19 квітня 2017 року № 810/756/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004271401 та № 0004281401 від 21.10.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо не підтвердження позивачем правомірності віднесення до складу податкового кредиту та витрат по послугам наданих ТОВ «Маджестик Лайн», оскільки підприємцем надано усі необхідні документальні докази здійснення господарських операцій із контрагентом в рамках провадження власної господарської діяльності. У зв'язку з цим, прийняті на підставі таких висновків спірні рішення відповідача порушує законні права та інтереси позивача і є неправомірними.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення які ґрунтуються на висновках акту перевірки.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі наказу №518 від 15.09.2016, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.20,82 ПК України у період з 16.09.2016 по 29.09.2016 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з рядом контрагентів, зокрема з ТОВ «Маджестик Лайн» за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.
За результатами перевірки складено акт від 29.09.2016 № 258/10-06-22-01/31033523, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження суми сплаченого податку по декларації податку на прибуток за 2014 р., всього на суму 126000 грн.;
- п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 140000 грн. за вересень 2014 року.
Як вбачається з акту перевірки, такі висновки відповідач зробив отримавши ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 по справі №760/6919/16-к про призначення документальних позапланових виїзних перевірок окремих суб'єктів господарювання за клопотанням слідчого в ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Трофімова Б.В. (кримінальне провадження №12015000000000630, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України) в якій серед іншого зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_2 в період 2014 - 2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Маджестик Лайн» з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за використанням певних відсотків. В ході аналізу інформації з єдиного реєстру податкових накладних автоматизованої інформаційної системи ДФС України встановлено, що номенклатура товарів, які купуються, зокрема ТОВ «Маджестик Лайн» у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки. Даний факт свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України. Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців. Досудовим розслідуванням встановлено, що послугами вищевказаної транзитно-конвертаційної групи в період 2014 - 2016 скористались ряд юридичних та фізичних осіб-підприємців реального діючого сектору економіки України, одне з яких є ТОВ «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» яке незаконно сформувало податковий кредит від підприємств, що входять д складу вищевказаної транзитно-конвертаційної групи.
В ході проведення перевірки було встановлено наступні обставини: серед - ризикової групи контрагентів зазначених в ухвалі слідчого судді від 01.08.2016, ТОВ «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Маджестік Лайн» у вересні 2014 року на суму 840 000 грн. в т.ч. ПДВ 140 000 грн. Видаткові накладні підписані з боку ТОВ «Маджестік Лайн» невстановленою особою. На видаткових накладних відсутні такі обов'язкові реквізити як посада підписанта з боку постачальника, прізвище та ініціали підписанта з боку постачальника. Платіжне доручення не містить печаток уповноважених банків, та підписів посадових осіб уповноважених банків. Згідно інформації наявних інформаційних систем ТОВ «Маджестік Лайн» протягом всього періоду діяльності не декларувало наявність на балансі будь-яких основних засобів (складські приміщення, транспортні засоби, та ін.) та не придбавало послуги з оренди таких основних засобів.
Від ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано лист податкової інформації про неможливість проведення перевірки від 06.11.2014 №170/7/26-55-22-01 за період діяльності вересень 2014 рік в якому серед іншого зазначене наступне: зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно даних системи ІС «Податковий Блок» стан платника ТОВ «Маджестік Лайн» станом на 06.11.2014 - 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Аналізом звітності з ПДВ за вересень 2014 року встановлено факти формування податкового кредиту по операціях з маніпулювання звітністю, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. ТОВ «Маджестік Лайн» фактично не мало змоги придбати термоконтейнери у кількості 20000 шт. та не мало власних та орендованих основних засобів для надання послуг відповідального збереження зазначеного товару. Крім того, основним видом діяльності, яке мав право здійснювати ТОВ «Маджестік Лайн», є діяльність у сфері права, що не відповідає виду здійсненій господарській операції з ТОВ «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» у вересні 2014 року.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано до податкового органу подано письмові заперечення, які залишені без задоволення.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року № 0004281401 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 157500 грн., у тому числі 126000 грн. за основним платежем та 31500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004271401 про визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 175000 грн., у тому числі 140000 грн. за основним платежем та 35000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В подальшому позивачем здійснено адміністративне оскарження та рішенням ГУ ДФС у Київській області від 30.12.2016 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення. Рішенням ДФС України від 23.02.2017 №2005/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Маджестік Лайн» (постачальник) 15.09.2014 укладено договір поставки №09/15-2. Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця термоконтейнери, а покупець зобов'язується приймати й здійснювати оплату за продукцію. До договору укладено специфікацію №1 від 29.09.2014.
Підтверджуючи правомірність таких дій та заперечуючи проти доводів податкового органу щодо безтоварності господарських відносин з ТОВ «Маджестік Лайн» за договором № 09/15-2, позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, калькуляції, накладні на переміщення та платіжне доручення. Крім того, на підтвердження реєстрації податкових накладних позивачем надано витяг з ЄРПН.
Також між позивачем (поклажодавець) та ТОВ «Маджестік Лайн» (зберігач) 30.09.2014 укладено договір відповідного зберігання №09/30. Предметом договору є те що зберігач зобов'язується зберігати термоконтейнери в кількості, що зазначена в акті приймання-передачі згідно даного договору, в подальшому іменована - продукція, передану йому поклажодавцем, і повернути цю продукцію в цілісності на умовах, визначених даним договором. На підтвердження виконання договору зберігання сторонами укладено акти приймання-передачі.
Отриману продукцію позивачем використано у власній діяльності, а саме у виробництві вакцини, що підтверджується калькуляціями витрат на виготовлення препарату, довідками-розрахунками, накладними на переміщення, реєстрами виданих накладних реалізованої вакцини антирабічної «Рабістар» виготовленої згідно довідок-розрахунків, видатковими накладними та довіреностями на отримання вказаних партій вакцини.
Оглянувши надані документи, судом встановлено, що вони оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства, діючого на час їх складання, містять усі необхідні реквізити.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Маджестик Лайн» у складі ціни придбаних послуг та товару, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаним контрагенту в оплату за надані послуги та товари за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, факти виконання послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання позивачу контрагентом послуг та товарів у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.
Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ «Маджестик Лайн» є безпідставними.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток суд зазначає наступне.
Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.
В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За приписами пункту 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Однак, як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за надані послуги, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 138 та 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.
За недоведеності відповідачем факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами з приводу придбання послуг висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат є безпідставними.
Тому, податкове повідомлення від 21 жовтня 2016 року №0004281401 підлягає скасуванню як безпідставне.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг та товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Тому, податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2016 року №0004271401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" підлягають скасуванню як безпідставні.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом факт реальності виконання господарських договорів, укладених позивачем з ТОВ «Маджестик Лайн» підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані послуги та товари, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.
У період виконання договорів ТОВ «Маджестик Лайн» були зареєстрованими у встановленому законом порядку, як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість.
У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД , досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ «Маджестик Лайн» товарів у своїй господарській діяльності , що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержана від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).
Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.
На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагента у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.
При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов'язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.
Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи державної фіскальної служби, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Маджестик Лайн» були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 21 жовтня 2016 року № 0004271401 та №0004281401.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРВЕТПРОМПОСТАЧ» (ідентифікаційний номер: 31033523) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.