна декларація»), у якій Позивачем був зазначений Товар та його загальна митна вартість у розмірі 62 307,00 доларів США, визначена відповідно до основного (першого) методу визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що виконуючи приписи ч. 2 ст. 53 МК України, Позивач при поданні Митної декларації надав Відповідачу, зокрема, фотокопії наступних документів: Контракту; Додаткові угоди; Доповнення 140; Інвойсу; Сертифікату про походження товару №TDAP(K)GSP00079756/548473 від 29 жовтня 2016 року; Коносаменту №MSCUPQ438132 від 13 жовтня 2016 року.
16 грудня 2016 року Відповідач надіслав Позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) Відповідача від 16 грудня 2016 року щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості Товару за Митною декларацією (далі - «Запит»).
У своєму Запиті Відповідач витребував від Позивача надання наступних документів: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни-відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. ч. 3 та 5 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що 23 грудня 2016 року Позивач, у відповідь на Запит надав Відповідачу Листа Позивача за вих. №2212/16-02 від 22 грудня 2016 року (далі - «Лист»)
Так, зокрема, у своєму Листі Позивач надав Відповідачу наступні документи та інформацію:
1) щодо виписки з бухгалтерської документації - Позивач надав Відповідачу для ознайомлення оригінал Бухгалтерської довідки Позивача №1222 від 22 грудня 2016 року;
2) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів, прайс-листів виробника товару - Позивач надав Відповідачу для ознайомлення фотокопію Прайс-листа Продавця на 2016 рік на товари сток, які постачаються на умовах CFR м. Іллічівськ / м. Одеса;
3) щодо копії митної декларації країни відправлення - ураховуючи те, що в Позивача був та залишається станом на дату підписання цієї Позовної заяви відсутнім витребовуваний Відповідачем документ, то в силу ч. 3 ст. 53 МК України він об'єктивно не мав змоги надати Відповідачу копію митної декларації країни відправлення, про що він і повідомив Відповідача;
4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - на підтвердження якісних та вартісних показників Товару Позивач надав Відповідачу фотокопію Експертного висновку Київської торгово-промислової палати №Ц-1318/3 від 30 листопада 2016 року (далі - «Експертний висновок»).
Суд вважає, що вищевказані документи підтверджують митну вартість Товару в розмірі 62 307,00 доларів США відповідно до чинного законодавства України та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості Товару, що, в свою чергу, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому, згідно з ч. ч. 5-6 ст. 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Судом встановлено, що Позивач при поданні Листа звернувся до Відповідача з проханням згідно з ч. 4 ст. 57 МК України провести в письмовому вигляді консультацію з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару у випадку неможливості визнання митної вартості Товару за першим методом, Відповідач належним чином такої консультації не провів, чим порушив приписи ч. 4 ст. 57 МК України.
23 грудня 2016 року Відповідач надіслав Позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями Запит (повідомлення) Відповідача від 23 грудня 2016 року, в якому повідомив Позивача про прийняте рішення про коригування митної вартості Товару (без проведення жодної консультації, а лише констатуючи метод, за яким буде визначена митна вартість Товару).
Як наслідок, 26 грудня 2016 року Відповідач, прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110066/1 від 26 грудня 2016 року.
Як зазначено Відповідачем у самому Рішенні про коригування митної вартості, воно було винесено, так як, на думку Відповідача, в наданих Позивачем до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (відсутня торговельна марка).
Окрім того, Відповідач у Рішенні про коригування митної вартості зазначив, що Позивач не надав Відповідачу копію митної декларації країни експорту (яка в нього відсутня, про що Позивач зазначав у Листі. При цьому подання такого документу можливе в силу ч. 3 ст. 53 МК України лише при наявності його в Позивача).
Водночас, Відповідач у Рішенні про коригування митної вартості зазначив, що наданий Експертний висновок здійснений без огляду й ідентифікації Товару, на основі наданих Позивачем документів.
Суд звертає увагу, що законодавець не відносить експертний висновок до документів, які підтверджують митну вартість Товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Такі документи носять виключно інформаційний характер. Окрім цього, в Запиті Відповідач жодним чином не уточнив свої вимоги до експертного висновку.
Таким чином суд вважає, що Рішення про коригування митної вартості є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Окрім цього, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 255 та ст. 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
Водночас, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Відповідач отримав від Позивача Листа 23 грудня 2016 року о 09 год. 51 хв. У той же час, у порушення ч. 3 ст. 256 МК України головний державний інспектор Відповідача Повстяний Андрій Володимирович прийняв 26 грудня 2016 року Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130013/2016/00263, тобто з порушенням 4-годинного строку для завершення митного оформлення Митної декларації або прийняття рішення про відмову у митному оформленні Митної декларації.
У той же час, відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Таким чином, для випуску Товару у вільний обіг Позивач, керуючись положеннями ч. 7 ст. 55 МК України та не погоджуючись із Рішенням про коригування митної вартості, 27 грудня 2016 року подав Відповідачу нову Митну декларацію ІМ40ДТ №125130013/2016/421479 від 27 грудня 2016 року та сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати Позивачем митних платежів у розмірі 100 995,74 грн.
Отже, судом встановлено, що позивачем було подано до митного органу первинні та додатково витребувані документи, які були у позивача в наявності.
Суд вважає зазначені документи такими, що повною мірою ідентифікують оцінювані товари та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують їх ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначених товарів за ціною договору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірність винесення оскаржуваних рішень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 17.10.2016 №125000013/2016/000162/2 є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 128, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Стариша Віталія Олександровича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений ст. 255 Митного кодексу України, рішення про відмову у митному оформленні товарів за Митною декларацією ІМ40ДТ №125130013/2016/420510 від 15 грудня 2016 року.
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №125130013/2016/110066/1 від 26 грудня 2016 року.
4. Стягнути судовий збір у розмірі 2892 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн. 94 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.